Постачання води в Крим - не наша, а Путіна проблема - політолог Олексій Голобуцький

У неділю, 13 вересня, в регіонах Росії пройшов так званий єдиний день голосування, в ході якого обираються губернатори, а також депутати міських та обласних дум. «Волевиявлення» відбулося також і в захопленому Криму, в зв'язку з чим в українському Міністерстві закордонних справ висловили ноту протесту. У зовнішньополітичному відомстві країни, зокрема, заявили, що проведення РФ псевдовиборів на території АРК є нелегітимним, а їх результати не матимуть жодних юридичних наслідків.

«Всі причетні до підготовки та проведення незаконного «голосування» в тимчасово окупованому Криму будуть нести відповідальність відповідно до законодавства України», - підкреслили в будівлі на Михайлівській площі. У відомстві Дмитра Кулеби закликали іноземні держави і міжнародні організації засудити незаконні дії Росії і чітко заявити про невизнання результатів «виборів», а також посилити політико-дипломатичний тиск на Російську Федерацію, в тому числі шляхом розширення санкцій.

Читайте також: Крок вперед і два назад: чому у Зеленського "злили" інспектування бойовиками українських позицій

Про те, чи є санкційний інструмент дієвим важелем впливу на Кремль і чому кримський питання відійшло на десятий план політичного порядку Lenta.UA розмовляє з політологом, заступником директора «Агентства моделювання ситуацій» Олексієм Голобуцьким.

- У МЗС України абсолютно очікувано засудили «вибори» в Криму і закликали ввести проти Росії нові санкції. Це - адекватна ситуації реакція або потрібно було діяти якось більш рішуче?

- Адекватна-неадекватна, але факт залишається фактом: Крим, на відміну від Донбасу - це в чистому вигляді агресія і анексія, тобто - порушення міжнародного права. Тому МЗС вкотре це констатує. А наскільки сьогодні цікаве кримське питання?.. Знаєте, ми живемо в такому динамічному світі, що важливі події відбуваються чи не щодня. Сьогодні Білорусь, вчора Гонконг і так далі. Ясна річ, що Крим, де не вбивають сотнями людей і немає окупації в класичному, пострадянському розумінні, не викликає у Європи та світу щосекундного бажання тримати руку на пульсі. Разом з тим, Крим - це дуже і дуже поганий прецедент для міжнародної політики, який буде «висіти» над міжнародним правом аж до вирішення даного питання.

- Наскільки дієвим є санкційний механізм, який застосовується до РФ?

- Скажімо так: санкції - це набагато краще, ніж нічого. Переконаний, що санкції щодо Росії будуть продовжені, але інтерес до кримського питання буде виникати тільки тоді, коли там будуть відбуватися певні речі, які для світової спільноти будуть представлятися кричущими. Інтерес також виникне і тоді, коли в Росії почнуться процеси, що загрожують розвалом самої РФ. А зараз... Це пауза не просто на роки - на десятиліття.

- Чи можна очікувати хоч якихось зрушень в кримському питанні, якщо його українська сторона буде постійно вносити в «портфель» Мінських переговорів, а також в Нормандський формат?

- Виносити це питання на самих різних майданчиках можна і потрібно, однак заковика полягає в тому, що Росія в принципі не буде говорити на цю тему, оскільки вважає проблему вирішеною. Ситуація така, що Росія, що є абсолютно очевидним, в питанні Криму грубо порушила міжнародне право, проте світ не може поставити її на місце. Якби це була інша держава, а не РФ, ймовірно, все було б по-іншому. Наприклад, якби Україна забрала Крим у Росії, нас би «задушили» санкціями, позбавили б усіх міжнародних можливої і ми б в результаті віддали півострів. А ось Росія не може цього зробити в силу багатьох причин.

- Днями підконтрольний Кремлю «глава» Криму Сергій Аксьонов заявив, що вважає за необхідне порушити кримінальні справи у відношенні людей, які розпорядилися перекрити Північно-Кримський канал, а офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова підкреслила, що «водна блокада Криму» може розцінюватися як порушення Україна своїх правозахисних зобов'язань, закріплених в міжнародних документах. Прокоментуйте активізувалися навколо поставок води в АРК перипетії.

