Турборежим - це наша помилка - нардеп від «Слуги народу» Олександр Качура

- Останнім часом ваші колеги по фракції опиняються в епіцентрі гучних скандалів. У ЗМІ та соціальних мережах все ще продовжують активно обговорювати висловлювання Корнієнка про «корабельну сосну» і Третьякової про «неякісних дітей». Вже очевидно, що ніяких, скажімо так, дисциплінарних наслідків не буде. Ви обговорювали ці скандали на фракційному рівні?

- Ці два кейса - назвемо їх так - ще не обговорювалися на фракції, але, думаю, будуть, і тоді ми отримаємо предметні пояснення фігурантів по суті. Особисто я в ефірі одного з телеканалів уже приніс вибачення за слова Галини (Третьякової, - Ред.). Вона також з парламентської трибуни попросила вибачення у суспільства.

З Корнієнком вже - зовсім інша історія. Йому потрібно було не зволікати час, а в перші ж хвилини, коли ця вся історія спливла, вибачитися. До речі, незабаром після скандалу зі звільненням з Кабміну пані Клітіної, про яку на цьому тижні говорять у всіх ЗМІ, я ініціював створення міжфракційного депутатського об'єднання, яке буде як раз займатися питаннями рівності можливостей чоловіків і жінок, тобто проти сексизму.

В цілому, зрозуміло, що подібного роду заяви і Корнієнка, і Третьякової однозначно погано сприймаються українцями і вкрай негативно впливають на рейтинг влади. Але ще раз: я сподіваюся всі відповіді отримати вже на найближчому засіданні фракції. Думав, що засідання відбудеться на поточному тижні, але цього не сталося.

- З якої причини?

- Наші колеги в різний час збиралися на комітетському рівні. Тобто, організаційні нюанси. З іншого боку, при бажанні можна було домовитися і зібратися вранці раніше або ж ввечері...

- Крім поділу людей на сорти, пані Третьякова також заявила, що деякі родичі учасників бойових дій на Донбасі, знаючи про те, що вони мертві, не визнають цей факт з тим, щоб отримувати від держави соціальну допомогу. Як ви оцінюєте цей меседж колеги?

- Проблема, про яку говорить Галина Третьякова, існує. Однак саме по собі висловлювання і форма подачі були однозначно неправильними.

- Чи справді на старті скандалу з Третьяковою, президент вимагав, щоб вона пішла з посади голови парламентського Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів?

- Цю тезу активно поширювався в ЗМІ і телеграм-каналах, але я не маю достовірної інформації, що це відповідає дійсності.

- А як ви вважаєте, чому саме ваша фракція є абсолютним рекордсменом по всіляких скандалів? Тому, що вас занадто багато або тому, що дуже вже стрімко умовний ліфт виніс переважну більшість з вас на парламентські висоти?

- Тут у кожному окремому випадку все індивідуально, але і те, що фракція найчисельніша в історії теж грає свою роль. Багато людей - багато помилок, все логічно. Але з іншого боку, було б нечесно не визнати, що частина людей на сьогодні просто не підготовлені до великих телеефірів, та й взагалі, публічного спілкування і правильному донесенню своєї позиції і в підсумку ними маніпулюють. Тобто, проблема комунікацій дійсно існує.

- Ви говорите про комунікації з широкою аудиторією. А як ви оцінюєте станом на зараз внутріфракційну комунікацію? До речі, навіть уже в іноземних медіа пишуть про те, що пропрезидентська «збірна» в Раді розділена на різні «ліги», кожна з яких живе своїм автономним життям.

- За останній час комунікація істотно не поліпшилася, але і не погіршилася. Якось так. А що стосується всіх цих розмов про різні групи - це неправда, немає такого. Якщо люди і об'єднуються ситуативно, то для досягнення якихось певних цілей - просування законопроектів, наприклад, тощо.

Але якщо говорити про комунікації, то куди більші проблеми в цьому плані у нас з Кабміном. Зараз з боку профільних комітетів існує недовіра до окремих міністрів, а контакту з ними немає. Наприклад, Петрашко (міністр економіки - Ред.) під час, коли Кабінетом міністрів розроблялася стратегія виходу країни з коронавірусної кризи, навіть не запросив для участі в роботі представників профільного комітету і вони в підсумку про все дізнавалися з новин.

