«Крилатий» дефіцит: чому Україна гостро потребує літаків союзників

В Україні недавно прокоментували інформацію про виведення низки підрозділів з найбільш гарячої фронтової точки – Бахмута. Масового виводу з міста немає, заявив речник Східного угруповання ЗСУ Сергій Череватий. "Українські війська змінюють позиції в Бахмуті по контрольованих планових ротаціях", - підкреслив він і додав, що бої йдуть більше на околицях, ніж у самому місті.

Слід зазначити, що евакуацію з Бахмута вкрай ускладнено. Наразі з міста евакуюють лише по п'ять-десять осіб на день, тоді як під час піку евакуації цей населений пункт залишали близько 600 осіб, наголосив заступник мера Олександр Марченко у коментарі CNN. За його словами, мешканці перебувають у важкодоступних для української армії місцях. Таким чином, можна припустити, що вони можуть опинитися на територіях, які захопили рашисти. Також не виключено, що складнощі з евакуацією з Бахмуту пов'язані з проблемами через обстріл доріг, що ведуть до нього.

Читайте також: Сирський знову приїхав до Бахмута

Російські телеграм-канали, стверджуючи, що дорога з Хромова до Часів Яр – основна артерія постачання Бахмута – вже «під повним вогневим контролем» РФ, додають, що в місто введені додаткові частини ЗСУ, а також спецназ для відтіснення росіян від критично важливих шляхів сполучення. Щоправда, за російською версією, це робиться не стільки для утримання Бахмута, скільки для безпечного виведення підрозділів, що захищають його, і створення для них коридорів. Офіційний Київ, утім, цих даних не підтверджує. У своєму недільному вечірньому відеозверненні президент Володимир Зеленський, без озвучування будь-яких деталей, лише підкреслив: «Особливо відзначу за хоробрість, фортецю та непохитність воїнів, які зараз борються на Донбасі. Одна з найважчих битв... Болісна і важка».

У РосЗМІ тим часом з'явилася інформація, що «визволителі» під Бахмутом намагаються переправлятися річками, де днями було підірвано мости. Для цього використовують важкі механізовані мости ТММ-3М2. Вони призначені для влаштування мостових переходів через перешкоди шириною до 40 метрів та глибиною до 3,5. Зазначимо, що ці конструкції витримують техніку вагою до шістдесяти тонн. Звести одну таку переправу можна за 45 хвилин силами восьми людей.

У свіжому звіті американського Інституту вивчення війни, серед іншого, наголошується, що українська оборона Бахмута залишається стратегічно обґрунтованою, оскільки вона «продовжує поглинати російську живу силу та техніку тоді, як українські війська не зазнають надмірних втрат». «Українські війська навряд чи вийдуть із Бахмута одразу. Вони можуть продовжувати поступовий відхід із боями, щоб виснажити російські війська у міських боях. Російські війська навряд чи швидко отримають значні територіальні успіхи при веденні війни в місті, яка зазвичай вигідна для тих, хто обороняється, і може дозволити українським військам завдати значних втрат російським підрозділам, навіть якщо українські війська активно відступатимуть», - підсумували в ISW.

Про те, що тактика ймовірного «гібридного» відступу наших воїнів із Бахмуту не є програшною, кажуть не лише військові експерти. «Для мене свідченням стійкості та володіння військовим мистецтвом є не так героїчна оборона міста, як відхід наших військ з нього. Так-так, відхід – але організований та своєчасний. Військово-тактичного генія для того, щоб загробити живу силу та техніку в казані, не потрібно. Ми це знаємо із радянських часів: наказ Сталіна №227 «Ні кроку назад!» та загороджувальні загони НКВС за спиною червоноармійців. А чому «ні кроку»? У чому сенс цієї самопожертви? Рабсько покірним "могилізованим" з недоімперії такі питання категорично заборонені, їх женуть на наші позиції як отару на бійню. А українські воїни діють свідомо, вони мають знати свій маневр та бойове завдання. І не повинні гинути безглуздо та безглуздо. Та й українське суспільство не погодиться із такими втратами», - зазначає політолог Олександр Кочетков.