- У Криму є окупаційна влада і згідно з міжнародними правилами, забезпеченням усім необхідним окупованого населення зобов'язаний займатися окупант. Тобто на сьогоднішній день постачання води в АРК - це не наша проблема. Це стане нашою проблемою тоді, коли буде відновлено суверенітет України. На цій позиції слід стояти до кінця.

Ніяких поставок води у Крим зараз не може бути в принципі. Різного роду гуманітарні питання зараз повинні турбувати Росію, світ, а не нас, оскільки ми - постраждала сторона.

- А чи не стане така позиція додатковим фактором, який буде викликати жорстке засудження кримчан, ще більш віддаляючи їх від України?

- Постачання води до Криму - це питання міжнародного права, а не людських відносин і сьогодні це проблема Російської Федерації, проблема Путіна, який нахабно окупував територію. Навколо водного питання сьогодні багато спекуляцій, мовляв, люди там страждають і так далі. Цілком зрозуміло, що на побутові потреби води цілком вистачає. Бракує промисловості і сільському господарству.

Що стосується безпосередньо людей... Сумно, проте факт: українська держава за 25 років не зробила нічого для того, щоб Крим став дійсно українським у всіх сенсах цього слова. Але знову-таки, якщо ти живеш в запущеній «до ручки», захаращеній квартирі і у тебе прийшли її та відібрали, питання не в тому, в якому вона була стані, а в тому, що її вкрали незаконно.

- Ви зараз констатували, що Україна за десятиліття незалежності не зробила нічого, щоб Крим став реально українським. А що конкретно необхідно було зробити? Назвіть фундаментальні, на ваш погляд, кроки.

- По-перше, необхідно було поміняти етнічну ситуацію в Криму.

- Яким чином?

- Таким чином, як це зараз робить Росія, надаючи росіянам з самих різних регіонів РФ можливість переселятися на півострів. Нам точно також необхідно було створити якісь адекватні програми про переселення з континентальної, скажімо так, України в Крим. Це - абсолютно нормальна практика. А у нас, починаючи з 1991 року, була перекручена і, вибачте, ідіотська позиція щодо Криму. Ми постійно намагалися підігравати росіянам, чого не слід було було робити взагалі. До речі, якби у Росії не було серйозної підтримки серед населення Криму вони не пішли б на анексію в 2014 році.

- Не треба бути великим державником, щоб розуміти, що Крим завжди був чутливою точкою на карті України. Чому за всі ці роки «кримські ризики" не вивчалися комплексно і послідовно, що дозволило б запобігти анексію?

- Грубо кажучи, в нашій країні ніколи не було політичної еліти, яка глибоко розуміла б питання і проблеми загальнодержавного спрямування. Україна завжди управляли люди, які розглядають владу виключно під призмою ресурсів і можливостей. Тобто, вони займалися крадіжками і корупцією, а не державним будівництвом. А коли ти крадеш - тебе засліплює жадібність і апетити ростуть як на дріжджах.

Про рішення яких державних проблем в такій ситуації може йти мова? Тому Крим ми програли ще в 1991 році, а то, коли ми його втратимо де-факто було лише питанням часу. До всього іншого, ми ще не розуміли значимість татарського чинника. Ми не зробили все для того, щоб максимальна кількість татар переселилося до Криму. Ми могли б у вигляді татар побудувати в АРК надійний плацдарм, адже сьогодні вони - саме проукраїнську меншість кримського суспільства.

- Анексія Криму Росією завдала Україні близько 1 трильйона гривень збитку, заявив днями заступник генпрокурора Гюндуз Мамедов, додавши, що оскільки окупація українського півострова триває, ця сума буде збільшуватися. Це просто констатація факту чи Україна повинна якимось чином вже сьогодні торувати компенсаційну стежку?

- Звичайно ж, ми повинні піднімати питання компенсації. Адже це все не просто так, що у нас немає ось уже шість років території, це ще і питання економіки. Так що, виставляти рахунки РФ - абсолютно нормально.