- У чому полягає реальна причина системного збою, яка призвела до того, що ви двічі провалили програму уряду Шмигаля, незважаючи на публічну підтримку з боку президента?

- Персонально я підтримав, але перший варіант, який був поданий, навіть з натяжкою складно було назвати програмою. Цей, скажімо так, документ, після того, як ми його відправили на доопрацювання, зазнав серйозних змін. Перш за все, тому, що профільні міністри стали активно комунікувати з комітетами, які фактично і написали цю програму. На 75% програма уряду полягає саме з пропозицій комітетів і базується на програмі партії «Слуга народу», а також передвиборчій програмі президента Зеленського.

Причина повторного провалу прийняття програми у Верховній Раді полягає не в програмі як такій, а в недовірі до окремих міністрів. На жаль, через це постраждали всі члени уряду, які дійсно намагаються щось робити і змінювати в країні. Наприклад, Чернишов (міністр розвитку громад і територій - Ред.) намагається, приходить на комітет і предметно пояснює ті чи інші свої позиції. Але абсолютно про всіх членів Кабміну такого сказати, на жаль, не можна, а прийняття програми - це надання імунітету всьому уряду.

- В уряду Гончарука теж був імунітет, але він його не врятував...

- Але ж він сам написав заяву. А тут у нас немає гарантій того, що ті чи інші міністри в разі виникнення конфліктної ситуації, самі подадуть у відставку. Тому, ще раз: це було голосування за імунітет, а не за програму. Програма якраз нормальна і, більш того, одна з кращих в історії всіх урядів. Якщо перший варіант програми деякі колеги небезпідставно називали рефератом, то фінальна редакція була виписана дуже і дуже добре.

- З внутрішньофракційними комунікаціями і проблемами контакту з окремо взятими міністрами все ясно. А яким чином збудований контакт представників монобільшості з Банкової? Або все відбувається спонтанно-ситуативно?

- Комунікація з Офісом президента... Вона така, якою завжди була історично - ні хороша, ні погана. Особисто у мене, як народного депутата, зараз немає питань, які стосувалися б ОП. Тобто, я займаюся виключно своєю роботою і у мене немає необхідності комунікувати з Офісом глави держави. А то, що постійно говорять, що нібито депутатів обдзвонюють з Офісу президента і роздають указки як треба голосувати... Не знаю, особисто мені за весь час ніхто жодного разу не подзвонив, тому я в цьому плані абсолютно вільний від будь-якого роду зобов'язань. А з президентом останній раз я бачився кілька тижнів тому, і ми говорили не про парламентську роботу, а про проведення праймеріз в місті Києві.

- Чи згодні ви з твердженням деяких ваших колег, а також політологів про те, що президент Зеленський перебуває зараз в теплій інформаційної ванній?

- Подібне говорили про всіх президентів, але я впевнений, що Зеленського це не стосується. Він читає і аналізує те, що відбувається в країні, заходить на всі ключові сайти.

- І не тільки на сайти, але і в чати далекобійників...

- У будь-якому випадку, це краще, ніж якби йому, як, наприклад, Януковичу, все «потрібне і важливе» приносили на папірці, вибирали «правильні» новини і в підсумку він перебував в паралельній реальності. Зеленський сам особисто все читає і робить відповідні висновки.

- Ви сказали, що недавно спілкувалися з президентом щодо кандидатських-мерського праймеріз по Києву. А яким чином формувався шорт-лист претендентів у столичні градоначальники від «Слуги народу»?

- Не було ніякого системного формування. Список сформувався автоматично на основі заяв тих людей, які виявили бажання боротися за пост мера Києва. Офіс президента тут не брав жодної участі. Це була самостійна воля кожного депутата, який заявився в цьому безпосередньому процесі. Позиція президента полягає в тому, щоб балотувався людина з найбільшим рівнем підтримки і з найменшим антирейтингом. Тобто, він хоче, щоб цей кандидат міг реально здобути перемогу. А що стосується праймеріз, так це - моя ідея. Я направив депутатське звернення до президента з пропозицією провести праймеріз, під яким підписалися багато колег по фракції, і ця ініціатива була підтримана Зеленським.

Кандидати у нас висувалися за своїм бажанням. Тобто, ми - не «Партія регіонів», де ключові рішення приймав якийсь «таємний орден». Це і є нова якість політики, коли кожен може заявити про свої амбіції, дискутувати, конкурувати і так далі.

