Газові домовленості в Парижі досягнуті, зараз «Нафтогазу» і «Газпрому» їх потрібно викласти мовою цифр - Валентин Землянський

Під час недавнього саміту «нормандської четвірки» в Парижі президент України Володимир Зеленський і господар Кремля Володимир Путін крім врегулювання конфлікту на Донбасі також обговорювали питання, що стосуються поставок газу в Європу через територію нашої країни. За словами виконавчого директора «Нафтогазу» Юрія Вітренка, ніяких конкретних домовленостей в газових питаннях досягти не вдалося, зате сторони «домовилися продовжити домовлятися».

Чинний контракт про транзит російського газу через Україну перестає діяти 1 січня 2020 року, новий ще не підписаний. На думку експертів, Зеленському важливо домогтися підписання цього документа, так як транзит щорічно забезпечує 2-3% ВВП країни. Крім того, новий контракт повинен частково убезпечити нашу країну від наслідків запуску обхідного газопроводу «Північний потік-2».

Читайте також: Ні провалів, ні проривів: про що Зеленський і Путін домовилися в Парижі

Сьогоднішній співрозмовник Lenta.UA - екс-спікер «Нафтогазу» і експерт з енергетичних питань Валентин Землянський - переконаний, що насправді в Парижі було досягнуто «глобальні» газові домовленості, просто про них поки що не говорять вголос. Про ймовірні підводні переговорні камені Зеленського і Путіна - далі в інтерв'ю.

- Деякі експерти вважають, що під главою «Нафтогазу» Андрієм Коболєва незабаром може захитатися крісло і нібито саме тому на «нормандському саміті» НАК представляв не він, а його заступник Юрій Вітренко. Такі припущення обгрунтовані?

- Складно сказати, чому в Париж відправився саме Вітренко, а не Коболєв, але факт залишається фактом: у них обох позиція однаково контрпродуктивна по відношенню до президента. Якщо Володимир Зеленський всіляко намагається знайти якісь переговорні точки дотику з російською стороною, то позицію «Нафтогазу» можна сформулювати кількома словами: «А ми завжди - проти». Вони (керівництво НАКу - Ред.) діють в суто формальній логіці, абсолютно не враховуючи реалій і відкидаючи бажання пошуку компромісу.

Коболєв заявляє, що якщо договору не буде, а транзит буде збережений, ми будемо вважати це контрабандою, і будемо всіляко перешкоджати його продовження. Це що? Конструктивна позиція керівника держкомпанії? Ні. Людина свідомо забуває про таку «дрібницю», що Україна, будучи підписантом Договору до Енергетичної Хартії, (правда, Росія даний документ так і не ратифікувала, - Ред) зобов'язана всіляко сприяти, а не перешкоджати транзиту енергоресурсів через свою територію.

- Якщо вище керівництво «Нафтогазу» грає врозріз з позицією Банкової, чому ж не піднімається питання про кадрові перестановки?

- Це - питання компетенції прем'єра Олексія Гончарука. Для початку, постановою Кабміну треба поміняти статут «Нафтогазу», оскільки на сьогоднішній день НАК не підконтрольний Кабінету міністрів, а всі кадрові і, до речі, преміальні питання повністю перебувають у віданні наглядової ради.

- Путін в Парижі назвав кінцевого споживача ймовірного «дешевого» (-25%) газу для України. Це, за його словами, перш за все, промисловий споживач. Тобто, слова російського президента - «наживка» для окремих вітчизняних олігархів, які можуть мати політичні механізми впливу на українську владу?

- Якщо говорити про конкретних олігархів, то не думаю, що в цьому контексті варто згадувати прізвище виключно Коломойського. У нас найбільшим споживачем газу є, в першу чергу, хімічна промисловість. Після хімії слідують заводи з виробництва будматеріалів, того ж цементу, наприклад. І тільки слідом за цим йде все інше, включаючи металургію. Тому в даній ситуації Коломойського, на якого ви явно натякали, ставлячи своє запитання, я б не демонізував.

У нас як було раніше, так і залишилося зараз: споживачами імпортного газу, як і раніше залишаються підприємства. Інше питання, що змінилися обсяги. Однак в будь-якому випадку, імпорт газ нам необхідний для забезпечення економіки. На потреби населення і підприємств комунальної енергетики нам достатньо власного газу. Ну, може трішки потрібно докуповувати - 1,5-2 млрд кубометрів.

- За підсумками «Нормандки» виконавчий директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко запевнив, що Україна не відмовляється від своїх вимог про виплату Росією боргу в розмірі $ 3 млрд. За рішенням Стокгольмського арбітражу. Водночас Володимир Зеленський після завершення саміту заявив, що питання виплати боргу вирішене: мовляв, ми готові взяти газом. Який варіант більш вигідний для України?

- Скажу чесно: не знаю, і поясню, чому. Ні за яких умов ми не повинні забувати про існування зустрічних позовів «Газпрому», що знаходяться в Стокгольмі. Як там рухається процес - відомо лише безпосереднім учасникам, оскільки до нас доносяться тільки відгомони. Відлуння ці складаються, серед іншого, в тому, що «Нафтогаз» бачить ризики програшу «Газпрому» $ 2 млрд. у 2020 році. Крім того, є ще непогашені $ 3 млрд Януковича, взяті в 2013 році, які Яценюк відмовився віддавати і які, за заявами російської сторони, плавно «перетекли» в 4,5 мільярда доларів.