- Наскільки обгрунтованими є дискусії на предмет того, що Крим був «злитий» без єдиного пострілу?

- Те, що в той період часу українська держава не було готове захищати національний інтерес, зрозуміло і очевидно. Однак в цілому - це питання, яке розглядатимуть історики через десятиліття. Поки живі всі фігуранти, поки вони є безпосередніми учасниками політичних процесів, все дуже сильно політизоване. Тобто, є бажання докопатися до істини, а є реальність. Реальність така, що ми програли Крим задовго до його анексії. Адже ніхто не забороняв Лужкову займатися тим, чим він займався в Севастополі, так?

В силу різних обставин, я ще з дитинства і відпочивав, і жив, і подорожував по Криму, тому більш-менш розумію панують там настрою. Крим був загублений не в 2014 році, а набагато раніше. Росіяни довгі роки робили в АРК все, що завгодно з інформаційної, економічної та інших точок зору. Теж саме, що і в Криму, до речі, Росія могла б зробити і на Донбасі. Але не зробила - і це її головна помилка, оскільки на Донбасі значно менша частина населення підтримує російську окупацію, ніж в АРК.

- На ваш погляд, поїздки народних депутатів і чиновників на анексувати півострів - це «зрада» або, навпаки - зайве нагадування про те, що Крим - це Україна?

- Це насправді дуже складне питання. Ми не оголосили війну Росії і, більш того, у нас навіть не розірвані дипломатичні відносини. Тому, забороняти туди їздити, напевно, не зовсім правильно. А ось озвучувати негативні оцінки щодо кримських вояжів наших політиків, як, втім, і пересічних громадян, так, думаю, слід, тому що вони, відпочиваючи в АРК, працюють на агресора і окупанта.

А взагалі, я вважаю, що нам дуже необхідний серйозний закон про антиукраїнську діяльність. Так, це був би не зовсім демократичний документ і у нас неминуче виникли б проблеми з європейцями, проте це - питання нашого виживання.

- Яким вам уявляється цей закон, окресліть ключові норми.

- Перш за все, цей закон повинен включати в себе чітке визначення антиукраїнської діяльності. У нас на сьогодні за державну зраду була покарана тільки одна людина - Єфремов (екс-глава парламентської фракції «Партії регіонів» Януковича - Ред.). А хіба він самотній у своїх «звитягах»? Ні звичайно. Проблема в тому, що у нас немає нормальної законодавчої бази. У підсумку, у нас немає можливості заборонити медведчуківські телеканали, оскільки це вважається наступом на свободу слова. Аналогічно у нас немає можливості заборонити ОПЗЖ, так як це сприймається як замах на демократію. Тобто, нам протистоїть авторитарну державу, а ми граємося в демократію, будучи слабшим у всіх сенсах. В результаті, за підсумками жовтневих місцевих виборів ми отримаємо в південно-східних регіонах обласні і місцеві ради, битком набиті проросійськими силами. Це загрожує такими проблемами, що, боюся, навіть Крим і Донбас здаватимуться нам дрібницями.

Росія буде наступати на нас доти, поки існує шанс того, що «велике» захоплення можливе. А вікно цих можливостей для РФ відкривають проросійські сили і проросійський електорат в Україні. І тільки тоді, коли РФ зрозуміє, що гра закінчена і ніхто в нашій країні, грубо кажучи, не підживлює толерантністю проросійські сили, а політична еліта єдина в питанні національної безпеки, Росія просто втомилася і прибралась б геть.

- І з Донбасу в тому числі?

- Росії насправді не потрібен Донбас, оскільки у них своїх депресивних територій більше, ніж треба. Росії потрібна вся Україна у своїй геополітичній «матриці». Весь сенс імперської політики РФ побудований на тому, що вони контролюють Україну. Україна в проекті Російської Федерації апріорі не може бути європейською, тому всі зусилля РФ спрямовані на те, щоб не миттям, так катанням блокувати євроінтеграцію нашої з вами країни.

Наталія Ромашова

Читайте також: В офісі генпрокурора підрахували скільки збитків завдала російська анексія Криму Україні