Карантинний кінозал: фільми кінорежисера, якому Ді Капріо зобов'язаний своїм «Оскаром»

У численних списках фільмів і книг, які сьогодні з'являються в ЗМІ всього світу, є один спільний недолік - це всього лише науково-фантастична або метафорична (як, наприклад, роман «Чума» Камю, нагадування про який вже нав'язло в зубах) імітація смертельної небезпеки, в яку може потрапити людство в цілому. Тим часом, як назвав свій роман німецький письменник першої половини минулого століття Ханс Фаллада, «Кожен помирає поодинці». Фаллада знав, про що говорив - в молодості вони з другом вирішили зробити подвійне самогубство, замасковане під дуель на пістолетах. Ханс (тоді ще Рудольф Дітце, псевдонім він узяв потім) друга вбив, а той «схибив» - всього лише тяжко поранив Рудольфа. Це врятувало Фалладу і через кілька років - на суді він був визнаний психічно нездоровим, а тому придатним до військової служби тільки у воєнний час і тільки в тилу. Інакше не минути б йому загибелі на фронтах Другої світової війни.

Ми згадали про цю напівбожевільну в прямому і переносному сенсі історію не тільки тому, що сама назва роману Фаллади перегукується зі змістом ранньої кінотрилогії мексиканського (тепер уже іспанського) кінорежисера і дворазового володаря «Оскара» Алехандро Іньярріту. Сама ця ситуація з заплутаною (бо ніхто не знає, що там було насправді) історією «подвійного самогубства» цілком могла б стати сюжетом для «раннього» Іньярріту - настільки схожі на неї спеціально ускладнені режисером і його тодішнім сценаристом Гільєрмо Арріагі сюжети трьох його перших фільмів , особливо другого з них, «21 грам».

Кращий з них, як це часто буває - перший, «Сука любов» 2000-го року. У ньому три локальних сюжети, пересічні між собою на вулицях Мехіко, де історія дрібних вуличних хуліганів, які заробляють на собачих боях, перетинається з історіями кінозірки, яка стала після влаштованої ними автомобільної аварії інвалідом, і старого бомжа, який перетворився на найманого кілера. Фільм вразив зніжену світову кінотусовку своїм свіжим драйвом і отримав безліч нагород на міжнародних кінофестивалях.

Підбадьорені успіхом, Іньярріту і Арріагі повторили той же прийом в своєму наступному фільмі «21 грам» 2003 року. Про те, яке місце вони зайняли в світовій ієрархії, каже список акторів - якщо в першому фільмі відомих імен практично не було, то в другому у Іньярріту знялися в головних ролях Шон Пенн, Бенісіо дель Торо, Наомі Уоттс і Шарлотта Генсбур. Тут вже сюжет був настільки вигаданий, що це впадало в очі - так, герой Шона Пенна, якому пересадили серце, закохувався у вдову людини, якій це серце належало раніше, і заради неї намагався застрелити водія, який задавив на вулиці її чоловіка і дочок. Причому весь цей сюжет глядачеві доводиться збирати під час перегляду буквально по шматочках, оскільки фільм безперервно скаче з одного часового пласта в інший.

Можливо, співавтори зробили з цього свої висновки, оскільки третій їхній фільм, «Вавилон» 2005-го, хоча і був зроблений за тими ж принципами - в ньому взаємно перетиналися історії, які проходили в Марокко, Мексиці, США і Японії - при перегляді абсолютно зрозумілий. Що ж стосується не чисто сюжетної, а, так би мовити, змістостворюючої побудови фільму, то вона була аналогічна попереднім. Тобто - смерть підстерігає людей всюди, нападає на них несподівано і, найчастіше, з вини тих, хто й гадки не мав, що стане її причиною. До речі, грали в «Вавилоні» теж зірки - Бред Пітт і Кейт Бланшет. Фільм був номінований на сім «Оскарів», а Іньярріту отримав в Каннах приз за кращу режисуру.

Потім творчий дует Іньярріту-Арріагі розпався і кожен з них пішов своїм шляхом. Іньярріту на той час вже став всесвітньої знаменитістю і однією з усього трьох осіб, які два роки поспіль отримали «Оскара» за кращу режисуру - за «Бердмена» про голівудсько-бродвейському актора і «Легенду Г'ю Гласса». Причому «Легенда» була представлена в 12 номінаціях, в тому числі і в акторській, де Леонардо Ді Капріо нарешті отримав свого довгоочікуваного «Оскара» за головну чоловічу роль, що й не дивно - весь фільм був збудований навколо нього. А Іньярріту, як уже було сказано, отримав свого чергового «Оскара» за кращу режисуру.

Аліса Куницина, Lenta.UA

Фото: Pinterest