У Франції пройшов страйк перекладачів

Спочатку – трохи історії. Оскільки колишній СРСР був тоталітарною державою, закритою від решти світу, викладання іноземної мови знаходилося там на вкрай низькому рівні, причому як у школі, так і у вищих навчальних закладах. Тож професійні перекладачі там були кимось на кшталт касти обраних. Особливо це стосувалося художньої літератури, де була своя "каста каст" - деякі перекладачі мали привілей перекладати тексти класиків світової літератури мало не роками.

Все змінилося на початку 90-х років зі скасуванням цензури та виникненням приватних видавництв, коли на ринок ринув потік "нових" (насправді - виданих на Заході ще у 30-80-ті роки) текстів, насамперед - детективів. Тут головну роль почала грати швидкість, якість перекладу відійшла на другий план, а самі перекладачі перетворилися з касти обраних на робочих коней. Ну а ситуацію сьогоднішнього дня, причому вже у всьому світі, пов'язану з використанням для перекладу штучного інтелекту, описує franceinfo. fr.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Навряд чи хтось не те, що в усьому світі, але навіть у самій Франції, помітив, що вчора, 30 вересня, там пройшов страйк перекладачів, коли їм пропонувалося відкласти ручки та клавіатуру на двадцять чотири години на честь Дня Святого Жерома, заступника професії. «Як і у всіх професіях, де люди працюють з дому в піжамах з котом на колінах, важко змусити себе почути», - пожартував із цього приводу один із представників цієї професії Шарль Рекурсе.

Сьогодні у Франції досвідчений перекладач отримує зарплату за профспілковою ставкою, таку, як і молода людина, яка ледве встигла скористатися своїм першим словником. «Різниця у швидкості перекладу, – каже Домінік Дефер, французький перекладач Дена Брауна та Джона Гришема. – Нам платять 24 євро за сторінку. Щоб нормально жити, мені доводиться перекладати десять сторінок на день».

При цьому такі програми, як DeepL і ChatGPT, досягли величезних успіхів у галузі перекладу. І це стосується будь-якої мови. Так, у Великій Британії втратили роботу вже третина перекладачів. Натомість у Франції виникла нова професія - постредактор, людина, яка "перекладає" текст, попередньо перероблений штучним інтелектом, на гарну французьку. "Мене регулярно просять це зробити", - зітхає Селін, перекладачка, що спеціалізується на любовних романах. "Ця робота стомлююча, погано оплачується і забирає багато часу. Часто доводиться все переписувати". Відчуваючи огиду і невпевненість у собі, вона подумує про зміну кар'єри. Тим не менш, магістерських програм, що спеціалізуються на постредагуванні, стає все більше...

Додамо, що, якщо проводити історичні паралелі, все це нагадує ситуацію, коли в кіно спочатку з'явився звук, а потім і колір. І те й інше сталося тоді, коли німе кіно, а через тридцять років чорно-біле, досягло рівня шедеврів Чарлі Чапліна і Мікеланджело Антоніоні. І на цьому рівні перші звукові та кольорові фільми, по-перше, виглядали халтурою, а по-друге, огидно передавали натуральні звук та колір. Але як Чаплін, так і Антоніоні врешті-решт були змушені перейти до звуку та кольору. Але якщо чорно-білі фільми зрідка знімають, то німих вже практично немає.

Фото: кадр з фільму Чапліна "Нові часи" з відкритих джерел