Тероризм без гриму: навіщо Путін влаштував ракетну атаку

Насамперед, слід зазначити, що серед понад вісім десятків ракет різного типу, які рашисти вчора випустили по Україні, було шість «Кинджалів», які обійшли нашу систему ППО. Таке масове застосування гіперзвукових ракет спостерігається вперше. Не виключено, що це пов'язано зі зміцненням української ППО західними зразками, які почали збивати частіше звичайні крилаті ракети. Втім, і вони також знайшли свої цілі.

Як заявив головком ЗСУ Валерій Залужний, сили протиповітряної оборони збили 34 ракети та половину безпілотників. Решта потрапила по об'єктах енергетичної та громадянської інфраструктури. На жаль, не обійшлося без людських жертв. Вчорашня ракетна атака забрала життя шістьох українців.

Читайте також: США забезпечать Україну всім необхідним для захисту від російських ракетних ударів

За словами представника командування Повітряних сил ЗСУ Юрія Ігната, стільки гіперзвукових ракет «Кинжал» РФ ще не запускала. Зазначимо, що вперше про ракету «Кинжал» стало відомо у березні 2018 року з путінського звернення до Федеральних зборів. Тоді бункерний мешканець представив багато зразків «фантастичної зброї», здатної долати новітні системи протиповітряної оборони. Але на підтвердження своїх слів російський президент продемонстрував лише комп'ютерну графіку, через що його тодішній виступ багато хто назвав «мультяшками», хоча на Заході цю історію таки поставили на аналітичний потік.

Невеликий штрих до ракетного портрета. Гіперзвуковий ракетний комплекс «Кінжал» вважається глибокою модернізацією одноступінчастої твердопаливної ракети 9М723 для комплексу «Іскандер» в авіаційній версії – тобто для запуску з літаків. «Кинжал» здатен розвивати швидкість 10 махів (це близько 12 тисяч км/год), долати відстань до двох тисяч кілометрів та нести ядерні та звичайні боєприпаси. У той же час, ця ракета не є крилатою, на відміну від відомих «Калібрів», які теж вчора були запущені по нашій країні.

Деякі експерти характеризують "Кинжал" як аеробалістичну ракету, траєкторія польоту якої підтримується не крилами, а за рахунок високої швидкості. Єдиним відомим носієм для "Кинджала" є винищувач Міг-31, спеціально модернізований для пусків цієї ракети. Завдяки цьому літаку «Кинжал» і здатен виконувати свої функції далекобійної надзвукової ракети, адже Міг-31 фактично виконує роль її першого ступеня. Щоправда, зараз росіяни працюють над можливістю запускати «Кинджали» із літака Су-57. На якій стадії цей процес – невідомо.

Тут треба враховувати, що «Кинджали» - дорога та обмежена в кількості зброя. Ця ракета не виробляється серійно і, наскільки відомо з відкритих розвідданих, на початок великої війни Росія мала близько 40-50 ракет цього типу, а за 2023-й в обхід західних санкцій зробила ще як мінімум чотири одиниці. На превеликий жаль, Україна поки що не має коштів, щоб ефективно захистити себе від цього виду ракет, про що невпинно в комунікації із західними партнерами підкреслює наше військово-політичне керівництво.

Теоретично, як кажуть військові експерти, «Кинджали» можуть збивати зенітні ракетні комплекси NASAMS та IRIS-T, але для цього потрібна комплексна система розвідки та визначення цих ракет. Це стане можливим, коли в Україну прийдуть американські системи протиповітряної оборони PATRIOT чи французькі ППО SAMP-T.

Основними перевагами цих комплексів є висока швидкість приведення в бойову готовність, здатність вести вогонь по кількох цілях одночасно, а також висока маневреність. Як відомо, Білий дім пообіцяв передати Києву батарею ЗРК PATRIOT. Це може бути до восьми пускових установок, які, залежно від модифікації, можуть містити чотири або 16 ракет кожна. Очікується, що перші комплекси PATRIOT мають надійти до України до кінця березня. При цьому неназване джерело CNN в Адміністрації Байдена наголосило, що одну систему Київ отримає від США, одну від Німеччини та неповну батарею PATRIOT від Нідерландів.

