ПолітикаМіжнародна безпека

Мутний Відень та петляючий Салліван: що відбувається з підтримкою України

18:15 22 бер 2024.  4217Читайте на: УКРРУС

На саміті Євросоюзу у четвер, 21 березня, союзники так і не дійшли спільного знаменника щодо конфіскації заморожених активів країни-агресора на користь України. І якщо до старту зустрічі у Брюсселі повідомлялося про можливу протидію з боку Угорщини, то за підсумками з'ясувалося, що ініціатива турбує не лише Будапешт. Детальніше про це читайте у матеріалі Lenta.UA.

Порядок денний саміту ЄС виявився досить широким. Зокрема, євролідери, які з'їхали до Брюсселя, мали обговорити цілу низку глобальних викликів – від конфліктів в Україні та на Близькому Сході до міграційних проблем та євроінтеграційних питань. Тим часом на всі заявлені теми вдалося предметно пройтися досить оперативно. І, більше того, по деяких кейсах було затверджено цілком конкретні рішення. Наприклад, анонсовано старт переговорів із Боснією та Герцеговиною про вступ до Євросоюзу. Також лідери країн ЄС одноголосно закликали до «негайної гуманітарної паузи, яка веде до сталого припинення вогню» у секторі Газа. 

Однак левову частку уваги європейських лідерів взяла на себе наша з вами країна, хоча сказати, що це не стало сюрпризом. Чому? Буквально напередодні саміту відбулася Рада асоціації Україна-ЄС, за підсумками якої верховний представник Євросоюзу з міжнародних справ та політики безпеки Жозеп Боррель анонсував план вилучення на користь військових потреб Києва доходів від заморожених у Європі активів Центробанку РФ. У цьому його миттєво підтримала Єврокомісія на чолі з Урсулою фон дер Ляйєн. Але без повної згоди всіх країн-членів ЄС реалізувати схему було неможливо, а тому дискусія 21 березня була апріорі неминуча. Після цього виступити по відеозв'язку перед лідерами держав ЄС було запрошено президента Володимира Зеленського, і це, зрозуміло, також направляло засідання у певне тематичне русло.

Читайте також: МВФ схвалив черговий транш для України

У своєму зверненні до євролідерів нинішній господар Банкової постарався поквапити учасників саміту з конкретними та актуальними для Києва рішеннями. Насамперед Зе попросив Євросоюз надати Україні більше систем протиповітряної оборони (ППО) та боєприпасів. За його словами, у ЗСУ не вистачає ППО, щоб покрити всю територію країни, проте йдеться «не про сотні систем, а про досяжну кількість». «Ви чудово знаєте, які кроки необхідно зробити», - наголосив чинний гарант української Конституції.

Він також подякував ЄС за створення Фонду допомоги Україні у розмірі €5 млрд, розрахованих на 2024 рік та окремо відзначив зусилля Чехії із закупівлі у третіх країнах 800 тис. боєприпасів для ЗСУ. Але при цьому «снарядний голод», який нині відчувають наші воїни на лінії фронту, Зеленський вважав явищем «принизливим для Європи», оскільки, на його думку, «Європа може дати більше, і зараз дуже важливо це довести справою». У відповідь на це зауваження Шарль Мішель запевнив, що ЄС вже «прискорює військову підтримку» України та зосереджується на боєприпасах, ракетах та системах ППО. Глава Євроради пообіцяв «підтримати Україну прямо зараз», а також «витрачати краще та швидше».

Тим часом Володимир Зеленський розкритикував «тиск» на Україну з боку ЄС щодо торговельних питань. Причиною стали протести польських фермерів та невдоволення низки інших східноєвропейських країн через дешеву українську сільськогосподарську продукцію, що потрапляє без мит на європейський ринок. При цьому напередодні Єврорада та Європарламент попередньо домовилися призупинити дію імпортних мит та квот на український експорт до ЄС до 5 червня 2025 року, проте з можливістю для Єврокомісії вводити за необхідності захисні механізми у вигляді тарифних квот, якщо імпорт птиці, яєць, цукру, вівса, кукурудзи, крупи та меду перевищить середню арифметичну кількість імпортованих продуктів у 2022 та 2023 роках.

