На чиєму полі зіграє зима: як з настанням холодів зміниться фронтова обстановка

На старті наведемо трохи статистики для розуміння загальновоєнної географії. Отже, за словами головного комітету Валерія Залужного, ЗСУ звільнили 40% територій України, окупованих з початку повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року. А це – ні багато ні мало – понад сорок тисяч квадратних кілометрів. На сьогодні українські захисники стримують путінських визволителів на ділянці суші завдовжки 3786 км, зокрема активна лінія фронту становить 1,5 тисячі кілометрів.

Виходячи з цих даних сухо констатуємо: незважаючи на те, що лінія фронту змістилася на південний схід, визначення «велика війна» все ще є актуальним відображенням дійсності. Тим більше, що побоювання щодо нових наступів, у тому числі на Київ, звучать з вуст військово-політичного керівництва систематично.

Читайте також: На Донбасі російські окупанти використовують трупи солдатів як щит

За даними нашого Генштабу, рашисти зараз переважно наступають на Бахмутському напрямку. Російські паблики повідомляють, що «вагнерівці» активно атакують у напрямку Клещеївки (від неї відкривається дорога до траси Костянтинівка – Бахмут), а також у напрямку Підгірного, який прикриває лінії постачання Бахмута з півночі.

Тобто, як бачимо, план ворога залишається тим самим – оточення Бахмута з півдня та півночі. Українські воїни, які перебувають на цій ділянці фронту, у розмовах «off the records» ідею Кремля про взяття Бахмута називають неадекватно-маніакальною, з урахуванням того, скільки з весни там було знищено техніки та «задвохсочено» окупантів. Але очевидно, що на полі путінських очікувань цвинтар знищених росіян, що невпинно зростає, займає, м'яко кажучи, далеко не перше місце. Тому, власне, бахмутський напрямок, як і раніше, залишається гарячим у всіх сенсах.

Тим часом у районі Авдіївки та Лимана «визволителі» намагаються покращити тактичне становище, а на Новопавлівському напрямку (Вугледар-Велика Новосілка) посилюють своє угруповання. Також вкрай важкі бої ведуться зараз на рубежі Сватово-Кременна та у напрямку Лисичанська.

Дещо на північ від Кремінної останні п'ять днів йдуть бої за трасу Р66 – ключовий для РФ маршрут постачання між Білгородською областю та «ЛДНР». «Її використання було перервано українською артилерією з жовтня. Але якщо Україні вдасться убезпечити маршрут, це швидше за все ще більше підірве російську оборону Кремінної» - йдеться у свіжому звіті британської розвідки.

При цьому є всі передумови, що вже через тиждень бої на сході можуть стати більш інтенсивними. Причина – погода. Незабаром, як прогнозують синоптики, очікуються сильні морози. Наприклад, на Луганщині до дванадцяти зі знаком мінус, на Донеччині – до -11.

Як раніше неодноразово заявляли військові експерти, замерзлий ґрунт дозволить розпочати ЗСУ масштабніший наступ. А от із тилом ситуація інша… Сильні морози можуть серйозно ускладнити ситуацію в українській енергетиці, особливо якщо будуть нові масовані ракетно-дронові удари по нашій багатостраждальній енергоінфраструктурі.

Але в будь-якому разі, як вважають військові аналітики, долю нинішнього етапу війни вирішать саме наступальні операції, які явно готуються і не лише з нашого, а й з ворожого боку. При цьому останніми днями в інформпросторі активно «розгойдується» тема ймовірного нового захоплення нещодавно лише окупованого Херсона. І в цьому контексті цікаві події навколо Великого Потьомкінського острова - клаптик суші посеред Дніпра на Херсонщині. Що там відбувається, і чому це важливо?

Нещодавно заступник голови комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Юрій Мисягін від пропрезидентської «Слуги народу» розповсюдив відео встановлення українського прапора на острові. "Острів Великий Потьомкін, розташований між лівим і правим берегом Дніпра недалеко від Херсона, вже під контролем ЗСУ", - написав він.

Аналогічні кадри оприлюднив у себе Facebook і нардеп від Євросолідарності Олексій Гончаренко. Однак згодом спікер оперативного командування «Південь» Наталія Гуменюк спростувала взяття острова, заявивши, що говорити про його повне звільнення – це фальстарт.