Що стосується IRIS-T, то для цих систем союзники можуть надавати лише 12 ракет на місяць. На думку військових експертів, для країни з такою територією, як Україна, цього мало, хоча, безумовно, зміцнить нашу протиповітряну оборону та підвищить ефективність інших комплексів.

«Додавання інших систем ППО до PATRIOT забезпечує поглиблений захист неба. Тобто інтегрована система сама визначає, як краще вразити повітряну мету, чи потрібно витрачати дорогу ракету ЗРК для збивання дешевого безпілотника. Крім того, PATRIOT працює із приєднанням до загальної системи супутникової розвідки. Коли Україна отримає ці комплекси, вона приєднається до єдиної системи визначення повітряних цілей НАТО. Це означає, що Україна матиме повітряну обстановку в режимі онлайн на всій довжині кордонів, і, таким чином, можна буде визначати місце пуску гіперзвукових ракет. Ті ППО, які Україна має зараз, можуть «засікти» ці ракети вже на траєкторії польоту, і зазвичай часу на реакцію систем протиракетної оборони не вистачає», - зазначив в ефірі телемарафону військовий експерт Олег Жданов.

У свою чергу, політологи шукають у вчорашньому масованому ракетному ударі рашистів певне підґрунтя.

«Те, що така атака відбулася – нічого несподіваного. Чому саме зараз – також зрозуміло. Останнім часом Кремль щосили вибудовував зустріч Путіна з Сі Цзіньпінем. І для створення якогось сприятливого фону для цієї вкрай важливої зустрічі із затягування Китаю у військову авантюру Кремль навіть призупинив варварські ракетні атаки української інфраструктури. Домовленість про візит товариша Сі до Москви начебто досягнута, тому Росія знову повертається до улюбленого заняття – людожерства, по вуха вимазуючись в українській крові. При цьому цілі ракетних ударів не змінилися – це наша критична інфраструктура. Тобто в недоімперії, як і раніше, маються дурнею, намагаючись терором змусити Україну до капітулянтських переговорів на умовах Росії. А це означає, що наш весняно-літній наступ агресор боїться аж до втрати самоконтролю», - констатує політолог Олександр Кочетков.

Наголошуючи, що ракет у рашистів ще багато, експерт резюмує: «З періодичністю три-чотири тижні ракетні атаки повторюватимуться. Доки ВСУ не розгромлять агресора і не звільнять окуповані території. Після цього відбудуться справедливі мирні переговори на українських умовах. Немає іншого шляху».

Що можна сказати загалом по вчорашній атаці? Очевидно, що країна-агресора вже не вистачає ресурсу, необхідного для регулярних ракетних атак. Для кожної нової їм у буквальному сенсі доводиться збиратися з силами: клянчити «Шахеди» в Ірану, запускати повітряні кульки-пустушки, що дезорієнтують нашу систему ППО тощо. При цьому слід нагадати, що в перші місяці повномасштабної війни ракетного дефіциту не було і рашисти могли здійснювати свої атаки проти України практично щодня, а інфраструкторно били щотижня. Нині ж атак дедалі менше, оскільки арсенал не бездонний.

Безперечно, кожен новий ракетний «привіт» Кремля – це руйнування і, на жаль, часто людські жертви. Однак зі стратегічної точки зору подібні «забави» путінського режиму є ударами «в молоко». Чому? Як відомо, на зорі своєї «спецоперації» Путін сподівався на квіти від українців для «визволителів», а також спав та бачив отримати жалюгідний та нікчемний у всіх сенсах тандем Янукович/Медведчук біля владного керма України. Однак трапилося не так, як очікував незмінний господар Кремля, і для нього це стало черговим викликом.