«Ми чудово бачимо, що доступ Росії до європейського аграрного ринку досі залишається необмеженим. Тобто, поки українське зерно викидається на дорогу чи залізничні колії, російська продукція все ще транспортується до Європи», - вельми справедливо «мокнув» європейців Володимир Зеленський. Він також закликав євролідерів «швидше» визначитися з долею грошей РФ для їхнього «справедливого використання». Проте, як показав саміт ЄС, оперативних рішень щодо цього питання чекати навряд чи доводиться.

Напередодні Жозеп Боррель розповів, що за рік від заморожених росактивів накопичується близько €3 млрд, 90% від яких пропонується пустити на озброєння для ЗСУ, а 10% – на відновлення країни. Крім доходів від активів ЦБ Україні можуть відійти ще й податки, які за ставкою 25% Бельгія стягує у місцевого депозитарію Euroclear з прибутку на кошти РФ, що зберігаються у нього, на суму близько €190 млрд. За даними Reuters, у 2024 році таких податків має надійти на €1,7 млрд, з яких €1,5 млрд у ЄС подумують передати нашій країні. І якщо країни Євросоюзу на це підуть, то сумарно на військові потреби України буде передано до €4,5 млрд, отриманих від грошей РосЦентробанку.

Незадовго до старту євросаміту західні ЗМІ з посиланням на джерела прогнозували відсутність рішення щодо російських активів 21 березня. Виною всьому мала стати позиція Угорщини. При цьому Будапешт хвилює не так сам факт вилучення доходів від грошей ЦБ РФ на користь України, як їх використання на військові потреби. Однак під час саміту з'ясувалося, що турбує подібна перспектива щодо прибутку від російських активів ще як мінімум Австрію. Канцлер країни Карл Нехаммер пояснив, що Відень підтримує ідею використання цих доходів для відновлення України, але виступає проти їхнього відправлення Києву на військові цілі. «Для нас як нейтральної держави важливо, щоб гроші, на використання яких ми даємо згоду, не передавалися на зброю та боєприпаси. Спочатку обговорювалося, що їх буде інвестовано у відновлення України. Саме цю пропозицію я вважаю розумною», - зазначив Нехаммер.

Водночас конфіскаційна ідея брюссельських чиновників має і дуже впливового симпатика. Зокрема, обома руками «за» ініціативу Єврокомісії виступив канцлер Німеччини Олаф Шольц. Він закликав колег «серйозно наростити» військові постачання Києву і висловив упевненість, що розбіжності про те, щоб прибуток від російських активів йшов на «закупівлю озброєнь, боєприпасів, яких Україна так потребує», незабаром буде знято. Але так чи інакше, поки що країни ЄС не можуть дійти до єдиного знаменника щодо використання прибутку від російських грошей і очевидно, що з цього питання країни ЄС мають ще не один дискусійний раунд.

Канцлер Австрії Карл Нехаммер заявив, що Відень виступає проти ідеї використання доходів від заморожених активів Росії на фінансування зброї для України. Але він готовий підтримати їхнє використання на відновлення. Щось подібне, цілком очікуване, каже прем'єр Угорщини Орбан. Чому це все відбувається? Будемо реалістами. Захід, тобто насамперед Євросоюз і США надто довго заколисували себе тим, що мир міцний, стабільний, вони живуть у післявоєнний період і під контролем. І хтось сьогодні намагається ці рожеві окуляри втримати. Їм здавалося, що немає нічого важливішого за боротьбу з глобальним потеплінням і наведенням порядку в гендерних питаннях. А те, що поряд з ними набирають сили авторитарні та дуже агресивні режими, політики воліли не помічати. Адже з авторитарними режимами ще й зручно робити бізнес», - зазначає політолог Кирило Сазонов.

