Путінська підворіття: яку гру затіяв Кремль з ядерною зброєю

В ООН знову перенесли Конференцію з ядерної угоди через сплеск захворюваності на коронавірус. Захід, який мав стартувати саме сьогодні, 4 січня, тепер попередньо відбудеться у серпні.

Як відомо, Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) є, мабуть, найважливішою ратифікованою угодою, сторонами якої виступає 190 держав.

Читайте також: Третій — не зайвий: про що Байден говорив із Зеленським та Путіним

Країни, які не мають ядерної зброї, зобов'язувалися не купувати її та дозволяти перевірку того, що їхні атомні енергетичні програми не перетворюються на виготовлення зброї. Держави, які мали ядерну зброю на момент підписання угоди – Сполучені Штати, Великобританія, Франція, Китай та Російська Федерація – погодилися йти шляхом його ліквідації.

Конференції з перегляду ДНЯЗ відбуваються кожні п'ять років, щоб оцінити його виконання та спробувати озвучити нові зобов'язання. Востаннє засідання проводили ще у 2015 році.

Зважаючи на все, оприлюднена спільна заява п'яти ядерних держав-постійних членів ООН, які мають право накладати вето на будь-які рішення якраз і обумовлена черговим календарним відстроченням «атомного» саміту. У документі, серед іншого, зазначається, що «п'ятірка» вважає своєю першочерговою відповідальністю недопущення війни між державами, які мають ядерну зброю та «зниження стратегічних ризиків».

«Оскільки застосування ядерної зброї мало б далекосяжні наслідки, ми також підтверджуємо, що ядерні озброєння – поки вони продовжують існувати – повинні служити оборонним цілям, стримуванню агресії та запобіганню війні. Подальше поширення таких озброєнь має бути запобігання. Зберігаємо прихильність до наших зобов'язань за Договором про нерозповсюдження ядерної зброї і знову заявляємо про актуальність раніше зроблених нами заяв про ненацілювання і підтверджуємо, що наша ядерна зброя не націлена одна на одну або на будь-яку іншу державу», - наголошується у спільній заяві офіційних Вашингтона, Лондона. Пекіна, Парижа та Москви.

Підписанти мають намір «і далі шукати двосторонні та багатосторонні дипломатичні підходи, щоб уникати військової конфронтації, зміцнювати стабільність і передбачуваність, запобігати гонці озброєнь, яка нікому не принесе вигоди і стане загрозою для всіх».

Зазначимо, що де-факто ядерних країн у світі більше п'яти. Наприклад, відкрито володіють ядерною зброєю Пакистан, Індія та Північна Корея, таємно Ізраїль. Звинувачують у розробці ядерної зброї Іран.

З огляду на появу, на перший погляд, декларативної «ядерної» заяви, цікаво, наприклад, які конкретні кроки робитиме «п'ятірка» щодо недопущення поширення ядерної зброї? Відповіді на це питання не дає ніхто з фігурантів і навряд чи він з'явиться за підсумками запланованого на літо саміту.

Вкрай важливо наголосити, що країни-підписанти «ядерної» заяви виступали гарантами України з Будапештського меморандуму зразка 1994-го. Нагадаємо, після здобуття незалежності у нашої країни був третій найбільший арсенал ядерної зброї у світі, проте Київ відмовився від статусу ядерної держави, а США, Росія та Британія (потім до них приєдналися Китай та Франція) в обмін на це дали їй гарантії суверенітету та територіальної. цілісності. На тлі подій у Криму та на Донбасі вітчизняні політики і, треба сказати, небезпідставно, неодноразово апелювали до пунктів Будапештського меморандуму, звинувачуючи підписантів документа, насамперед Росію, у грубому порушенні взятих на себе зобов'язань.

Багато в чому через позицію «гарантів» з моменту старту війни на Донбасі у вітчизняних експертних та політичних колах періодично звучать заяви про необхідність створення ядерної зброї і в Україні, проте на найвищий державний рівень це питання поки що не виноситься.

А ось Росія останнім часом буквально «виносить» мізки усьому світу — газовим шантажем, а то вимогами, що безпосередньо стосуються сфери глобальної безпеки.

Так це насправді чи ні, однак у Кремлі вже поспішили привласнити собі ядерні «лаври», заявивши, вустами відомої представниці тамтешнього МЗС Марії Захарової, що документ був прийнятий з ініціативи Росії. У принципі, активність Російської Федерації у цьому напрямі цілком вписується у ті останні «бажання».

Як відомо, 10 січня США та РФ проведуть офіційні переговори щодо гарантій безпеки, а 12-го числа відбудуться двосторонні консультації Росії та НАТО.

Lenta.UA докладно вже писала про висунуті Кремлем до США та НАТО під завісу 2021 року вимоги, де йдеться про те, що Альянс має припинити розширюватися на схід, насамперед, за рахунок України.

