Сьогодні - день народження американського письменника, який створив жанри детективу, наукової фантастики та хорору

Життя Едгара По почалося так, як воно тривало до самої його смерті у віці 40 років - з трагедій і проблем. (Надалі там, де трагедій та проблем не було, він, як ми побачимо, створював їх сам). Народився майбутній класик світової літератури в Бостоні, який досі вважається найаристократичнішим містом США, а тоді був їм безперечно. Через рік після його народження батько пішов з родини і зник. Ще за рік померла від сухот його мати.

Маленького Едгара взяли в прийомну бездітну сім'ю торговця настільки заможного, що По навчався перші шкільні роки у Британії. Потім справи у його вітчима пішли гірше і сім'я повернулася до США, де вона навіть не мала свого будинку. І раптом - крутий поворот долі: помер дядько вітчима, залишивши тому спадок, який з урахуванням інфляції становив би сьогодні приблизно $16,5 млн. Так з'явилася можливість віддати Едгара вчитися в дуже дорогий Віргінський університет, де той за перший рік навчання програв у карти (на сьогоднішній день) $45 тис. Крім того, він заборгував університету ще $10 тис.

Вітчим, який терміново приїхав до університету, виплатив борги університету, проте відмовився сплачувати картковий борг. На цьому навчання закінчилося і По, сімнадцятирічний, повернувся додому, звідки, втім, вітчим скоро його вигнав. Пізніше він це зробив ще раз – після того, як за кілька років помирився з По. А у результаті позбавив його спадщини.

З того часу Едгар заробляв собі життя сам. Спочатку він вступив на військову службу, звідки звільнився у 20 років. Потім якийсь час провчився у військовій академії у Вест-Пойнті. І, нарешті, після цього до кінця життя займався редакторською та літературною працею.

Внаслідок всіх цих обставин По став одним з перших у світі письменників-професіоналів, для яких це було єдиним джерелом прибутків. І підходив він до цього ремесла професійно – аналізував, які твори мають успіх у читачів, посилав свої вірші та оповідання на літературні конкурси з грошовими призами. І майже всі ці роки був журнальним редактором і навіть комерційним директором.

Власне кажучи, на цьому плюс одруженні з Вірджинією Клем, його 13-річній двоюрідній сестрі, його вдача і скінчилась. Тут, звичайно, можна було б ще й поміркувати про дивні сексуальні смаки По. як це зробив згодом Набоков, почавши з посилання на нього свою «Лоліту», але ми цю тему опустимо. До того ж щастя тривало недовго - у Вірджинії вже в 19 років трапилася перша горлова кровотеча і через кілька років вона померла від туберкульозу, а до цього тяжко хворіла – і По все це пропускав через себе.

Досить швидко він став закінченим алкоголіком, причому саме алкоголіком, а не п'яницею. Різниця в тому, що п'яниця п'є часто і багато, а алкоголік, як це і було з По, може триматися тверезим роками, а потім після єдиної чарки (сучасники говорили, що По п'янів від фужера з шампанським), пускатися в неконтрольований запій.

Саме так і відбувалося з письменником, причому приводом для запоїв ставали як сумні події у його житті (від чого ситуація ще більше погіршувалась), так і радісні. Кілька разів, знайшовши, нарешті, роботу, він запивав і швидко втрачав її. А в результаті смерть наздогнала його у 40 років – письменника знайшли буквально в канаві, у чужому одязі, безсловесного та хворого. Він не міг пригадати, що з ним сталося, а коли почав говорити, впав у буяння.

Залишилося тільки сказати, що за всіх цих життєвих обставин Едгар По примудрився стати засновником одразу трьох літературних жанрів. Його розповіді «Вбивство на вулиці Морг» та «Таємниця Марі Роже» вважаються першими класичними детективними творами, де істина відшукується за допомогою дедукції, а їхній головний герой Огюст Дюпен – прообразом Шерлока Холмса та незліченних схожих детективів, від Еркюля Пуаро до Гіро Вульфа.

Фантастичні твори писали, природно, і до По, однак він першим почав писати оповідання, в яких фантастичні події пояснювалися за допомогою науки, заклавши таким чином основу для жанру наукової фантастики, яка розквітла в роки Жюля Верна і до наших днів.

Нарешті, його по-справжньому моторошні розповіді («Виверження в Мальмстрем», «Колодець і маятник» та інші) почали традицію хорору, тобто прози, в якій жахливі події, що описуються, викликають у читача реальний жах. Не можна, звичайно, сказати, що якби не По, не було б ні романів Стівена Кінга, ні фільмів жахів. Але По був тут першим.

Ну і, нарешті, він був ще й поетом-класиком, «Ворон» якого з його легендарним карканням «nevermore» («ніколи») став одним із найвідоміших віршів у світовій літературі.

Заставне фото: Reddit