«Після грандіозного опору українського суспільства Путін вирішив вдатися до тактики вигнання, м'яко кажучи, нелояльних українців з їхньої країни для того, щоб заселити потім територію росіянами, які підтримують його та його шовіністичний курс. І всі удари по українській критичній інфраструктурі, що стартували восени-2022, якраз і були пов'язані з тим, щоб якомога більше людей виїхали за межі України. Однак те, що здавалося Путіну логічним спочатку зими, не спрацювало, і алогічно це робити на старті весни. І навіть з урахуванням того, що Росія остаточно перетворюється на країну зниклого розуму, розуміють це і в Кремлі. Тому нинішній масований ракетний удар – це, скоріше, демонстрація наявних можливостей, а не виконання стратегічного завдання щодо вигнання українців із їхніх рідних земель. Демонстрація така собі, бо українські військові впоралися з більшою частиною запущеного «заліза». Тобто це все обстріли безсилої люті. При цьому, як я вважаю, обстріл з різними інтервалами може тривати ще дуже довгий час. Проте цілей, які були поставлені Путіним у лютому 2022 року, коли в Кремлі, хихикаючи, писали політичний некролог Україні, досягти не вдасться, бо союзники України в особі всього цивілізованого світу ставку «Аби Київ не програв» змінили на лот «Нічого, окрім української перемоги», - зазначив off the records у розмові з Lenta.UA один із нардепів ВР, який представляє Україну в Парламентській Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ). За його словами, наші союзники сьогодні говорять про перемогу України як неминучість.

До речі, вчора з боку Заходу пройшло кілька прогнозів щодо подальшого розвитку ситуації. Загальний їхній тон – історія затягується. «Війна в Україні стала жорсткою війною на виснаження, в якій жодна із сторін не має остаточної переваги, але Путін продовжуватиме. Можливо, роками», - заявила директор Національної розвідки США Евріл Хейнс у зверненні до Конгресу. За її словами, Росії не вистачає боєприпасів та військ, щоб у 2023 році здобути значні територіальні досягнення в Україні, тому вона може перейти до оборони, затягуючи війну.

У розвідці Литви тим часом кажуть, що Москва може вести активні бойові дії в Україні ще два роки. Представник міноборони країни Елегіус Паулавічюс закликав «не присипляти пильність», оскільки Росія ще не зазнала поразки: «Безперечно, ми хочемо перемоги України, поразки агресора, проте сьогодні ми не можемо заспокоювати себе, що Росія програє війну, що вона слабка, що небезпека зменшилася. Не схоже на те, що РФ втратила рішучість діяти далі. Крім того, ресурсів для тривалої війни у Росії достатньо. Тому всебічна військова, політична та економічна допомога Україні залишиться життєво необхідною для досягнення перемоги».

Раніше провідні західні медіа неодноразово писали про те, що стратегічні союзники – передусім США – чекають від України успіхів на фронті до осені, а у разі їх відсутності висока ймовірність того, що Захід почне схиляти Банкову до переговорів із Кремлем.

До речі про це. Вчора в ефірі одного із львівських телеканалів Олексій Данилов заявив про те, що нібито дедалі більше українців хочуть переговорів про мир. На чому ґрунтуються подібні висновки з урахуванням того, що соціологія показує абсолютно протилежне, секретар РНБО не уточнив, проте його меседж блискавично радісно-жадібно підхопили всі росЗМІ.

Як пожартували з цього приводу в українських соцмережах, Данилова, ймовірно, покусав Арестович. Іронія-іронією, але всім тим, хто сьогодні виступає на широку аудиторію не слід забувати про те, що в умовах багатошарової війни, однією зі складових якої є інформаційна компонента, фільтрувати свої публічні спічі – не право, а, швидше, обов'язок.

Читайте також: У Запоріжжі почалися проблеми зі світлом через обстріл окупантів