Срібну флягу для бренді, знайдену в однієї з жертв «Титаніка», продали за £76,000

Фатальну ніч 15 квітня 1912 року автор бестселера «Як жінки можуть заробляти собі на життя» запам'ятала дуже добре. Врятуватися не сподівалася, тому і вручила флягу з фамільним гербом другові, відомому архітектору Едварду Кенту зі словами «У тебе більше шансів вижити».

Пасажира першого класу Кента, який допомагав жінкам і дітям спускатися в рятувальні шлюпки, віднесло в океан приблизно о 2.20 ночі — він розділив долю 1500 жертв рейсу Саутгемптон — Нью-Йорк.

Тіло чоловіка було виявлено рятувальним судном, зареєстровано лікарями під номером 258 і згодом упізнано братом архітектора. Знайдену у загиблого флягу родичі містера Кента повернули родині Хелен Кенді із супровідним листом.

Тож не дивно, що артефакт з такою історією став одним з найбільш емоційних лотів на аукціоні Henry Aldridge and Son, який пройшов в графстві Уїлтшир. Сума, викладена за флягу в поганому стані з вигравіюваним сімейним девізом «Вірні, але нещасливі» відображає незгасний інтерес до однієї з найбільших морських катастроф.

Всупереч усталеній точці зору шанси на порятунок після зіткнення «Титаніка» з айсбергом у жінок і дітей були значно вище, ніж у чоловіків. Навіть якщо мова йшла про чоловіків-пасажирів першого класу, тобто вершки суспільства. Старий морський закон «Спочатку — жінки і діти» ніхто не скасовував, і статистика невблаганна — у жінок з кают третього класу шанс вижити був на 41% більше, ніж у мільйонерів-чоловіків, які жили на палубах-люкс.

Чому при цьому врятувалися лише 74% жінок і лише 52% дітей, а більшість спущених на воду шлюпок виявилися напівпорожніми? Причин тому безліч. Багато людей боялися залишати судно, яке вважалося невтопимим, і пересідати у менш надійні, що висіли на тросах, човни, деякі з пасажирів третього класу не могли розлучитися зі своїм майном, до того ж їх палуби були далеко від шлюпок. Так чи інакше, з 1084 місць в рятувальних човнах виявилися зайнятими лише 711.

У шлюпці №6 сиділа Хелен Кенді, що зламала при посадці кісточку на нозі. Вона поверталася з Європи додому, отримавши телеграму про автомобільну катастрофу, в яку потрапив її син Гарольд.

У роки Першої світової немолода (їй було під 60) жінка працювала медсестрою в Італії, де одним з її пацієнтів був Ернест Хемінгуей. У 1920 — 1930-ті Кенді багато подорожувала Далеким Сходом, стала однією з засновниць «Товариства жінок-географів», писала для «National Geographic». На її рахунку вісім книг на різні теми, модернізація західного крила Білого дому, членство в численних громадських і академічних структурах.

Речі, які були з нею на «Титаніку», час від часу спливають на аукціонах. Так, у 2006-му за 57 тисяч фунтів був проданий медальйон, який письменниця теж залишила Едварду Кенту, залишаючи корабель. Тоді ж її написані від руки спогади про катастрофу були продані за 47 тисяч фунтів.

Хелен Кенді померла 23 серпня 1949 року на 91-му році життя у своєму літньому будинку в штаті Мен. На цьому тлі сімейний девіз «Вірні, але нещасливі» виглядає надмірно песимістично.

Максим Суханов, Lenta.UA

На ілюстрації: фляга Хелен Кенді. Фото Henry Aldridge & Son