- У нас в країні немає усталених праймеріз-традицій. Як ви собі це бачите?

- Перш за все, мова йде про соціологічне праймеріз. Партія замовляє відповідні соцдослідження в великих компаніях, які проводять масове опитування по місту Києву і потім кандидат (або кілька кандидатів), що має найбільший рівень підтримки і найменший антирейтинг буде рекомендуватися партії і партія, а також президент матимуть вирішальне слово. Тобто, дане рішення буде прийматися в трикутнику: партія-фракція-президент. Остаточне рішення буде, безумовно за президентом, оскільки саме він є лідером нашої партії.

- Про свої мерські амбіції заявили ви, Олександр Дубинський, Ірина Верещук і Микола Тищенко. Як зараз, коли фаворит ще остаточно невідомий, ви спілкуєтеся між собою? Немає конфліктів, закулісних ігор, підніжок?

- Ні, у нас цілком нормальні, партнерські відносини. Ми чітко розуміємо і приймаємо той факт, що від нашої партії повинна бути тільки одна кандидатура і ні про які самовисуванців мови бути не може. Є розуміння необхідності об'єднання навколо одного з кандидатів, який зможе перемогти.

- Який контраргумент ви можете привести до досить поширеної тези про те, що Банкова вже «злила» Київ Віталію Кличку, а кандидат від «Слуги народу» гратиме суто технічну роль?

- Не знаю, як хто, але особисто я точно, якщо офіційно стану кандидатом від «Слуги народу», не гратиму технічну роль. А що стосується Кличка, то не слід забувати про такий важливий факт, як наявність у нього високого антирейтингу. Це може зіграти вкрай важливу роль у другому турі, куди, згідно з тими дослідженнями, які є у мене, однозначно проходить будь-який з кандидатів від «Слуги народу». У будь-якому випадку, я б сьогодні не став говорити, що Кличко може стовідсотково перемогти.

- А Київрада? У «Слуги народу» є сильна команда конкретно на столичному рівні?

- Якщо говорити про партійне будівництво в цілому, то я вважаю, що воно стартувало занадто пізно. Нам необхідно було серйозно займатися питаннями партбудівництва з першого ж дня входження в парламентську залу. Зараз, звичайно, цей кейс вирівнявся - по всій країні реєструються осередки, всі готівкові команди формалізуються. Тобто, кандидати є практично на всіх рівнях, в тому числі, звичайно ж, київському.

- А чому ви вирішили балотуватися в мери? Навіщо вам це? У вас тільки юридичний і депутатський досвід роботи, а мерство - це, крім усього іншого, каналізації, пробки та інші міські «принади».

- Ви сумніваєтеся в тому, що юрист може бути успішним мером? Тоді як приклад можна привести Джуліані - відомого в США і за їх межами адвоката, який був мером Нью-Йорка. Що стосується мене, то я знаю і розумію, яким чином необхідно структурувати і оптимізувати роботу комунальних підприємств, щоб киянам було більш комфортно в своєму місті. А парламентаризм - це робота на довгу перспективу, і ти не можеш відразу побачити результати своєї законодавчої діяльності.

Я ж - більш, скажімо так, приземлений в цьому плані. Мені приносило б задоволення будівництво скверів, облаштування парків або відкриття нової станції метро. Важливо зробити все, щоб люди не задихалися від Бортницької станції аерації і так далі, і так далі. Найкраще, що може бути в житті - бачити реальні плоди своєї роботи щодня. Це і було моєю основною мотивацією, тому що нинішній мер поступово перетворює дійсно європейське місто в провінцію Європи.

У нас при владі зараз єдиний мер, який не відчинив жодної станції метро за весь час свого правління. Це - антирекорд, якого ще не було в історії Києва. До речі, на попередніх виборах я голосував за Кличко, але бачу, що якщо все так буде тривати і далі, місто стане настільки брудним і не комфортним, що в ньому просто неможливо буде жити... Ми з моєю командою підрахували, що, наприклад, жителі Троєщини, Борщагівки, з дванадцяти календарних місяців один стоять в заторах з тим, щоб дістатися на роботу і додому. А я хочу, щоб за 20 хвилин з будь-якої точки Києва, люди могли доїхати в центр на роботу. Це і буде конкретний результат, точніше, один з них.

