Не з'їсти, то «покусати»: як Україна відбиває агресивні нападки Путіна

Напередодні сьогоднішньої зустрічі Зеленського та Макрона на полях саміту «Східне партнерство», що стартує у Брюсселі, президент Росії Путін ініціював переговори з господарем Єлисейського палацу. Під час нетривалої телефонної бесіди не змінний глава російської держави спробував максимально «накачати» свого французького колегу проти України, заявивши про «грубі порушення Києвом Мінських угод, які є безальтернативною основою врегулювання внутрішньоукраїнської кризи на Донбасі».

Тобто, як бачимо, коли вже весь цивілізований світ відкрито говорить про те, що в ОРДЛО присутні військові з РФ, Путін, як і раніше, крутить заїжджену платівку про них там немає. Втім, це ще півбіди, оскільки в ці заклинання російського керівництва вірить хіба що воно саме. Проте ВВП вчора, розмовляючи з Макроном, заявив, що українська влада «за потурання західних країн навмисно загострює обстановку на лінії дотику, а забезпечення України сучасною зброєю створює пряму загрозу безпеці Росії». Повісивши на вуха Макрона цю щедру порцію інформаційної локшини, Путін сказав ключову свою на даний момент «хотілку», суть якої зводиться до негайного запуску міжнародних переговорів для гарантії виключення просування НАТО на Схід і, зокрема, не прийом України до складу Альянсу.

Читайте також: Зеленський у Брюсселі зустрінеться зі Столтенбергом

Про те, як на ці ініціативи господаря Кремля відреагував лідер Франції, історія замовчує, але треба віддати належне путінській Адміністрації, яка майстерно використовує інформаційну зброю. Судіть самі. Учора Путін «поплакався» у жилет Макрону, а вже сьогодні — у день старту саміту «Східне партнерство» він проведе переговори з главою КНР Сі Цзіньпіном, під час яких, як повідомляє прес-служба Кремля, обговорить «агресивну риторику НАТО та США». Примітно, що рандеву у Путіна ініціюють напередодні зустрічі face to face президента Зеленського з генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом у брюссельській штаб-квартирі Альянсу. Який дивовижний часовий «збіг», чи не так?

У зв'язку з комунікаційною гіперактивністю Путіна, який про «українську загрозу» не розповів хіба що президенту африканської республіки Буркіна-Фасо, куди послом РФ нещодавно вирушила працювати екс-«прокурор Криму» Поклонська, виникає закономірне питання про наявність чи відсутність асиметричних кроків Києва.

Навіть якщо розглядати тактику української влади на інформаційно-дипломатичному фронті під найкритичним кутом, підстав говорити про пасивну позицію на сьогодні немає.

Вже наступного тижня Україна прийме перший саміт Люблінського трикутника, а на початку 2022-го до Києва приїде президент Туреччини Ердоган для участі у засіданні Стратегічної ради високого рівня разом із Володимиром Зеленським.

Нещодавно глава МЗС Дмитро Кулеба озвучив шість пріоритетних напрямків зовнішньополітичної стратегії на 2022-й: забезпечення незалежності державного суверенітету та відновлення територіальної цілісності, притягнення Росії до юридичної відповідальності за злочини проти України, продовження курсу на набуття повноправного членства та залучення іноземних інвестицій, захист прав та інтересів громадян України за кордоном та затвердження позитивного іміджу нашої країни у світі. Чи не щоденними «зашкварами» представників Зе-влади репутаційну планку піднімати буде, ой як нелегко, але це — окрема тема для обговорення.

За словами Кулеби, зовнішньополітична стратегія України, «прийнята вперше за 30 років незалежності», залишає в минулому багатовекторність, позаблоковість, партнерозалежність та інші недоліки державного зростання.

«Ми продовжуємо дотримуватися принципу «більше за більше». Курс на членство в ЄС та НАТО, який вибрав та підтримує український народ, не зміниться ні під яким зовнішнім тиском. І зараз, у контексті нових-старих вимог Росії щодо припинення розширення НАТО на Схід, ми розуміємо, що йдеться насамперед про Україну. На всіх зустрічах я зазначав, що ці вимоги Путіна мають бути категорично та беззастережно відкинуті», - зазначив глава МЗС.

