70 років тому Альберт Ейнштейн закликав президента США запустити атомний проект

Першим на сполох забив втікший свого часу із Німеччини фізик Лео Сілард, що обгрунтував у 1939-му можливість ядерної реакції при поділі ядер урану. Разом із лауреатом Нобелівської премії з фізики Енріко Фермі, що на той час теж осів у США, Лео намагався пояснити американській владі важливість атомних досліджень, але... безуспішно.

Тоді Сілард вирішив звернутися до «головного фізика світу» — Альберта Ейнштейна, благо вони були знайомі по спільній роботі в Берліні. 12 липня 1939 року Лео Сілард і його колега Юджин Вігнер зустрілися з Ейнштейном у його будинку на Лонг-Айленді. Розповідь гостей про можливості використання ланцюгової реакції у військових цілях справила на Ейнштейна враження. В той самий час фізики вирішили звернутися до бельгійської королеви Єлизавети, з якою був дружний Ейнштейн, з проханням вплинути на свій уряд, що поставляв Німеччині уран з бельгійського Конго.

Ейнштейн навіть продиктував чернетку листа німецькою, але вчені згадали, що емігранти не можуть звертатися до іноземних лідерів без повідомлення Державного департаменту США. Так відпав «бельгійський» варіант і з'явилася ідея прямого звернення до президента Франкліна Рузвельта.

2 серпня того ж року Сілард знову відвідав Ейнштейна, вже у супроводі іншого фізика, майбутнього «батька» водневої бомби — Едварда Теллера. Вчені привезли два варіанти готового листа президенту: короткий і довгий. Ейнштейн зупинився на довгій версії, після чого текст був перекладений з німецької на англійську, відредагований і передрукований на машинці.

Готовий лист було передано другу і неофіційному раднику Рузвельта з питань економіки, фінансисту Олександру Саксу, який часто зустрічався з президентом. Сакс, втім, не відрізнявся оперативністю, і передав лист адресату лише 11 жовтня, вже після початку Другої світової війни. «Внаслідок ядерної реакції у великій масі урану може бути звільнена значна енергія.., — писав Ейнштейн. — Це нове явище здатне привести до створення бомб, можливо ...виключно потужних бомб нового типу».

19 жовтня 1939 Рузвельт направив вченому у відповідь лист, де повідомляв про перші кроки по реалізації атомного проекту. Два дні потому пройшло перше секретне засідання Консультативного комітету по урану, на яке отримав запрошення і Альберт Ейнштейн, але відмовився, пославшись на зайнятість. Втім, навіть авторитет великого фізика не переконав військових у величезних потенційних можливостях атомної зброї. Правда, у листопаді глава комітету Лайман Бріггс запропонував виділити 167 000 доларів США на дослідження урану, але лише два роки потому — 28 червня 1941 року — Рузвельт підписав наказ 8807 про створення Бюро наукових досліджень і розробок.

Серед істориків як і раніше точаться суперечки про те, чи зіграв лист Ейнштейна вирішальну роль у розробці ядерної зброї або на це вплинули інші фактори. Так чи інакше, знаменитий Манхеттенський проект був запущений лише восени 1943-го — чотири роки після звернення Ейнштейна.

Що стосується самого вченого, то він не брав участі в атомному проекті, а обставини, при яких відправив лист президентові, пояснював наступним чином: «Моя участь у створенні ядерної бомби складалося в одному-єдиному вчинку. Я підписав лист президентові Рузвельту, в якому наголошував на необхідності проведення ...експериментів з вивчення можливості створення ядерної бомби. Я повністю усвідомлював, наскільки небезпечний для людства успіх цього заходу. Однак імовірність того, що над тією ж самою проблемою з надією на успіх могла працювати і нацистська Німеччина, змусила мене зважитися на цей крок. Я не мав іншого вибору, хоча завжди був переконаним пацифістом».

Максим Суханов, Lenta.UA