Нобелівську премію з літератури отримала письменниця з українським корінням

Оскільки Нобелівську премію з літератури через скандали, про які ми не раз писали, минулого року не присуджували, в цьому році її лауреатів визначали відразу за 2018-й і 2019-й роки.

Володарем нагороди за 2018-й рік стала 57-річна Ольга Токарчук, у якої останні два роки взагалі урожайні в сенсі найпрестижніших літературних нагород: в 2018-му вона отримала Міжнародну Букерівську премію за роман «Польоти», а в 2019-му стала номінанткой цієї ж премії за роман «Веди свій плуг понад кістками мертвих».

Це ще й перемога для України, оскільки, як розповідала сама письменниця, її родинне коріння бере початок в селі Токи Тернопільської області. І хоча там сьогодні живуть близько тисячі чоловік, колись Токи були однією з резиденцій князів Збаразьких і Вишневецьких, і від того часу там залишилися руїни побудованого в XVI-му столітті замку. Бабуся Ольги, за її словами, була українкою, дід - поляком, а після війни весь рід розпався на три гілки, одна з яких живе в Польщі, друга в Україні, а третя у Франції. Сама вона народилася в 1962-му році в Польщі.

В інтерв'ю ще 2010-го року письменниця говорила, що, на відміну від свого батька. не знає української мови, але це, швидше за все, означало просто те, що вона на ній не пише, оскільки практично будь-який поляк українську мову розуміє. А вже полька з українською бабусею і батьком, які знають українську мову - тим більше. До того ж для будь-якого справжнього любителя літератури зрозуміло, що для письменниці, яку якось назвали «польським Маркесом», її фамільні корені означають дуже багато.

До речі, треба віддати належне українським видавцям, які надрукували кілька романів Токарчук в українських перекладах.

Що стосується 76-річного австрійського письменника Петера Хандке, то пік його літературної слави припав ще на 70-е-80-е роки. І він вже тоді вважався реальним претендентом на Нобелівську премію, але на відміну від багатьох своїх колег в тому ж статусі, серед яких були такі знамениті німецькомовні письменники як Фрідріх Дюрренматт і Макс Фріш, до неї таки дожив. (Як відомо, Нобелівську премію посмертно не присуджують). Хандке - письменник настільки ж цікавий, наскільки і сьогодні практично забутий, тому про нього ми напишемо окрему статтю.

Аліса Куницина, Lenta.UA

Заставне фото: Onet Kultura