Також Кулеба нагадав, що Україна приєдналася до Європейського фонду забезпечення миру, що на практиці означає 31 млн. євро для українського сектору оборони.

Окрім МЗС, у ці дні на дипломатичному полі активно пограє і президент Зеленський. Як ми вже зазначили вище, сьогодні глава держави вирушить до Брюсселя, де раз на два роки відбувається саміт «Східне партнерство». СП – це практичне втілення, озвученої ще у 2009 році ініціативи Польщі та Швеції для наближення України, Грузії, Молдови, Білорусі, Вірменії та Азербайджану до інтеграції до Євросоюзу.

На жаль, за 12 років існування ВП суттєво забуксувало. Захід фактично проспав аншлюс Білорусі Росією. Вірменія та Азербайджан не виявляють особливих євроінтеграційних устремлінь. У цьому форматі «шістки» у лідерах Україна, Грузія та Молдова, які отримали безвіз та підписали з Брюсселем Угоди про асоціацію. Тому Київ, Кишинів та Тбілісі створили формат Асоційованого тріо. Втім, Євросоюз, м'яко кажучи, не поспішає офіційно визнавати нову ініціативу трьох країн, наголошуючи, що хоче зберегти східнопартнерську єдність.

Небувалу єдність продемонстрували учора вітчизняні парламентарі. У вівторок, 14 грудня, конституційною більшістю у 318 голосів нардепи дали законодавчу путівку в життя рішенню президента Зеленського про допуск іноземних озброєних підрозділів на територію України для участі у військових навчаннях протягом 2022-го. Причому наступного року ці міжнародні маневри стануть ще масштабнішими: до них залучать більше солдатів НАТО, а бюджет заходів збільшать у два з половиною рази. Між рядками цього рішення читається, що цей крок - сигнал Росії, яка з енергією, гідною іншого застосування, вимагає у Заходу дати гарантії нейтралітету України.

Зазначимо, що наше законодавство не допускає функціонування на території України військових формувань без відповідного «добра» єдиного законодавчого органу. Саме тому війська інших держав, які беруть участь у навчаннях, щоразу допускають в Україну спеціальним законом за поданням глави держави. Наступного року спільних навчань буде більше - дев'ять замість восьми, як у 2021-му. Також у них задіють більше військових та техніки. Щодо бюджету, то на проведення багатонаціональних маневрів планують виділити 106,5 мільйона гривень. Минулого року на аналогічні цілі направили близько 39 млн. грн.

У пояснювальній записці до затвердженого вчора закону посилення активності пояснюється «стратегічним курсом набуття Україною членства в НАТО та ЄС» та складною військово-політичною ситуацією, яка потребує нарощування оперативних можливостей вітчизняної армії.

Окрім міжнародних навчань, протягом усього 2022 року в різних регіонах України заплановано багатонаціональне навчання з підготовки підрозділів ЗСУ за участю іноземних військових.

