Тривожний дзвінок: про що сигналізують Україні словацькі вибори

Минулої суботи, 30 вересня, у Словаччині відбулися позачергові парламентські вибори, за підсумками яких трійка лідерів виглядає так: партія колишнього прем'єра Роберта Фіцо «СМЕР-словенська соціальна демократія» (23,29%), ліберальна партія «Прогресивна Словаччина» президента Зузани Чапутової – прихильниці надання військової допомоги Україні (17,06%), а також соціал-демократичний блок «Голос» на чолі з екс-прем'єром Петером Пеллегріні, який раніше був соратником згаданого Фіца (14,95%).

Незважаючи на перемогу Роберта Фіцо та його передвиборчу браваду щодо України, поствиборча картина свідчить про те, що виграти виборчі перегони ще не означає виграти владу. Схоже, що «Голос» Петера Пеллегріні взяв золоту акцію і тепер диктуватиме якою буде більшість, для якої необхідно зібрати під однією коаліційною парасолькою 76 депутатів.

Читайте також: У Німеччині впевнені, що ЄС розшириться від Лісабону до Луганська

Пеллегріні останнім часом дистанціювався від Фіцо, але місцеві експерти напередодні виборів не виключали, що «Голос» може таки увійти до коаліції зі «СМЕРом». До цього тандему, на думку деяких політологів, може приєднатися і націоналістична партія SNS. Якщо ж коаліцію буде формувати «Прогресивна Словаччина», сюди можуть увійти дрібні гравці в особі SaS і Християнських демократів (KDH). Це загалом – 55 мандатів, яких для більшості не вистачає. «Теоретично може приєднатися OL'ANO (16 депутатів), але з колишнім прем'єром Матовичем, лідером OL'ANO не всі готові співпрацювати. Тому ліберальну коаліцію може врятувати лише приєднання партії Пеллегріні», - зазначає політолог Олег Постернак.

Як відомо, Словаччина зараз переживає затяжну політичну кризу. Прозахідний уряд країни розвалився: міністр сільського господарства Валчан пішов у відставку через корупційний скандал, а глава МЗС Качер – через публічний конфлікт із прем'єром Гегером. Останній теж втратив посаду. При цьому ще рік тому правляча коаліція втратила більшість у парламенті через демарш союзників із партії «Свобода та солідарність». Всі ці процеси, власне, і спровокували позапланове парламентське перезавантаження. Країною до моменту формування нового Кабінету керує уряд технократів на чолі із чинним заступником голови Національного банку Словаччини Людовітом Одором.

Зазначимо, що Фіцо, чия партія хоч і перемогла на виборах, але приречена на коаліціаду, відверто повторює пропагандистські наративи Кремля, на підставі яких Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. «Я говорю це голосно і чітко і робитиму це надалі: війна почалася не вчора і не минулого року. Вона розпочалася 2014-го, коли українські нацисти та фашисти почали вбивати росіян на Донбасі та в Луганську», - заявляв Фіцо на мітингу в рідному місті Тополчани в серпні.

Він також стверджував, що повернути анексований Крим неможливо і порушував українську версію про масові вбивства мирних жителів у Бучі. Більше того, Роберт Фіцо публікував у соцмережах секретні дані про транспортування словацькою територією комплексів С-300, за що його звинувачували мало не в шпигунстві на користь путінської Росії.

Фіцо був прем'єром протягом двох термінів, очолюючи країну загалом десять років. П'ять років тому він був змушений піти у відставку через масові протести проти корупції на високому рівні, коли десятки тисяч людей вийшли на вулиці після вбивства журналіста Яна Куцяка та його нареченої. 27-річний журналіст видання Aktuality.sk розслідував корупцію в уряді Фіцо та його зв'язки з італійською мафією – калабрійською Ндрангетою.

Сьогодні ж воскреслий у політичному сенсі Фіцо виступає не лише проти допомоги Україні, а й закликає до переговорів Києва та Москви. «Це (російсько-українська війна – ред.) величезна трагедія для всіх. Якщо «СМІР» формуватиме уряд, робитимемо все і на майданчику Євросоюзу в тому числі, щоб якнайшвидше було розпочато мирні переговори. Краще 10 років вести мирні переговори та припинити військові дії, ніж дозволити українцям та росіянам вбивати один одного ще десять років безрезультатно», - сказав він на спецбрифінгу за підсумками суботнього голосування.

Перемогу політсили Фіцо привітав скандальновідомий прем'єр Угорщини Віктор Орбан, який не приховував своєї проросійської позиції. А ось авторитетні світові ЗМІ вже б'ють на сполох. "Вихід виборів може змінити контури того, що було єдиним фронтом у Європі щодо конфлікту в Україні", - пише New York Times.

«Перемога партії під керівництвом Фіцо може стати ознакою того, що Європа схиляється до популістських сил, які отримали вигоду з зростаючої вартості життя та занепокоєння людей через конфлікт в Україні. Фіцо має намір припинити постачання зброї Києву та перешкодити санкціям ЄС проти Росії», - констатує у свою чергу Washington Post. Як прогнозує Deutshce Welle, "майже необмежена солідарність Словаччини з Україною може скоро закінчитися".

«І якщо всі чотири уряди, які перебували при владі протягом останніх трьох з половиною років, були явно проукраїнськими та прозахідними, то настрій словацького суспільства за останній рік значно змінився на користь Росії», - підсумовує німецьке видання.