Тобто, потрібно дуже ретельно прорахувати ризики і підвести баланс, тому що сьогодні ми можемо взяти $ 3 мільярди газом або грошима - не проблема, а завтра виявиться, що шість нам треба буде віддати. Для того, щоб бачити повноту картини, потрібно уважно і послідовно аналізувати арбітражні провадження двох сторін і прораховувати ризики з точки зору ймовірних виплат/невиплат.

- Глава «Нафтогазу» Коболєв говорить про те, що подальші переговори з Росією відбуватимуться за участю Єврокомісії, а голова «Газпрому» Міллер стверджує, що участь третьої сторони неможливо. Яка переговорна вага ЄК?

- Міллер був в Парижі, а Коболєв - ні, це потрібно враховувати, оскільки там переговорна погода могла змінюватися. Але тут треба сказати про те, що, за великим рахунком, участь або не неучасть Єврокомісії в процесі для нас, скажімо так, ультрафіолетова, оскільки ЄК не має жодного стосунку до контракту двох господарюючих суб'єктів. І, знаєте, у мене є внутрішнє відчуття, що глобальні домовленості в Парижі все-таки були досягнуті, і зараз «Нафтогазу» і «Газпрому» їх треба лише викласти мовою цифр і юридичних термінів.

- Після засідання «нормандської четвірки» стало відомо, що Україна наполягала на десятирічному транзитному договорі, а Росія - на річному. Пізніше Володимир Зеленський сказав про «золоту середину». Про які строки може йти мова, і що за цей час повинна зробити українська влада, щоб по закінченню транзитного періоду наша ГТС не стала лише дорогим в обслуговуванні металобрухтом?

- Якщо говорити про середньозважений термін, то, думаю, можна прогнозувати п'ятирічний контракт про транзит. Чи збережеться колишній обсяг транзиту? Ні. Потрібно об'єктивно дивитися на ситуацію і розуміти, що обсяг становитиме в середньому близько 50 мільярдів кубів, тобто це - від $ 1,5 до 2 млрд, які будуть йти в український бюджет.

А що має робити влада? Все, щоб транзит по українській ГТС був конкурентний з новими потоками. І тут питання навіть не в тому, що це російські потоки. Питання в тому, що ці потоки нові і, отже, економічно вигідніші, тому нам необхідно максимально скорочувати транзитні витрати. Тут чиста економіка, а політика відсутня як така.

- Прокоментуйте наступну заяву нардепа від «Слуги народу» Олександра Дубинського: «Гарантована ціна на природний газ для населення на перший квартал 2020 року становитиме 5,5 тис. Грн за 1 тис. куб. м (без урахування ПДВ, транспортних витрат і націнки газзбитів)... Тобто, поки на кордоні Словаччина-Україна газ коштує 170 дол/тис кубов - громадянам продаватимуть його приблизно по 7000 грн/тис кубів, або по 290 доларів за тисячу кубометрів. Нормальний навар на нас, лохах»...

- Так, так і є насправді. Нормальна така схема, що підтримує прибутковість «Нафтогазу». Якби уряд турбувався про нас з вами, як про споживачів, він б встановив фіксовану ціну ще у вересні на рівні 6000 грн з усіма обтяженнями і не морочив всім голову з «хороводами» в кабінеті президента про те, як же знизити тарифи на тепло. Були всі підстави, щоб в цю зиму заходити з більш низькими тарифами на теплопостачання та гарячу воду.

Якщо зараз, а все до цього йде, буде підписаний транзитний контракт з Росією, надлишок газу в європейських і українських, до речі, теж сховищах, призведе до падіння цін і «Нафтогаз» не отримає свій, так би мовити, запланований прибуток, про що дуже занепокоївся Кабмін. Тому тут повністю згоден з паном Дубинським.

- Деякі європейські ЗМІ, аналізуючи «нормандський саміт», писали про те, що, розігруючи газовий козир, Путін намагався вплинути на політичну позицію Меркель і Макрона. Це, на ваш погляд, мало місце бути?

- Я думаю, що мінімально, оскільки в публічну площину за підсумком вийшов мінімум. Разом з тим, з урахуванням того, що ніяких проривних рішень по Донбасу в підсумковому комюніке не було, зрозуміло, що Меркель і Макрон не просто так там сиділи і пили каву, а неодмінно піднімали питання енергетичних гарантій для Європи. Тому, припускаю, що остаточні предметні рішення з газового питання вже є, просто вони поки що публічно не розголошуються.

Треба розуміти, що будь-які переговори такого плану люблять тишу. І Донбас, до речі, теж - настільки болюча і делікатна тема, що ввалюватися туди в брудних чоботях, не варто. Саме тому, переконаний, лідери всіх чотирьох держав намагаються дозувати інформацію щодо всього того, про що йшла мова на саміті в Парижі.

Наталія Ромашова

Читайте також: Переговори у «нормандському форматі» - підсумки (ВІДЕО)