У них задіяно близько 19 тис. військових: до 15 тисяч з України та по дві з США та інших країн, у тому числі з Німеччини. Чому ФРН слід виділити окремо? Тому що недавно світовий інформ-простір підірвав новину-блискавку про те, що офіційний Берлін свідомо блокував постачання зброї Україні з країн НАТО. За інформацією німецького видання Bild, постачання озброєнь ще у травні заблокувала особисто канцлер Німеччини Ангела Меркель. Йшлося про 90 великокаліберних снайперських гвинтівок Barrett M82 зі США та 20 комплексів протидії дронам EDM4S-UA з Литви.
Джерело Bild стверджує, що Нідерланди стали на бік Німеччини за вказівкою з Берліна, «бо уряд Меркель не хотів створювати враження, ніби він єдиний, хто виступає проти продажу». У серпні, як стало відомо, Володимир Зеленський просив канцлера Меркель під час її візиту до Києва припинити блокаду закупівлі зброї в США, Литві та інших країнах НАТО, але вона, за словами присутніх на зустрічі, сказала, що це виключено.
За кілька днів до закінчення канцлерських повноважень фрау Меркель частково послабила блокаду на тлі нарощування російських військ біля українських кордонів.
Наприклад, наприкінці листопада Німеччина зняла вето із протидронної зброї EDM4S-UA. Результат? Україна отримає десять із 20 примірників вже до кінця грудня. Тим часом, як стверджує Bild, повністю блокаду Німеччиною постачання в Україну зброї ще не припинено.
У зв'язку з цим посол України в Німеччині Андрій Мельник закликав новий федеральний уряд ФРН зняти вето. Принагідно дипломат наголосив: «Продовжувати відмовлятися від оборонної зброї з псевдопацифістських причин в умовах цієї гострої загрози було б фатальною історичною помилкою для Німеччини та зрадою українського народу».

У свою чергу, міністр оборони Алксей Резніков в інтерв'ю Financial Times зазначив: «Німеччина досі будує газопровід із Росією та одночасно блокує наші оборонні озброєння. Це дуже несправедливо. Британці обіцяли нам допомогти, оскільки самі стикалися з тим, що ФРН блокувала їх продаж озброєнь».
Коментуючи вчора в ефірі одного з центральних телеканалів блокадно-збройовий скандал, екс-міністр закордонних справ Павло Клімкін наголосив: «Ми знаємо, що німецька система продажу зброї є досить складною. Німці є пацифістами, німецьке суспільство дуже не любить, коли зброя постачається – як би чого не вийшло, думають вони. А взагалі, з Німеччиною завжди було непросто мати справу у постачанні зброї. Добре пам'ятаю, коли навіть високоточні верстати було дуже складно пробивати у ФРН, хоч це навіть не зброя, а товари подвійного призначення».

З нейтрально-лояльними висновками колишнього глави українського МЗС дисонує заяву співголови німецьких «зелених» Роберта Габека, який заявив наступне: «Німецький уряд без проблем постачає танки, ракетні частини та підводні човни таким країнам як Єгипет, який розпалює громадянську війну в Ємені, але піддав Україні не постачаються ні транспорт для перевезення поранених, ні прилади для розмінування, ні списані позашляховики чи прилади нічного бачення. Така тактика не фарбує нашу владу в особі світової спільноти».

Камені в город офіційного Берліна, в інтерв'ю італійської La Repubblika, що вийшло недавно, покинув і президент Володимир Зеленський. Нинішній господар Банкової безпосередньо звинувачує керівництво Німеччини – причому не лише в тому, що воно відмовляє Україні у придбанні зброї по лінії НАТО, а й у тому, що боїться Росії: «Для чого РФ використовуються війська, сконцентровані поблизу нашого кордону? Це потенціал для шантажу. Причому передусім проти західних держав. Україна не бачить сюрпризів у тому, що відбувається на наших східних кордонах. Росія розпочала цю війну у 2014 році, і з того часу ми готові до будь-яких сценаріїв. Цього, на жаль, не можна сказати про всі європейські країни. Наприклад, Німеччина нещодавно завадила нам у постачанні по лінії НАТО протидронних рушниць та протиснайперських систем, які є виключно оборонними інструментами. Невже ми на восьмому році війни не маємо права? Очевидно, що будь-яка демократична держава, яка захищається від агресії, повинна мати право на придбання таких оборонних інструментів. Але в деяких європейських столицях, як і раніше, перемагає страх».

Якими емоціями керуватиметься новий канцлер Німеччини Олаф Шольц, який вже сьогодні проведе переговори з Володимиром Зеленським у Брюсселі — стане відомо дуже скоро. Разом з тим, очевидно, що небезпідставні «наїзди» Києва змушують Берлін окреслити чітку лінію підтримки (у тому числі дозвільно-збройової) без будь-яких хитромудрих позиційних пунктирів.

Читайте також: США запевнили Україну у повній підтримці «Кримської платформи»