Шість помилок The Beatles

Почалася ця історія, з якої можна робити кейс на тему, як не можна укладати угоди в шоу-бізнесі, ще в 1963 році і стала просто класичним прикладом цілої низки помилок.

Помилкою першою було те, що The Beatles, які записали на EMI свій перший хіт Love Me Do, були незадоволені тим, як лейбл просуває його, і вирішили пошукати іншу компанію. Джордж Мартін, який згодом стільки зробив для групи, запропонував менеджеру «бітлів» Брайану Епстайну музичного видавця Діка Джеймса.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Епстайн, особливий дар якого полягав у укладанні невдалих контрактів для "бітлів" (його кандидатура - помилка друга), щоб перевірити ділові здібності Джеймса, прийшов до нього з демо-версією нової пісні The Beatles, і той при ньому відразу зателефонував і "прилаштував" цю пісню на популярне телешоу. Так питання було вирішено.

Для поширення музичної продукції, написаної Ленноном і Маккартні, була створена нова компанія Northern Songs Ltd, причому Джон і Пол отримали в ній лише по 20% акцій кожен, Епстайн і того менше - 10%, а решта 50% дісталися Джеймсу та його діловому партнеру Чарльзу Сільверу. При цьому Леннон і Маккартні мали писати для Northern Songs пісні до 1973 року.

Тут, звичайно, для того, щоб перевірити чесність контракту, в якому музиканти отримували лише половину прибутку, треба було б порівняти його з аналогічними угодами того часу. Але історики таких даних не мають. Та й хто тоді міг припустити, що вже через пару років «бітли» будуть писати геніальну музику, правами на яку володітимуть якісь непоказні люди в піджаках? У будь-якому випадку історія показала, що це була третя помилка, причому за нею відразу пішла помилка четверта.

У 1965-му році було вирішено зменшити податковий тиск, зробити Northern Songs публічною компанією і продати частину її акцій на ринку. У результаті частка Леннона та Маккартні зменшилася до 15% у кожного, у Джеймса та Сільвера залишилося 37,5%, тобто контролюючий пакет, Харрісон і Старр отримали 1,6%, а решта акцій розпорошилася між іншими власниками.

І коли розбагатілі «бітли» спробували викупити у Джеймса і Сільвера їх частину акцій, ті відмовили, а в березні 1969-го року раптово продали їх ATV Music, «наварівши» на цьому купу грошей і, що найголовніше, не повідомивши про це Леннона і Маккартні. У результаті "бітли", які все одно не могли зі своїми частками акцій контролювати Northern Songs, їх також продали.

Але це ще не все. Сер Пол любив опікуватися новими музичними обдаруваннями, серед яких виявився і молодий ще тоді Майкл Джексон. Вони навіть записали разом кілька пісень, а Маккартні давав Джексону поради щодо музичного бізнесу, серед яких була і порада про купівлю прав. Мовляв, ми свого часу прошляпили, то ти не повтори наші помилки.

І це було помилкою "бітлів" номер п'ять, оскільки Джексон усі їхні помилки не тільки їх не повторив, а й виправив - купив у серпні 1985-го року, коли знаходився в зеніті слави та заробітків, за £24,4 млн. каталог ATV Music, у якому були практично всі (за винятком трьох або чотирьох) пісні The Beatles.

Хоча, в принципі, це була помилка номер шість, а п'ята трапилася роком раніше, коли тодішній власник ATV Music, який збирав її продати, як чесна людина першим запропонував купити каталог самому Маккартні, запросивши з того £20 млн., але той не знайшов потрібної суми. а Йоко Оно (Леннона вже не було в живих), якою він запропонував «скинутися» по £10 млн., вважала її надмірною. 

Дружба з Майклом Джексоном, який, як і належить, у таких випадках повторював щось на кшталт «нічого особистого, Пол, це просто бізнес», природно, закінчилася. Що було з каталогом далі, то це вже інша історія...

Фото: Pinterest