У Марко Поло виявилася позашлюбна дочка

Згідно з документом, одним із виконавців заповіту названо отця Аньезе — Марка Поло, — повідомляє The History blog.

Передчуючи швидку смерть, Аньезе, яка жила у венеціанському районі Каннареджо, довірила батькові передати заповіт священику-нотаріусу П'єтро Пагано із церкви Сан-Феліче.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

«Заповіт Аньєзе, — каже Марчелло Болоньярі з Університету Ка-Фоскарі, — описує ніжну картину сімейного життя. Жінка згадує свого чоловіка Ніколо, а також їхніх дітей Барбареллу, Папона та Франческіно. Ця молода мати хотіла залишити щось чоловіку та дітям, а також їх вихователю, хрещеній матері та служниці».

Офіційно відомо про трьох дочок Марко Поло — Фантіне, Беллеле і Морете — від шлюбу з Донатою Бадоер, укладеного 1300 року.

Поло повернувся до Венеції зі своєї епічної подорожі на схід у 1295 році, потрапив у полон до генуезців у 1298-му і був звільнений з в'язниці через рік. Все це дозволяє зробити висновок про приблизну дату народження Аньєзе.

Дівчина не обов'язково народилася поза шлюбом. Щоправда, у її заповіті не згадується мати, і невідомо про якісь інші шлюби Марко, крім союзу з Донатою. Немає також свідчень, що мандрівник виховував свою першу дочку разом з її зведеними сестрами. Із заповіту ми знаємо, що вона жила в тому ж районі (поряд із церквою Сан Джованні Грізстомо), що і її батько, та інші члени великої родини Поло.

Марко помер у 1324 році, призначивши виконавцями свого заповіту дружину та трьох їхніх дочок. Аньєзе в цьому документі не згадується. Це не обов'язково свідчить про її  позашлюбне походження з огляду на те, що дівчина, ймовірно, померла до відходу батька з життя.

У 1366 році Фантіна, старша дочка Марко, постала перед судом через сімейну суперечку про спадщину батька. Після довгої судової тяганини судді винесли рішення на її користь.

Раніше ми повідомляли, що суд визнав принцесою позашлюбну дочку короля Бельгії.

На ілюстрації: фрагмент заповіту Аньєзе. Фото: Державний архів Венеції