Наголосивши, що правлячі групи у демократичних країнах фактично проспали глобальну кризу та початок Третьої світової війни, експерт резюмує: «Авторитарні та агресивні режими набрали сили, озброїлися, взяли у Заходу необхідні технології та почали об'єднуватися. Якоїсь миті росія спустила курок конфлікту, і організована наново світова «Вісь зла» впевнено кинула виклик колективному Заходу. Який до цього був не готовий».

До речі, про ситуативну неготовність Заходу, зокрема, США. Днями в Україні з неанонсованим візитом побував радник Байдена з питань національної безпеки Джейк Салліван. Сигнали від нього надійшли доволі неоднозначні. З одного боку, він сказав, що США таки виділять допомогу Україні, яка зависла в Конгресі. Але з іншого – не зміг конкретно сказати, коли саме це станеться. «Ми працюємо над тим, щоб зробити це якнайшвидше, і президент Байден працює над цим щодня. Але я не можу зробити конкретний прогноз», - заявив Салліван. Також він сказав, що Вашингтон поки не готовий оголосити про постачання ракет ATACMS. Нарешті, радник президента США, який раніше неодноразово відзначився «мирними» ініціативами щодо контакту з РФ, сказав, що перемогою України він вважатиме вихід із війни суверенною, демократичною та вільною країною, не згадавши при цьому відновлення кордонів 1991 року.

Тобто, як бачимо меседжі пана Саллівана дещо контрастують із войовничо-рішучим настроєм президента Франції Макрона та низки інших євролідерів. При цьому очевидно, що саме Сполучені Штати відіграють ключову роль у НАТО, визначаючи політику Альянсу з глобальних питань, до яких безперечно належить і горезвісна путінська «спецоперація».

До речі, після так званих виборів у країні-агресорі саме Салліван сказав, що «президент Путін – це реальність, з якою доведеться мати справу». Відомий політолог Віктор Небоженко із цього приводу зазначає наступне: «Ймовірно, це класичний приклад «магічного реалізму», на який хворіє американська дипломатія останніми роками. Україна більше за інших страждає від цієї хвороби, а Адміністрації Байдена все ніяк не може або не хоче відрізнити жахливу реальність російської агресії проти України від чекістської магії Путіна».

Критичні камені у город Вашингтона загалом та Саллівана зокрема кидає також керівник Інституту світової політики Віктор Шлінчак: «Американці загралися. Дуже. Їхня внутрішньополітична боротьба повністю виключила раціоналізм. Лише вибори, лише хардкор. Україна у цій передвиборній риториці – лише привід для взаємних звинувачень республіканців та демократів. Звідси геополітична імпотенція, яка простежується з кінця минулого року. Бажання перемоги на виборах витіснило довгострокове позиціонування бути справедливим світовим поліцейським. Заява представника республіканців – сенатора Грема, який замість новин про передачу зброї, привіз днями до Києва повідомлення про необхідність мобілізувати українців 25 років і молодше, вражає цинізмом. Але не менш цинічними є й заяви радника президента Байдена – Джейка Саллівана. Про те, що Україна нібито вже перемогла. А зброя де? Салліван – це давно окрема історія про людину, яка, власне, розписалася під час цьогорічного візиту до України у своїй повній неспроможності. Адже саме від його позиції залежала підтримка України 2021-го, 2022-го і 2023-го. Все те, на що він дмухав як на холодну воду, намагаючись «не дати привід для ескалації». Шкода, що нічна атака російської авіації не застала Саллівана у Києві. Тому що після ритуальних танців із неоднозначними натяками він спокійно відбув до Вашингтона. А вже вранці посол США Брінк написала посаду, що «Україна потребує більшої допомоги». Що, серйозно? А до цього у США про це не знали? Чи зараз не знають? Солодкі слова Саллівана – це все, на що вони здатні, щоби в принципі на цьому етапі нічого не робити? Наполягаю: у чинної Адміністрації США всі ці останні місяці було достатньо механізмів, щоби зброя в Україні йшла в потрібних обсягах і вчасно. Але, повторюся, гра у вибори виявилася важливішою».

Читайте також: У Кремлі перейменували так зване «сво»

Ромашова Наталя

Найпопулярніше