«Коли в районі Бахмута відбувалося обнулення наступального потенціалу недоімперії та виграш часу для підготовки резервів, то героїзм його захисників було виправдано. Але це завдання вже вирішено, наші оборонні позиції здебільшого зруйновані, і доцільно відходити за річку Бахмутку на новий рубіж, зберігаючи сили для подальших бойових дій. На перебіг військової кампанії залишення Бахмута після майже року його оборони не вплине. Бахмут нічого не прикриває. Його захист разом із обороною Соледара, Вугледара та інших фортець дозволив зупинити наступальні потуги недоімперії та нейтралізувати її, мабуть, нині найбоєздатніший підрозділ – ПВК «Вагнер». Сьогодні ж докладати надзусилля для оборони Бахмута особисто я нічого не бачу. При цьому, якщо наше військове командування (саме військове, а не політичне) має міркування та можливості для продовження оборони при мінімізації втрат – то йому, зрозуміло, видніше. Головне, чого ми очікуємо – підготовленого настання ЗСУ навесні-влітку. А бої тактичного значення, за всієї їхньої напруженості, є лише епізодом масштабної військової кампанії», - резюмує експерт.

Військове керівництво тим часом попереджає про небезпеку нової ракетної атаки, яка може розпочатися в будь-який момент. Про це заявила речник оперативного командування «Південь» Наталія Гуменюк. За її словами, у Чорному морі на бойовому чергуванні зараз перебувають чотири російські ракетоносія – два надводні і стільки ж підводних. Загальний залп «Калібрів» у них – понад двадцять ракет. Пані Гуменюк нагадує, що ракети такого типу використовуються для ударів по об'єктах критичної та військової інфраструктури, тож радить триматися від таких об'єктів подалі. При цьому вона впевнена, що ворог відходить від тактики масованих ударів, віддаючи перевагу більш точковому ураженню об'єктів.

До речі, РФ уже почала використовувати проти України керовані бомби УПАБ-1500В вагою 1500 кг. Цю інформацію у понеділковому ранковому ефірі телемарафону підтвердив речник Повітряних сил Юрій Ігнат. Перше застосування було зафіксовано кілька тижнів тому щодо одного із об'єктів у Чернігівській області. На одному з уламків були залишки відповідного маркування.

Зазначимо, що небезпека цієї бомби полягає в тому, що вона відноситься до плануючих: оснащена інерційною та супутниковою системою навігації та має бойову частину вагою 1010 кг, призначену для ураження високозахищених об'єктів. Спікер Повітряних сил ЗСУ додав, що авіаційні бомби, що барражують, можуть залітати на десятки кілометрів. У зв'язку з цим Україна потребує сучасних винищувачів, зокрема F-16, щоб перехоплювати як бомби, так і літаки, які їх скидають.

Про потребу України у «крилах» говорить і керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко. «Росіяни зараз мають проблеми з ракетами, але на сьогоднішній день вони ще можуть виробляти 40-50 ракет щомісяця. Отже, надалі удари можуть бути переважно точковими, з меншою кількістю ракет, але вони будуть. Можливо, не такими масованими і не всією територією, а з прив'язкою ближче до лінії бойових дій. Однак у будь-якому разі ракетна небезпека все ще зберігається на досить високому рівні. При цьому слід зазначити, що ми помітно просунулися в протиповітряній обороні, отримавши нові системи ППО, зокрема, NASAMS та IRIS. До того ж, не забуваймо про те, що незабаром до нас надійдуть комплекси Patriot та системи ППО/ПРО SAMP/T-Mamba (наземна система класу «земля-повітря» середнього радіусу дії, передача якої Україні запланована вже навесні - Ред.). Єдине, що нам ще потрібне для повноцінного забезпечення протиповітряної оборони – це авіаційний компонент. Тут поки що, на жаль, зрушень немає, проте саме щодо літаків зараз на різних майданчиках і в різних форматах відбувається досить інтенсивний переговорний процес», - зазначив експерт у коментарі Lenta.UA .

Бракує нам не тільки, на жаль, літаків, про що чи не щодня каже військово-політичне керівництво країни, а також вітчизняні та західні військові аналітики. Проблему дефіциту озброєнь актуалізував недавно екс-командувач силами НАТО в Європі генерал Річард Ширрефф. «Досі ми бачимо з боку Заходу та країн НАТО свого роду дрібні, покрокові поставки. Вони мають дрібний характер, замість того, щоб все це відбувалося концентрованим чином. Якби все те, що вимагалося ще багато місяців тому, було поставлено, ймовірно, ми не опинилися б у тій ситуації, в якій знаходимося зараз», - заявив Ширефф, маючи на увазі непросту ситуацію під Бахмутом.