- Тим не менше, зовсім недавно лідер вашої фракції Давид Арахамія публічно заявив про те, що ідея «нових облич» у владі не виправдала себе.

- Запит суспільства на нові обличчя в представницьких органах влади, як і раніше залишається. А якщо говорити про виконавчу владу, наприклад, про Кабінет міністрів, то особисто я ніколи не був прихильником того, щоб міністрів призначали тільки за ознакою новизни політичного обличчя. Тут ключовими критеріями повинні бути досвід і професіоналізм.

- Чи можете ви стверджувати, що на сьогодні так звана Зе-команда, є не тільки де-юре, але і де-факто?

- Без сумніву. Є президент, є ми - депутати. Так, у нас відбуваються комунікаційні збої, але не треба забувати, що нас 250 чоловік і це абсолютно різні люди: вчителі, лікарі, юристи, підприємці... У кожного - своє бачення розвитку того чи іншого напрямку, тому ми постійно дискутуємо, по-іншому просто неможливо. Але все одно, за час перебування у Верховній Раді ми вже, скажімо так, обтесані і як парламентарії, і як команда.

- Такі обтесані, що при голосуваннях за принципово важливих питань, президент Зеленський змушений приїжджати в Раду і дивитися, щоб «команда» проголосувала, а не «злила» питання?

- Ну, це нормально насправді. Так робили всі президенти: Порошенко, Янукович, Ющенко... У нас безпосередньо перед голосуванням навіть з президентом по багатьох позиціях відбувається жвава дискусія. Так і повинно бути в умовах парламентсько-президентської республіки.

- А чи не стало для монобільшості в умовах парламентсько-президентської республіки несподіваним «сюрпризом» рішення глави Нацбанку про відставку?

- Ні, не стало, це питання назріло давно. Профільні парламентські комітети були не згодні із проведеною НБУ політикою. Останньою краплею стала ситуація, коли профільний комітет (фінансової і податкової політики, - Ред.), в якому працюють фахівці з різних фракцій, викликав на засідання Смолія та виявив йому недовіру. Хоча такої процедури і немає, є поняття «втрата главою НБУ бездоганної репутації». Ось цією недовірою він її - репутацію і втратив, і написав заяву. Якби не написав, думаю, найближчим часом було б зареєстровано постанову про відставку.

- Яків Смолій стверджує, що піддавався систематичному політичному тиску. Хто тиснув?

- Так ніхто на нього не тиснув. Подібного роду гучні заяви дуже часто звучать, коли топ-чиновники йдуть з своїх високих постів. Тобто, це стандартна історія для України. Ну, і, врешті-решт, чи не писати ж йому в заяві, що він звільняється в зв'язку з тим, що при його головуванні Національним банком не виконуються його конституційні обов'язки щодо стабільності курсу (сміється, - Ред.)? Для цього потрібно бути дуже сміливою і самокритичною людиною.

- Відштовхуючись, знову-таки від позиції самокритики, назвіть головну помилку президента Зеленського, монобільшості і свою персональну, як народного депутата.

- Що стосується президента, на мій погляд, це підхід до кадрової політики. Зеленський дуже довіряє людям, вірить тільки в їх хороші якості, а в політиці це далеко не завжди потрібно робити. Я в парламенті - вперше, і своєю головною помилкою теж вважаю надмірна довіра до своїх колег. Спочатку роботи ВР я, покладаючись на їх порядність, ставив свій підпис під законопроектами, читаючи тільки пояснювальні записки до них. Але я дуже швидко зрозумів, що так робити ні в якому разі не можна - потрібно читати весь документ, оскільки в ньому можуть критися абсолютно лобістські моменти, які не приносять користі країні.

Що стосується помилки монобільшості... У нас до останнього часу була дуже погана комунікація всередині фракції. Зараз ситуація виправляється, але по багатьох позиціях це вже не допоможе - занадто пізно спохватилися. Ще одна помилка - це турборежим в тому вигляді, в якому він відбувався. Багато якісних законопроектів не знаходили підтримки лише тому, що їх ніхто не обговорював предметно через поспіх і дефіцит часу.

- Дострокові вибори до Верховної Ради будуть?

- Це малоймовірний варіант. У нинішньому році, думаю, дострокових парламентських виборів точно не буде, але не виключено, що це станеться пізніше.

Наталія Ромашова