Кіно і гроші: як Берлінський кінофестиваль, який відкрився вчора, заробляє мільйони євро

Стартувавши 7-го лютого 69-й за рахунком Берлінський кінофестиваль, який зазвичай називають просто Берлінале, вже багато років є повноправним учасником «великої трійки», до якої, крім нього, входять Каннський і Венеціанський кінофоруми. 

Каннський фест - це в першу чергу «парад зірок». Саме до нього найзнаменитіші режисери підганяють завершення зйомок. Іноді, дивлячись на список нагороджених і обділених каннськими кінопризами, здається, що бачиш чергу, що рухається за своїми правилами, і в якій є свої улюбленці. 

Венеціанський кінофестиваль - огляд ліричного артхаусного кіно, поєднаний з неквапливими прогулянками по настільки ж ліричній в теорії, а на практиці переповненій туристами, Венеції. 

Берлінський кінофорум, якщо говорити про його конкурсну програму, де в цьому році представлений українсько-польсько-британський фільм «Гарет Джонс», про який докладно писала Lenta.UA, довгий час традиційно вважався фестивалем кіно політичного. Адже він з'явився на світ за часів холодної війни в Західному Берліні, західноєвропейському форпості посеред НДР. Дві Німеччини об'єдналися, а політичний фестивальний акцент залишився. 

Але це стосується в першу чергу конкурсної програми Берлінале. Якщо ж говорити про кінофестивалі в цілому, він вважається сьогодні зразком кінофоруму, орієнтованого на масового глядача, і саме цим цікавий. Зрештою, більшість тих, хто купує квитки на перегляди за свої гроші, хвилює не стільки змагання за кінопризи, скільки знайомство з десятками фільмів, яких в кінотеатрах не побачиш, і загальне відчуття фестивального драйву. 

І це Берлінале надає їм повною мірою - щорічно на фестивалі рапортують про приблизно одну і ту ж цифру проданих квитків - 330-340 тисяч. Ціни на них, до речі, цілком демократичні - починаються від € 10, що не перевищує, а іноді навіть менше, ніж на звичайний кіносеанс в німецькому кінотеатрі. Тільки офіційно акредитованих гостей на Берлінале приїжджає понад 20 тисяч осіб (журналістів, наприклад, в минулому році було 3688), а кількість туристів підрахункам не піддається. Як кажуть завсідники кінофестивалів, ні в одному місті світу подібний фест не змінює обличчя міста на час його проведення настільки радикально.

Наприклад, покази різних фестивальних програм (а їх, крім конкурсної, безліч) проводяться, крім грандіозного Berlinale Palast, в декількох десятках міських кінотеатрів. І хоча доходи від продажу квитків в них ніяк не можуть перекрити бюджет Берлінале, який зазвичай дорівнює € 20-22 млн, вважається, що в цілому фестиваль приносить в берлінську казну € 120-130 млн. 

І це не тільки звичайні туристичні витрати в готелях і ресторанах, а й, наприклад, численні сувеніри. Так, футболка з емблемою Берлінале коштує € 21,9, кружка - € 14,9, шарф (лютий в Берліні загрожує застудами) - € 36,9, трикотажна шапка - € 24,9, сумка - € 19,9. Є навіть шкарпетки з емблемою Берлінале, ведмедем, який став на задні лапи, за € 13,9 і скріпки в вигляді цього ведмедя - коробка за € 9,9. 

Домогтися такого масового інтересу до фестивальної програми можна було тільки за рахунок її максимального розширення, і сьогодні під час Берлінале показують понад 400 фільмів в рамках різних секцій, кількість яких з часом зросталє. 

У минулому році, наприклад, в рамках секції «Кулінарне кіно» було показано 9 фільмів, причому після п'яти з них можна було повечеряти стравами, приготованими за мотивами фільму кращими кулінарами. А після документального грузинського фільму, що розповідає про виноробство - випити грузинське вино.

Але, як відомо, наші недоліки є продовженням наших достоїнств. Нинішнім масштабом Берлінський кінофестиваль зобов'язаний своєму директору Дітеру Коссліку, який керував ним з 2001-го року. Але в підсумку його звинуватили в тому ж самому, чим кінофестиваль міг похвалитися порівняно з Каннами і Венецією - великій програмі, яку назвали непомірно роздутою. Восени 2017 го року в журналі Spiegel було опубліковано лист 79 німецький режисерів, які зажадали «вивести з фестивалю entschlacken». Під «шлаками» мався на увазі, звичайно, не сам директор Берлінале, а надмірна кількість фільмів, заходів і т.п. 

Що стосується Дітера Коссліка, то з ним все вийшло цілком коректно. Його контракт, який закінчується в 2019-му році, вирішили не продовжувати, і з 2020-го року у Берлінале будуть два нових керівника - художній директор італієць Карло Шатріана і виконавчий директор голландка Марієтті Ріссенбек. (Невгамовний Косслік дві цих посади поєднував). 

Наскільки вони змінять (і чи змінять) Берлінале, покаже час. І справа тут не тільки в entschlacken. Однією з головних завдань нових директорів буде продовження співпраці з потоковими відеосервісами, які інакше можуть злегка відтоптати берлінському ведмедю лапи.

Олег Васильєв, Lenta.UA