Тим часом у російських військових пабликах з'явилися кадри ешелону з броньованими тягачами-транспортерами МТ-ЛБ, із встановленими на них корабельними зенітними установками 2М-3М із 25-мм автоматичними знаряддями. Це бронетранспортер ще радянського виробництва, також відомий під назвою «мотолига». Окупанти використовують МТ-ЛБ у різних цілях. Наприклад, нещодавно повідомлялося, що їх переоснастили як камікадзе: начинили фугасними авіабомбами та кабелем-детонатором від встановлювача дистанційного розмінування «Змій Горинич» та відправили на українські позиції, поблизу яких здійснили підрив. Зокрема, таку операцію за непідтвердженими офіційними даними нібито нещодавно провели під Сватово.

У цілому, треба зазначити, що путінська Росія кров із носа намагається налагодити військове провадження в умовах санкцій і знаходить способи купувати в обхід них електроніку необхідну для виробництва зброї. Bloomberg з посиланням на джерело в дипломатичних колах ЄС повідомляє, що російський імпорт у цьому сегменті значною мірою повернувся до рівня 2020 року. За словами співрозмовника агентства, аналіз даних із торгівлі показує, що передові мікросхеми, зроблені в Євросоюзі та інших західних країнах, поставляються до РФ через треті держави, такі як Туреччина, Об'єднані Арабські Емірати та Казахстан. Постачання з Китаю до Росії також зросли, оскільки Пекін відіграє дедалі важливішу роль у постачанні Москви, додав неназваний європейський дипломат. Дані, отримані Bloomberg, показують, що Туреччина, Сербія, ОАЕ та ще низка інших країн Східної Європи та Центральної Азії допомогли Росії заповнити дефіцит, що проявляється у сотнях товарних категорій, але особливо коли йдеться про чіпи та інтегральні схеми, які можна використовувати безпосередньо у військових цілях.

Нарощування військових зусиль з обох боків свідчить про те, що війна в Україні може затягтися. Водночас на Банковій так не вважають. Радник глави Офісу президента Михайло Подоляк на зустрічі з блогерами заявив, що повномасштабна війна в Україні закінчиться вже цього року. Блогер Саша Бо поцікавилася у радника Єрмака про терміни закінчення війни, на що він, не замислюючись, відповів так: «Пояснюю прямо. 2023 рік. Усе скінчиться». Після цього хтось із блогерів попросив Подоляка «дати слово пацана», у відповідь він голосно розсміявся. Така відповідь Подоляка, та й сам формат зустрічі, вже викликали неоднозначну реакцію у користувачів соцмереж.

Дров у багаття громадського обурення підкинув і той факт, що саме після цього рандеву стало відомо про вручення нагороди від Головного управління розвідки Міноборони інстаграм-блогеру Ксюші Манекен (Оксана Волощук). У ГУР вже підтвердили, що вона справді отримала відзнаку, але не уточнили, за що саме. Манекен – блогер, що має близько півмільйона передплатників в інстаграмі, любить публікувати відверті фото та стверджує, що у минулому працювала в ескорті. «Так, народе, розумію ваш біль. Комік став президентом, ескортниця отримала орден. А ви всі такі правильні не одержали від цього життя... (нічого), - написала Манекен у соцмережах, проте згодом видалила цей пост. При цьому вона заявила, що передплатники бачать у мережі «5% її реального життя», а про те, чим вона заслужила нагороду, пообіцяла розповісти після закінчення війни.

Тим часом, відомий політолог Віктор Небоженко у скандалі з Манекен побачив ознаки внутрішньої боротьби у провладному таборі: «Навіщо Подоляк, радник Єрмака, який ненавидить начальника розвідки Буданова, «засвітив» в Офісі президента України, на зустрічі лояльних блогерів, симпатичну «розвідницю», яка після цієї зустрічі похвалилась на весь світ своїми нагородами від ГУР? Зрештою, глава Офісу президента Єрмак домігся свого - громадськість обрушилася з різкою критикою на Буданова, який тільки-но збирався стати міністром оборони замість веселого і непотоплюваного Резнікова. Так гарненька «дура-розвідниця» врятувала Резнікова від поразки. Тепер черга за Будановим завдати удару у відповідь або змиритися з поразкою».

Читайте також: «Слава Україні!»: російські окупанти розстріляли беззбройного українського військового