Подивитися в очі і «потонути»: чому Зеленському не слід зустрічатися з Путіним

Напередодні свого візиту до Чорнобиля, Володимир Зеленський поспілкувався в режимі бліц з журналістами Financial Times, повідомивши, серед іншого, про необхідність переформатування мінської ТКГ. Про форму і суть трансформацій гарант не повідомив, але додав, що Нормандський формат він теж не проти видозмінити, розширивши його за рахунок підключення США, Великобританії і Канади. Ці та інші питання, як підкреслив у коментарі FT господар Банкової, йому хотілося б обговорити з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним.

Трохи пізніше, стоячи вже під відкритим небом на чорнобильських просторах, гарант розвинув тему і додав: його хвилює не місце зустрічі з Путіним, а її зміст. Примітно, що рівно тиждень тому саме місце мало значення.

Читайте також: Пентагон зберігає скепсис з приводу заяви Росії про відведення військ

Нагадаємо, 20 квітня Володимир Зеленський записав відеозвернення, в якому запропонував Путіну побачитися «у будь-якій точці українського Донбасу, де йде війна». Витримавши дводенну паузу, російський президент публічно підтвердив готовність поспілкуватися тет-а-тет, але при цьому чітко і безапеляційно відділив тему ОРДЛО: «Якщо мова йде про обговорення проблем Донбасу, то тоді в першу чергу керівництво України повинно зустрічатися з керівниками республік, «ЛНР» і «ДНР», а вже потім обговорювати ці проблеми з представниками третіх країн, якої в даному випадку є Росія. Це перше. А друге - якщо мова йде про розвиток двосторонніх відносин, то, будь ласка, ми приймемо президента України в Москві в будь-який зручний для нього час».

Учора в Чорнобилі Зеленський заочно відповів російському візаві. Пропозиція приїхати в Москву він не прийняв, але і не відкинув, повторивши думку, висловлену в Financial Times: «Вважаю, що головне - це суть, про що буде йти мова. А де і коли - деталі». Саме їх - деталі, в яких згідно з неписаним правилом і криється диявол, глава держави доручив з'ясовувати чолі ОП Андрію Єрмаку.

До речі, про нього. Після виходу відеозвернення Путіна, де Зеленський «запрошував» російського президента на лінію фронту, багато експертів назвали такий хід креативним рішенням господаря Банкової. Однак насправді все куди прозаїчніше. В опублікованому вчора інтерв'ю одному з вітчизняних інтернет-видань Андрій Єрмак зазначив наступне: «Під час відеоконференції політичних радників пан Козак запропонував зустрітися на лінії зіткнення і там провести засідання на рівні радників. На що я йому відразу парирував, що у мене з цим точно немає проблем і я часто там буваю. І, доповідаючи президенту про відеоконференції, я розповів і про цей момент переговорів. Ну, а далі можу тільки процитувати нашого президента, коли він звернувся до Путіна: «Я готовий піти ще далі і запропонувати вам зустрітися в будь-якій точці українського Донбасу, де йде війна».

Тобто, як бачимо, ідея про «стрілку» на території окупованого Донбасу насправді належала російській стороні, але Зеленський вирішив розвинути її на найвищому - президентському рівні. У підсумку, м'яко кажучи, не вийшло і тепер мешканець головного кабінету на Банковій, вимушено приймаючи паси Кремля, заявляє, мовляв, місце зустрічі не має значення...

Утім, з місцем ще нічого не ясно. В Офісі президента не підтверджують, але і не заперечують, що Зеленський може-таки поїхати в російську столицю. «Можливо, це буде і Москва, але навряд чи, оскільки це дасть зайвий привід для громадських хвилювань всередині країни, мовляв, президент поїхав «на килим» до агресора. Мова, швидше за все, буде йти про нейтральну територію, тому що в Україні Путін зі зрозумілих причин теж не приїде», - зазначає наш співрозмовник з ОП.

У згаданому вище інтерв'ю Андрій Єрмак, відповідаючи на питання про те, чи може українська сторона покликати Путіна «на вогник» до Києва, назвав таку ідею некоректною. Сформульовано досить м'яко, але добре, хоча б, що в ОП розуміють, якою була б реакція активної частини громадян на подібного роду ініціативу. Тим більше що сам Єрмак без купюр заявляє: «За нашою інформацією, останнім часом переважна кількість убитих українців - це жертви снайперів. Причому снайперів, які мають, зокрема, російське походження».

