ІсторіяУкраїнська старовина

Коханець Мазепа. Як гетьман на романтичному фронті відзначився

06:33 10 жов 2019.  2097Читайте на: УКРРУС

Відомо, що глава козацької держави грав на бандурі, захоплювався витонченими мистецтвами, писав вірші і ...був небайдужий до жіночої статі.

Український гетьман не був пуританином, а навпаки цінував земні радощі, — підкреслюють автори порталу Znaj.ua. Історики різних країн сперечаються, ким був уродженець села Мазепинці, але й вороги, й прихильники Мазепи одностайні в одному: він подобався жінкам і зажив слави підкорювача сердець.

Ще під час служби у польського короля Яна Казимира, Мазепа спокусив молоду дружину польського аристократа на прізвище Фальбовський. Одного разу пан Фальбовський «засік» свого слугу, що відвозив лист від дружини аристократа Мазепі, в якому та сповіщала, що чоловіка немає вдома.

Аристократ велів слузі віддати лист за призначенням, отримати відповідь і з цією відповіддю з'явитися до нього. Через деякий час слуга повернувся — Мазепа сповіщав даму, що виїжджає до неї негайно.

Мазепа, прив'язаний до коня, худ. О.Верне, 1820-і рр.

Фальбовський чекав майбутнього гетьмана на дорозі, а коли побачив, кинувся до нього, зупинив коня і показав лист до своєї дружини. «Чи багато разів, — запитав пан у слуги, — була ця людина в моєму домі?» Слуга відповів: «Скільки у мене волосся на голові».

Аристократ наказав роздягнути догола і прив'язати Івана Мазепу на його ж коні обличчям до хвоста і кілька разів вистрілити над вухами коня. Кінь побіг щосили додому через зарості, і гілки били Мазепу по оголеній спині. Слуги ледве впізнали свого закривавленого пана, коли кінь привіз його на подвір'я матері.

Ця драматична історія була підхоплена поетами, художниками і композиторами.

Ще один характерний «любовний» епізод з біографії Мазепи має прагматичне забарвлення. Професійний спокусник спокусив багату вдову, одружився з нею, а після смерті жінки успадкував всі її статки. Так Мазепа став одним з найбагатших поміщиків України.

Але, мабуть, найбільш відомий роман Мазепи був з дочкою Василя Кочубея Мотрею. Все це детально описано у Богдана Лепкого в «Мазепі» і у відомій поемі Пушкіна «Полтава». Ось яким постає в ній Мазепа:

Он стар. Он удручен годами,

Войной, заботами, трудами:

Но чувства в нем кипят и вновь

Мазепа ведает любовь.

Мотрона Кочубей 

Однак батьки не дали згоди на шлюб Мотрі з гетьманом, яка була «трохи» молодша за нього. Їй 16, а йому — 60. До того ж, дівчина була його хрещеницею. Є версія про те, що після невдалого сватання, він викрав Мотрю, а потім повернув батькам, нібито наказавши передати Кочубею: «Не тільки дочку твою силою може взяти гетьман, а й дружину твою відняти може».

Батьки скаржилися знайомим, що гетьман спокусив їх дочку і збезчестив родину. Мотрона таємно листувалася з Мазепою, скаржилася на матір, називаючи її мучителькою. Мазепа втішав її, запевняв у своїй любові, але ...радив йти в монастир.

Відчуваючи особисту образу, Кочубей був одним з тих, хто доніс до Москви про визвольний план Мазепи. Разом зі своїм доносом Кочубей як доказ аморальності гетьмана переслав Петру І листи Мазепи до своєї дочки. Ці листи до сих пір в московських архівах.

Ось один з них: «Моя сердечно люба Матронка! Уклін мій віддаю Ваша Милість, моє серденько, а при поклоні посилаю Вашій Милості гостинця — книжечку і обручку діамантову... За тим цілую уста коралові, ручки біленькі і всі члонки тільця біленького, моя кохана!»

Василь Кочубей

Але Кочубею не повірили, а за донос стратили. Однак для Мотрони роман з Мазепою став фатальним. Врешті-решт вона вийшла заміж не за Мазепу, а за генерального суддю Чуйкевича. Потім разом з чоловіком її вислали до Сибіру. А Мазепа, як відомо, зазнав фіаско у своєму прагненні політично обіграти Петра.

Після Полтавської битви російський цар жорстоко помстився гетьманові: гетьманську столицю Батурин російські війська стерли з лиця землі, були вбиті тисячі українців.

Мазепа помер в еміграції в вересні 1709 року і був похований в монастирі румунського міста Галац, звідки його прах перевезли в Україну.

На ілюстрації: портрет Мазепи, фрагмент, худ. Осип Курилас, 1909

Михайло Гольд

Найпопулярніше