Коли закінчиться війна

З кожним новим днем війни все частіше у розмовах порушується питання – чим вона закінчиться?
Бліцкрига у окупантів не вийшло. Втрати – значні.
Але й відкинути його з позицій, сформованих по суті за перші два тижні війни – поки що не дуже вдалося.
Але з кожним днем, читаючи свіжі зведення Генерального штабу, дивлячись у вічі своїм зовсім різним співрозмовникам – все міцніше моя впевненість у неминучості нашої Перемоги.

Поясню.
1. Вороги прийшли у впевненості, що на них чекає червона доріжка та страх перед статусом нібито «другої армії світу».
Але вони натрапили на те, чого у загарбників ніколи не було.
Наш дух.
Наше прагнення жити у свободі.
Наша сила волі.
Наше прагнення перемоги.
Ми боремося за свою землю, свою оселю, свою вулицю, свою рідну школу, в яку колись ходив, свій парк, своє метро, за своє.
За пам'ять своїх пращурів, за майбутнє своїх дітей.
Усього цього немає в окупантів, які й самі не розуміють, навіщо вони сюди полізли, які цілі ставлять і що планують здобути.
Зазнавши катастрофічної поразки у прямих бойових зіткненнях з ЗСУ, вони остаточно втратили свою людську сутність, і як дикі варвари – почали трощити і знищувати беззахисне мирне населення, яке йшли «асвободжувати» та «денацифікувати».
Тільки за останні дні вони:
- у рамках денацифікації вбили 96-річного харків'янина Бориса Романченка. Який був схоплений нацистами XX століття та провів три роки у концтаборах Бухенвальді, Пенемюнде, Дора-Міттельбау та Берген-Бельзен. Вижив після чотирьох (!!!) концтаборів, прожив довге яскраве життя, доки був варварськи вбитий снарядом «асвабадителей» - нацистів XXI століття;
– «демілітаризували» у Маріуполі пологовий будинок з породіллями та медперсоналом, драмтеатр…
Ми пам'ятаємо кожного з уже 117 убитих на сьогоднішній день українських дітей.

2. Окупанти не становлять жодної цінності для своєї країни, для її керівництва, для свого командування, що посилає їх на забій. Зведення нашого СБУ з підслуханими розмовами – новий вид журналістики, з якої стають зрозумілими багато речей: у окупантів відбирають документи та телефони. У разі смерті або полону заднім числом звільняють з армії, щоб не виплачувати компенсації. Вони не можуть розраховувати навіть на рефрижератор-труповоз для транспортування на батьківщину - максимум на братську яму в полі або багаття. І їхньому фюреру абсолютно без різниці, скільки тисяч або десятків тисяч безіменно ще загине в українських полях. Вони століттями звикли жити з могилами НЕВІДОМОМУ солдатові.
Вони ніколи не переможуть наших воїнів-героїв, яких ми знаємо ПОІМНО.
Наші воїни переможуть, бо за ними вся країна кожен українець.
Їхніми іменами назвуть вулиці та школи, в яких вони навчалися, селища, в яких вони народилися чи звільнили.
Їхні імена будуть присвоєні бойовим частинам та з'єднанням, у яких вони служили.
Їхні історії як сімейні легенди будуть передаватися з покоління до покоління.
Немає сильнішої мотивації для перемоги.
Та й ще.
Україна століттями будувала свою історію, виховувала військових, істориків, поетів, художників. Своїх. Чи не претендуючи на чужих.
А нам протистоїть нехай і найбільша територія, але безстрижнева і беззмістовна країна світу.
Країна 404
Яке все життя щось привласнювало – як не захоплені території, технології, так і людей.
Навіть телезвернення путіна 21 і 24 лютого, що передували розв'язанню агресивної війни проти України – вкрадений близький переказ промови Йозефа Гебельса від 18 лютого 1943 року «Про тотальну війну».
Чого було очікувати від народу, який ще у травні минулого року тому носив портрети «діди-ваювали-проти-нацизму» та плакати «нацизм не пройде», а в лютому 2022 року кине в Україну тисячі одиниць бронетехніки, прикрашеної напів-свастикою – символом четвертої поліцейської каральної моторизованої дивізії СС.
Розгромили тих – знищать і цих.

Читайте також: Пєсков поскаржився, що після наказу Путіна російським окупантам вбивати українських дітей та їхні сім'ї у світі почали ненавидіти їхню країну та громадян

Читайте також: Уряд Росії підводить сьогодні Людство до фінальної межі