Однак місце ймовірної зустрічі, нехай важливий, але не ключовий аспект цієї історії. Головне питання полягає, безумовно, в змістовній частині. Про що, питається, Володимир Зеленський збирається говорити з Путіним, який днями недвозначно заявив, що обговорювати проблеми Донбасу з українською владою він буде готовий тільки після того, як Київ проведе прямі переговори з лідерами так званих «ЛНР» і «ДНР»? Що стосується деокупації Криму, то, як відомо, Москва називає це питання закритим. Такими, що не піддаються ревізії Кремль вважає і «мінські угоди», а про розширення «Нормандки» і слухати не хоче.

Таким чином, для обговорення залишаються тільки питання невійськового характеру, наприклад, енергетика або торгівля. Хоча звичайно за зачиненими дверима сторони можуть обговорити і війну, і пов'язані з нею питання, як-то обмін полоненими, відновлення Києвом подачі води в АРК, рішення Москви про перекриття Керченської протоки, санкції проти проросійських телеканалів тощо. Однак якщо офіційно зустріч не торкнеться російсько-української війни, то це стане блискучим подарунком для Кремля, який буде використовувати сам факт такої зустрічі, як доказ того, що збройний конфлікт на Донбасі - це громадянська війна, а не російське вторгнення, і у Москви на насправді дуже навіть конструктивні відносини з Києвом.

«Цікаво, навіщо всі ці зусилля і трата часу? Путін хіба що ще на лобі не написав, що ніяких компромісів не буде, у нього цілком конкретні завдання, відступати від яких він не буде за жодних умов. Так навіщо Зеленському розвивати таку активність, заради якої мети?», - задається питанням політолог Олексій Голобуцький.

Дійсно, якщо питання Криму для РФ закрите, а тему Донбасу у Путіна пропонують обговорювати з маріонетковим режимом «ЛДНР», який безвольно виконує волю Кремля, про що тоді говорити? Але навіть якщо існують й інші важливі питання двостороннього порядку денного, а вони існують, чи варто їх обговорювати до кейса Донбасу і АРК? Навіщо тоді Україна запрошує світових лідерів на Кримську платформу, якщо Володимир Зеленський готовий ігнорувати це питання на зустрічі з Путіним? Ким себе повинні відчувати Меркель, Макрон і той же Байден, які в своїх бесідах з господарем Кремля піднімають українські питання, які Зе не має наміру обговорювати? Загалом, питань, точніше, обґрунтованих претензій до тактики вищого керівництва нашої країни - маса...

Деякі близькі до Банкової політологи off the records кажуть, мовляв, насправді Зеленський і не збирається зустрічатися з російським колегою, а просто демонструє свої миротворчі наміри. І, демонструючи, шле сигнали електорату, мовляв, світ - не на ілюзіях, а поступальність політичних кроків, які рано чи пізно приведуть до успіху. Але навіть якщо гіпотетично припустити реалістичність такого сценарію Банкової, це зовсім не знімає з президента відповідальності, за наслідки заяв про готовність будь-що-будь зустрічатися з Путіним. А наслідки очевидні: Вашингтон, Париж і Берлін всі разом узяті і кожен окремо, покрутять вказівним пальцем біля скроні і просто «заб'ють» на Україну і всі її проблеми.

У силу суб'єктивних і об'єктивних причин, наш як держави вагу, значно поступається російському. Саме тому українській владі вкрай потрібна міжнародна підтримка з її жорстким тиском на Кремль. Зустрічатися з Путіним можна і потрібно, але для цього існує Нормандський формат, в рамках якого Зеленський повинен зі шкіри геть лізти, щоб французький і німецький владні голоси були проукраїнськими і чітко показують Кремлю, що без деокупації Донбасу про повернення в клуб цивілізованих держав Путін і співтовариші можуть тільки мріяти. Це - тверда позиція, все інше - не більше ніж жонглювання словами і смислами. Навіть якщо Зеленський і зустрінеться з Путіним, він в кращому випадку ні про що з ним не домовиться по суті військового кейса, а в гіршому - дасть додаткові козирі в руки Кремля. Схоже, саме до цього, свідомо або ж немає, і рухається глава держави, доручаючи організацію зустрічі «гнучкому» Єрмаку з проросійським репутаційних шлейфом, а не МЗС, який, як показує практика, не виходить за рамки державних інтересів.

Наталія Ромашова

Читайте також: Зеленський «впевнений на усі сто», що переговори з Путіним відбудуться