Утім, Москва вимагає ще багато чого: щоб країни НАТО припинили військову співпрацю з пострадянськими країнами та відвели свої сили на позиції 1997 року, а Сполучені Штати забрали з території Європи свою ядерну зброю та «перестали втручатися у внутрішні справи Росії».

Слід зазначити, що всупереч звичайній дипломатичній практиці проекти обох договорів були фактично відразу після передачі адресатам викладені у відкритий доступ. Причому, із попередженням: відповідь потрібна Росії «негайно», інакше їй доведеться вирішувати питання іншим шляхом. Яким саме, прямо не говорилося, але представлені офіційними особами формулювання були явно спрямовані на те, щоб наголосити на рішучому настрої Москви: «військово-технічна альтернатива», «відновлення військового балансу», «створення контрзагроз НАТО в тих місцях, де вони не очікують». «Відповідь може бути різною. Це залежить від тих пропозицій, які зроблять мені наші військові експерти», - заявив Путін.

Незважаючи на те, що багато хто в Альянсі, ознайомившись із представленими Кремлем документами, і - як повідомляли західні ЗМІ - покрутили вказівним пальцем біля скроні, відкидати їх з ходу не стали. Більше того, Вашингтон вустами президента Байдена запропонував обговорювати цей кейс одразу у трьох форматах. Двосторонній американсько-російський (перші консультації намічені на 9–10 січня в Женеві); у Раді Росія-НАТО (засідання намічено на 12 січня); в рамках Організації з безпеки та співробітництва в Європі (зустріч пройде 13 числа поточного місяця).

«Сьогодні для Путіна вкрай важливим є саме двосторонній трек із Вашингтоном, оскільки у Кремлі «залізно» переконані, що якщо вони про щось домовляться зі США, американські союзники та партнери в НАТО неодмінно підлаштуються під ситуацію. У цьому сенсі дуже важливо, що комісія Україна-НАТО, яка відбудеться «перед», а не «після» переговорів у рамках США та РФ. І нам тут необхідно чітко позначити свою позицію, вичавити максимум гарантій, не надавши можливості геополітичному шулеру, яким є Росія, дати в руки переговорні козирі», - каже співрозмовник Lenta.UA з вітчизняного МЗС.

За його словами, «пакет» ключових позицій Києва вже практично готовий, однак разом з розвитком ситуації у світі може коригуватися аж до дня засідання комісії.

Що ж до майбутньої зустрічі в рамках ради Росія-НАТО, то тут важливо зазначити, що він не збирався півтора роки багато в чому саме тому, що Кремль не бачив з боку колективного Заходу бажання обговорювати його пропозиції у сфері безпеки в Європі, і не хотів учергове вислуховувати цілком обґрунтовані претензії Альянсу щодо України.

В ОБСЄ ситуація взагалі патова: останні 20 років міністерські сесії закінчуються без прийняття спільної політичної декларації, оскільки 57 країн не вдається вийти на компромісні формулювання на зовнішньополітичні теми. Тому РФ навряд чи може розраховувати на те, що при розгляді її вимог, що стосуються сфери безпеки, учасники ОБСЄ виявлять себе більш договороздатними. Тим більше, що, починаючи з 1 січня 2022 року головувати в ОБСЄ буде Польща, яка вустами заступника міністра закордонних справ Марцина Пшидача, заявивши, що «якщо Росія має очікування від Заходу, то західний світ також має очікування від Росії», додала: тематика України домінуватиме.

І хоча Варшава буде по суті лише комунікатором у рамках ОБСЄ, практика показує, що від лінії головуючої країни залежить чимало. Тож тут Кремлю «ловити» нічого. Власне тому РФ, як кажуть у російських експертних колах, і робить ключову ставку на Вашингтон, де окремі офіційні особи деякі з вищезгаданих «хотілок» РФ вже назвали корисними, а інші — неприйнятними.

Тим часом поки що не зовсім зрозуміло, які саме вимоги Путіна та компанії потрапляють у якусь категорію і, власне, який список симетричних вимог до РФ презентують на майбутніх січневих переговорах США та їхні союзники щодо НАТО.

Як би там не було, але навряд чи Росії, як там сподіваються, вдасться легко «вибити» практичну реалізацію у неоднорідного в позиційному сенсі Альянсу всіх своїх заявлених забаганок. А це означає, що виключати варіант ескалації конфлікту на Донбасі, про який так часто говорять на різних рівнях останнім часом, не можна.

І хоча з Кремля постійно «прилітають» запевнення, що вторгатися РФ нікуди не збирається, дедалі частіше путінські спікери різних політичних вагових категорій озвучують сценарій, який передбачає визнання Москвою незалежності «ЛДНР» із уже офіційним введенням туди російських збройних сил.

Читайте також: Росія продовжує скорочувати транзит газу через Україну