Хто є справжнім героєм України

Волонтер. В світі існують безліч людей, які займаються волонтерством, які захищають та допомагають людям, які захищають та допомагають різним тваринам. Взагалі, види волонтерства тяжко перерахувати.

Але я хочу зупинитись на одній родині з селища Дякове, яке знаходиться в Луганській області.Прекрасній родині на прізвище Гатицькі.Татьяна Гатицкая Владимир Гатицкий Особисто я з головою сім'ї та його дружиною не знайомий - завжди спілкувались з їхніми синами (одного з них звати Павел Гатицкий).Але знаю про них багато)))

Так от, коротенька історія: від червня місяця до початку серпня місяця 2014 року наші підрозділи виконували бойове завдання на кордонах Луганської та Донецької областей.
І коли наступив час нашого повного виснаження, нам допомагали деякі місцеві жителі.
Коридори для підвозу продовольства та боєприпасів були закриті, нас методично знищували артилерійським вогнем з Ростовської області РФ.
Деякий особовий та командирський склад був деморалізований.
Проте, ми тримали свої позиції та виконували поставлені завдання!

Так от, я з частиною свого підрозділу зайняв село Дякове.
Інші неселені пункти вже були зайняті ворогом. Це, в основному, були «казакі -визволители» та найманці з РФ, ще до того як за наші кордони зайшла регулярна армия росии.

Дуже цікавий момент - в селі було багато цивільних людей, які чекали казачков та передавали інформацію щодо наших рухів та переміщень ворогу.
Ми це знали)
В мене було декілька бронетранспортерів БТР-80 та один приданий танк)
Іноді ми запускали цей танк по всім маленьким та великим вуличкам)
Іноді чіпляючи то прапор України, то прапор підрозділу)))
Він гудів і торохтів гусеницями та потужним двіжком по усьому селі)
Тим самим створюючи ефект потужної кількості войск
Кількості тої було достатньо, а от боєприпасів, нажаль, ні. Тому і працювала така собі військова хитрість) І ніхто до нас не сунувся )

В цьому селі і проживала родина Гатицьких.
І в той час, коли нам тикали дулі прихильники русского міра,
а в нас вже майже не було їжі )
Завжди та кожного дня пані Тетяна готувала моїм хлопцям то борщик, то салатік, то вареники, то пиріжки та солодощі, годувала нас овочами та фруктами зі свого городу, закрутками та кампотами.
Син Павло завжди приїжджав до нас на мотоциклі та привозив усе, що ми просили.
І це не тільки їжа.
І звісно, що інформація про допомогу Збройним силам України дійшла і до ворога через різного роду зрадників.
Родину почали переслідувати.

Пройшов час і було прийнято рішення прориватись через оточення. Ми попередили наших помічників та рятівників, що війська готуються до переміщення і запропонували виїхати з нами на нашій техніці.
В цей час пан Володимир та пані Тетяна швидко зібрали речі, залишили свій будинок та господарство і висунулись обхідними дорогами зі свого села,на власному транспорті, бо вже знали, що будуть закатовані та вбиті.

І вже як шостий рік пані Тетяна зі всією своєю родиною займаються волонтерством та допомагають усім підрозділам ВСУ і не тільки. А ще діткам-сиротам, літнім людям та людям з інвалідністю)
Від різноманітних смаколиків та речей, до виступів та концертів)

Така от історія про родину, яка не зрадила свою країну. Втратила усе, що в неї було та не зламалась, пройшла цей тяжкий період та ще більш вмотивовано допомагає нашим захисникам до тепер.
Дякую Вам, пані Тетяна, пан Володимир та Павло.
В той момент ви самі не задумувались про це, але вже стали волонтерами на лінії вогню)
Думаю, людям буде цікаво з вами поспілкуватися та дізнатись ваш життєвий шлях від війни до миру.

Нашим підрозділам та особисто мені допомагала велика кількість людей, які займались та займаються волонтерством.
Ми дуже вдячні їм за їх тяжку та ризикову працю!!!
Бо без цієї підримки було б в рази важче виконувати бойові завдання щодо захисту нашої країни!

Також, хочу подякувати усім тим вмотивованим людям, що займаються будь-якою домогою будь-кому і не важливо військові це чи безхатченки.

Просто одного разу ви зробили свій вибір! І він був правильний!

Вдячність вам та повага.

Взято з Facebook

Фото: com