У Голлівуді розростається скандал навколо супергеройських фільмів і кіновсесвіту Marvel

Комусь може здатися, що характеристика, яку Скорсезе днями дав супергеройським фільмам - «це не кіно» - пояснюється бурчанням 76-річного режисера з приводу того, що його обігнала в професії молодь, яка використовує в своїх фільмах сучасні технології. Але це не так.

По-перше, ніхто Скорсезе не обігнав, що ще раз підтвердилося після того, як прем'єрою його нового фільму «Ірландець» відкрився Нью-Йоркський кінофестиваль (він, кінофестиваль, до речі, ще триває). Кінокритики, які переглянули стрічку, хором заявили, що це головний претендент на «Оскара» за кращий фільм. А по-друге, Скорсезе зовсім не цурається сучасних технологій. У тому ж «Ірландці» при їх допомозі «омолодили» на кіноекрані всіх улюблених акторів режисера, яких він запросив на головні ролі у своїй картині - Аль Пачіно (79 років), Роберта Де Ніро (75), Джо Пеші (76) і Харві Кейтеля (80).

Висловився Скорсезе з приводу кінокоміксів однозначно. Сказав, що він їх намагався дивитися - але, як вже було сказано, це не кіно. При цьому сформулював свою точку зору гранично професійно - мовляв, навіть не дивлячись на те, наскільки якісно зроблені фільми з супергероями, і наскільки добре актори виконують свої завдання в умовах, в які поставлені, найприємніше, що він може сказати про кінокомікси - вони схожі на парк атракціонів.

Усередині професійного середовища така характеристика прозвучала просто вбивчо. Адже одна справа, якби «старий Скорсезе» просто пробурчав, що кінокомікси йому не подобаються. Але ні - він продемонстрував, що чітко розуміє всі особливості роботи над такими фільмами і навіть може похвалити людей, які цю роботу роблять, але на кіно вони все одно «не тягнуть».

При цьому у тих, хто цю роботу робить, це висловлювання викликало образу ще й тому, що останніми роками багато творців кінокоміксів намагалися перетворити дійсно примітивні в минулому «кіноплакати» в це саме «справжнє кіно» зі складними психологічними характеристиками супергероїв, непростими мотивами їхніх дій і т.п. Але живий кінокласик (у Скорсезе однозначна репутація кращого американського кінорежисера останніх десятиліть) це все одним махом взяв і закреслив.

З запереченнями тут же виступили такі зірки Голлівуду, як Семюел Л. Джексон і режисер «Вартових галактики» Джеймс Ганн. Причому якщо Джексон висловився різко («Не всі люблять фільми самого Скорсезе. Я знаю багатьох італо-американців, яким не подобається, як він їх зображує в своїх фільмах»), то Ганн розсипався в компліментах, назвавши Скорсезе одним з п'яти своїх улюблених режисерів - але, природно, не погодився з ним.

А зараз в полеміку вступив і самий, здається, нині «зоряний» актор Голлівуду Роберт Дауні-молодший. Він відкинув припущення, що Скорсезе висловився таким чином про кінокоміксі з ревнощів або заздрості, шанобливо помітивши «адже це ж Скорсезе», але шпильку підпустив. Мовляв, коли раптом в світ кінематографа приходить «такий великий звір» і (увага, шпилька) «зводить нанівець всю конкуренцію», це саме по собі феноменально.

Можна погоджуватися зі Скорсезе чи ні, але безсумнівно, що дискусія, яку він мимоволі почав, буде корисною. Просто тому що «творчим особистостям» в будь-якому виді мистецтва, коли вони знаходяться на вершині слави і багатства, холодний душ завжди корисний. Це ж, до речі, сказав і сам Роберт Дауні, тільки м'якше - мовляв, він цінує думку Скорсезе на цю тему, так як «нам потрібні різні точки зору, щоб рухатися далі».

Олег Васильєв, Lenta.UA

Заставне фото: MovieWeb