«Встановлення прапора – це сигнал для ворога, що ми працюємо, земля наша і це все Україна, а також це нагадування супротивникові про незворотність тих процесів, які ми запланували. Але говорити про визволення ще зарано. Потрібно усвідомлювати, що такі передчасні проголошення можуть негативно вплинути на розвиток подальшої військової операції», - наголосила пані Гуменюк.

Зазначимо, що і генштаб ЗСУ офіційно не повідомляв про деокупацію острова. Востаннє там згадували цю територію у звіті за 15 грудня вже минулого, 2022 року. Тоді генштаб повідомив, що рашисти примусово перемістили мешканців острова на підконтрольну РФ територію. Але коли його захопили? Військовий аналітик Костянтин Машовець ще 8 грудня писав, що «кілька днів тому» тактичний десант Російської Федерації під прикриттям артилерії висадився на південний берег острова, діючи з району на схід від села Білогорудове. За даними Машовця, група окупантів займала південь та південно-східну частину острова з перспективою просування на північний схід. Радник Офісу президента Олексій Арестович пізніше підтвердив висадку російського десанту та спрогнозував, що вони такими діями намагаються взяти під контроль гирло Дніпра.

Щодо деокупації інформація досить суперечлива. Деякі ЗМІ, з посиланням на джерела у вищих військових колах, пишуть, що ЗСУ нібито вибили рашистів із острова ще перед Новим роком. За ще однією версією, на Великому Потьомкінському все ще намагаються максимально закріпитися бійці українського розвідувального батальйону, а війська РФ всіляко намагаються їх вибити звідти і регулярно обстрілюють.

Чому ця точка має важливе передусім тактичне значення? Справа в тому, що острів розташований безпосередньо в дельті Дніпра і ділить його русло фактично надвоє. Він є одним із найбільших островів на Дніпрі площею близько 25 квадратних кілометрів. На північ від нього, всього за п'ять кілометрів розташований Херсон, звільнений від окупантів 11 листопада. Тобто важливість острова з урахуванням його географічного розташування недооцінювати зі зрозумілих причин не можна.

При цьому, військовий експерт, полковник ЗСУ у запасі Сергій Грабський в ефірі телемарафону наголосив на наступному: «Загалом, у Херсонській області сьогодні сформувався певний трикутник. Українські воїни активно тиснуть на російські позиції з двох сторін: з боку правобережжя Дніпра та з боку Запорізької області та мають можливість завдавати ударів углиб окупованої території. Відповідно, за таких умов ворог не зможе закріпитися та створити монолітну систему оборони своїх позицій. Найголовнішою метою наступу України на Півдні є звільнення Мелітополя, а руйнування логістичних маршрутів росіян у Херсонській області допомагає цьому».

За аналогією з операцією зі звільнення правобережної Херсонщини, яка зайняла близько чотирьох місяців, експерт прогнозує такі ж терміни підготовки наступу на Півдні. Тобто все можливо завершити ще до кінця зими. При цьому, на думку Грабського, Великий Потьомкінський острів, як і Кінбурнська коса, що розташована на захід від нього, навряд чи можуть розглядатися як першочергові плацдарми для звільнення Півдня українськими військами: бо дуже важливо захистити мирних жителів. Отже, якщо говорити про острів поки що йдеться не про військову доцільність».

У цьому контексті додамо лише, що саме після деокупації житлові квартали Херсона майже щодня зазнають руйнівних обстрілів рашистів. Найбільш смертоносним був удар 24 грудня, коли загинули десять і поранено близько шістдесяти людей. Тож острів важливий у будь-якому випадку. Ну, а щодо коси, то тут трохи інші тактичні завдання. Очевидно, що тут дуже важливо вибити окупантів із півострова та встановити вогневий контроль над ним. Це дозволить як мінімум відкрити прохід морських суден у порти Миколаєва.

Але як би там не було, дві операції - і навколо Великого Потьомкінського, і на підступах до Кінбурнської коси ще не завершені і розмірковувати про всі перспективи для ЗСУ саме на цих ділянках поки що передчасно.

Читайте також: У ГУР розповіли, чим хворий путін і коли він помре