17 липня - ювілей знаменитого детективного письменника, винахідника «літературного конвеєра»

Ерл Стенлі Гарднер, автор 82-х романів, головною дійовою особою яких був Перрі Мейсон, персонаж в США не менш знаменитий, ніж в Британії Шерлок Холмс, був людиною непересічною. З дитинства захоплювався боксом, в 17 років за часів «золотої лихоманки» спробував щастя на Клондайку, а в 21 рік почав працювати при суді штату Каліфорнія. Почавши як юрист-самоук, з часом отримав юридичну освіту і зайнявся адвокатською практикою, що дуже допомогло йому при написанні «мейсоновкі», як потім фамільярно назвуть цю серію мільйони її шанувальників. Точніше сказати, сотні мільйонів шанувальників, так як вже до 1965-му році загальний тираж книг письменника становив понад 170 млн примірників.

При цьому навіть не можна сказати, що, придумавши свого адвоката Мейсона, а разом з ними прийом, що велика частина дії книги відбувається на засіданнях суду, Гарднер випадково витягнув щасливий лотерейний квиток. Ще за рік до появи на світ свого головного літературного героя, в 1932-му році, письменник на одних лише журнальних детективних публікаціях заробив більше $20 тис., що на теперішній час дорівнює приблизно $300 тис - і це за часів Великої депресії. Причому починав він в руслі «крутого детектива», прокладеному легендарним Дешілом Хемметом, а потім відкрив свого героя і свій стиль, навіть можна сказати, жанр.

Під час розквіту своєї письменницької кар'єри Гарднер настільки набив руку в своїй добре оплачуваній детективній творчості, що купив в Каліфорнії ранчо площею чотири квадратних кілометри, де йому допомогали в його письменницькому ремеслі 20 співробітників, серед яких було 6 секретарок-стенографісток. Справа в тому, що Гарднер наговорював свої романи прямо на диктофон, записи з якого ці секретарки потім розшифровували. Яку участь потім в подальшій обробці цих записів приймав сам Гарднер залишається виробничої таємницею, однак в найвдаліші періоди творчості письменник випускав 5-7 книг на рік.

По суті це стало першим професійним «літературним конвеєром». Така практика існувала і до Гарднера - наприклад, на Дюма-батька працював Огюст Маке, який навіть подав потім на письменника до суду, вимагаючи визнання співавторства в багатьох відомих романах Дюма, і заявляв, що був не просто співавтором, а й автором задуму «Трьох мушкетерів». 

Але Гарднер, на відміну від Дюма, був насправді єдиним автором - він просто раціоналізував, як і належить справжньому американцеві тих часів, процес письменництва, віддавши на аутсорсинг його технічну частину. Що ж стосується саме творчості , то Гарднер працював на свій конвеєр по 16 годин на день.

Аліса Куницина, Lenta.UA

Фото: The Press-Enterprise