Похорон Дня Перемоги: як Кремль закопав свій головний міф

Російська влада активно готується до чергових роковин «великої перемоги». У Москві проводять репетиції параду. Але, через так звану «військову спецоперацію в Україні», парад цього року буде менш помпезним, оскільки не буде присутнім до чверті важкої техніки: танки Т-80БВМ, САУ 2С35 «Коаліція-СВ», важкі вогнеметні системи ТОС-1А «Сонцепек», машини інженерної системи дистанційного мінування «Замєдлєніє», зенітний комплекс «Панцир-С». На параді їх не буде. Те саме стосується і елітних військових частин, більшість яких втратили боєздатність після «демілітаризації» Збройними Силами України. Але зараз мова йде навіть не про сам парад.

Настав час визнати, що саме свято «перемоги» втратило всякий сенс. Минуло 77 років. Наймолодшим ветеранам – щонайменше 95 років... Та й якщо розібратися по суті, то що взагалі святкувати? У першій половині 40-х 20 століття одне коричневе Зло боролося з іншим Злом – червоним. Так сталося, що перемогло червоне. Загинули десятки мільйонів людей. Європа була зруйнована і відходила від шоку війни багато десятиліть.

Читайте також: До Києва приїхала голова бундестагу ФРН

Тому девізом європейських демократій стала фраза "ніколи знову". У тоталітарному Союзі, як завжди, підмінили поняття, і з великої трагедії та народного горя зліпили «світле свято Великої Перемоги». І те зробили не одразу. Після параду перемоги 1945-го наступний був аж у 1965-му, через 20 років, коли ряди ветеранів суттєво порідшали, а їхня пасіонарність, яку в Кремлі боялися у повоєнні роки, зійшла нанівець.

Хоча саме ці люди могли багато розповісти про ціну перемоги. Як воювали не вмінням, а числом. 1:6 – таке співвідношення втрат вермахту та червоної армії. СРСР переміг фактично лише за рахунок більшої кількості гарматного м'яса. Власне, так само Кремль воює зараз і в Україні. Про яке свято перемоги в принципі може йтися?

А ще був Валаам. Коли Сталін наказав всіх неходячих інвалідів виселити на острів, щоб ті не бентежили людей на вулицях і не жебракували, тягнучи злиденне існування в повній ізоляції. Хіба так чинять із переможцями? Хіба так нагороджують «дідів, котрі воювали»?!

Тоді, 45-го, сталося і «визволення» Європи. Як не згадати щоденник німкені Габріеле Кепп. "Ну чому я народилася дівчинкою?" – так називається її книга про два тижні кошмару, які пережила п'ятнадцятирічна Габі Кепп у січні 1945 року, коли її кілька разів ґвалтували радянські солдати та офіцери.

І це були далеко не поодинокі випадки насильства щодо німецьких жінок, як багато років подавалося радянськими та російськими дослідниками. Ось ще одна історія – Інгеборг Буллерт. У 1945 році їй було 20 років, і вона жила з матір'ю щодо фешенебельного району Берліна. Якось на вулиці Інгеборг вона зустріла двох російських солдатів, які направили на неї пістолети. «Один із них змусив мене роздягнутися і зґвалтував мене. Потім вони змінилися місцями, і мене зґвалтував інший. Я думала, що помру, що вони мене вб'ють», – згадує вона.

Тоді Інгеборг не розповіла про те, що сталося. Вона мовчала про це кілька десятиліть, бо говорити про це було б надто важко. Тільки за офіційними підрахунками понад 100 тисяч були зґвалтовані в Берліні навесні 1945-го і понад 2 млн. зґвалтованих жінок по всій Німеччині. І після цього у Кремлі пишаються «можемо повторити»?! І повторювали ж у Бучі, Ірпені, Бородянці та інших великих та малих населених пунктах України, які пережили «визволення» російської армії.

Вже стає очевидним, що свято зжило себе через дії самої Росії. Кремль, під час «спецоперації», сам себе загнав у глухий кут, зруйнувавши міф про велику перемогу. Адже те, що робила «друга за силою армія у світі» у Бучі під Києвом у лютому-березні 2022 року – це повна аналогія того, що творила Червона Армія в Німеччині 1945 року. Вбивства мирних жителів, грабежі та мародерство, насильство – все повторилося рівно через 77 років.

Недаремно у Росії надрукували плакат «День Перемоги 1945-2022». Це прямий символізм російського перемоги. Вперше за всю історію параду взагалі ніхто з іноземних гостей не захотів бути присутнім на даному пропагандистському заході. Навіть союзники РФ із ОДКБ! Але це не найголовніша проблема. Проблема Росії в тому, що з 24 лютого цього року вона розвінчала ще один міф про «визволителів». Звірства армії РФ транслюються чи не в режимі онлайн. Весь цивілізований світ ухвалив однозначний вирок: діди воювали, а їхні онуки повторили військові злочини в Україні.

Але не лише насильством прославилася Червона армія у 1945 році в Європі. Систематичними пограбуваннями всього і вся. Згадати хоча б того ж «маршала перемоги» Жукова та його трофейну справу. Тоді НКВС поклало на стіл Сталіну опис майна на дачі маршала, яке він привіз із Німеччини. Список займав кілька сторінок. І Жукову довелося безглуздо виправдовуватись перед «господарем Кремля»: мовляв, усе брали, і я трохи собі на потреби взяв. І знову пряма аналогія з 2022-м – лише в даному випадку «засвіт» вийшов з білоруською поштою, на якій російські солдати відправляють додому награбоване в Україні – побутову техніку, одяг та навіть унітази!

Повертаючись до нового плакату перемоги «1945-2022 рік» - автори навіть не зрозуміли, що вони самі написали. 2022 рік – це дата смерті міфу про перемогу. Самі ж росіяни розвінчали свій стійкий скріпний міф, який на ментальному рівні зачепив багатьох людей, і не лише на території колишнього Союзу, а й у Європі. Тих же німців, наприклад, у яких виробився комплекс переможених, і яким (особливо в НДР) посилено просували тезу про росіян як переможців-визволителів. Але зараз усе буде інакше.

Весь світ побачив «визволителів» та «переможців», як вони поводилися в Україні. Побачив справжнє обличчя цього страшного кривавого міфу та жахнувся. Перемоги не було тоді, немає її й досі.

В Україні росіяни буквально вбили свій переможний міф. В результаті днями Верховна Рада ухвалила закон про те, що жодної монополії на перемогу немає. Навіть перемоги нема. Святкувати нема чого. Міф віджив своє. І, схоже, у Путіна іншого немає. Точніше, є. Недосвастика Z, яка багато повідала світові про те, яка ідеологічна повістка насправді домінує у Росії…

Читайте також: Кличко заявив, що після 9 травня кияни можуть повертатися до столиці