У цьому контексті слід зазначити, що словацька громадська думка щодо українського питання розділена. Так, за даними соцопитування соцкомпанії АКО, за продовження військової допомоги України виступають 43% словаків, проти – 51%, що експерти пов'язують із зростанням невдоволень зростанням цін та інфляції, які частина населення пов'язує з війною в нашій з вами країні. До речі, Фіцо відкрито звинувачує у багатьох економічних проблемах, зокрема українських біженців, яких у Словаччині на сьогодні налічується кілька сотень тисяч. Нещодавнє опитування Eurobarometer показало, що, на думку 57% словаків, українські біженці «завдають шкоди економіці країни». Тобто Фіцо, як бачимо, у ході передвиборчої кампанії активно грав на струнах надчутливого соціального популізму, вішаючи економічних «собак» на наших співвітчизників, які були змушені тікати до Словаччини від російської агресії. Але внутрішньословацькі політигри – півбіди. «Незабаром у таборі ЄС та НАТО може з'явитися новий порушник спокою. Після перемоги Фіцо існує небезпека того, що країна здійснить розворот на 180 градусів та підтримає Володимира Путіна», - констатує Guardian.

Як заявили виданню в партії СМЕР, війну в Україні там сприймають як «опосередковану війну, яку Сполучені Штати ведуть проти Росії на українській землі».

У розмові з Lenta.UA чинний посол України в одній із центральноєвропейських країн зазначає, що «після виборів у Словаччині та Польщі ми можемо отримати такий собі Вишеградський афронт, де тільки Чехія намагатиметься і надалі проводити чітку політику, спрямовану на поразку РФ у ній війні в Україні».

«Скандал із поставками українського зерна на ринки Польщі, Угорщини та Словаччини наочно продемонстрував, що навіть сьогодні уряди у Варшаві, Будапешті та Братиславі цілком можуть співати одним голосом одну пісню, причому коли йдеться про реально фатальні речі для економіки України. А там ще не було на той момент виборів! Тому важко собі навіть уявити коаліційний конгломерат в особі Орбана-Фіцо-Качинського. З таким формуванням, якщо воно діятиме системно і спільно, Брюсселю, хочеш - не хочеш, а доведеться рахуватися. І такий союз, виступаючи публічно «за» підтримку Києва у його протистоянні з країною-агресором, одночасно може ініціювати кроки, які допоможуть Росії розвалити нашу економіку швидше, ніж про це навіть мріє кривавий кремлівський диктатор. Все це, як і зараз у випадку із зерном, прикриватиметься популістично-демагогічними гаслами щодо захисту власних національних інтересів», - підсумовує співрозмовник.

«Роберт Фіцо прагне повернути у Словаччині ту систему та режим, який він уособлює. Це режим насамперед антизахідний, ізоляційний, популістський, проросійський, а потім – антиукраїнський. Загрози для України у контексті словацьких виборів – це не так допомога Україні зброєю чи підтримка українських біженців. У цих питаннях Словаччина вже дала практично все, що могла. Йдеться швидше про загрози на рівні ЄС і НАТО, де може з'явитися ще одна країна, керівництво якої не стільки щось блокуватиме через вето, скільки озвучуватиме окрему думку, затягуватиме, виявлятиме занепокоєння, словом – шукатиме чорну кішку в темній кімнаті та закликатиме до миру, який насправді є капітуляцією не лише України, а й Заходу», - зазначає керівник Інституту центральноєвропейської стратегії Дмитро Тужанський.

У свою чергу, політолог Олексій Голобуцький робить наступний акцент: «Отже, у Східній Європі поступово формується якась «антиукраїнська дуга»: Угорщина, тепер Словаччина... Про Польщу поговоримо в цьому контексті за два тижні, коли там пройдуть вибори. Але у будь-якому разі додаткові перешкоди у блокуванні підтримки України, ми отримаємо. З іншого боку, все не таке трагічно. По-перше, Словаччина вже дала нам, що могла. Більшого вона просто не може, незалежно від позиції Фіцо. По-друге, транзит нам не перекриють за будь-яких обставин. На відміну від протекціонізму у питанні імпорту української продукції, транзит – питання глобальне та стратегічне. По-третє, не варто забувати, що передвиборна риторика – це одна справа, а післявиборча реальність та складна система стримувань та противаг – зовсім інша. І, нарешті, Словаччина – все ж таки маленька країна, менше 5,5 млн. населення (для порівняння, Угорщина – майже 10 млн., Польща – майже 38 млн.). Відповідно, структури ЄС почуваються щодо Словаччини досить впевнено, формулюючи досить жорсткі вимоги, зокрема й у зовнішньополітичній та зовнішньоекономічній сфері. Тому Брюссель має більш ніж достатньо інструментів тиску на маленьку та небагату країну з важливих для себе питань, у тому числі й захисту від Росії. Але в цілому тенденція все ж таки позначена: нам потрібно звикати до більшого національного егоїзму Європи. Потрібно більше працювати на дипломатичному фронті. Цілком можливо, що 2023 рік ми згадуватимемо як найуспішніший у плані міжнародної допомоги Україні. Ну, а загальний висновок звучить прикро: на нас чекають дуже важкі часи. Не лише через можливе формування в ЄС антиукраїнської коаліції. Але й після виборчого року в Америці. І у кількох країнах ЄС. Тому потрібно встигнути зробити максимум зараз».

Читайте також: Байден попередив, що залишилося «небагато часу» для України