Кадрове цунамі: як і чому захиталася владна вертикаль Зеленського

У понеділок, 23 січня, у своєму традиційному вечірньому відеозверненні президент Володимир Зеленський озвучив низку, скажімо так, не рядових новин. Зокрема, нинішній господар Банкової повідомив про підписане ним рішення Ради національної безпеки та оборони (РНБО) щодо заборони поїздки за кордон на відпочинок для окремих категорій громадян. За словами гаранта, рішення стосується всіх посадових осіб центральної та регіональної влади, а також правоохоронців, народних обранців, прокурорів та всіх, хто має працювати на державу і в державі.

«Хочуть відпочивати зараз – відпочиватимуть поза державною службою. За кордон їздити на відпочинок чи з якоюсь іншою недержавною метою посадовцям більше не вдасться», - наголосив глава держави, додавши при цьому, що протягом п'яти днів Кабмін має розробити чіткий порядок перетину кордону для посадових осіб, щоб єдиною підставою могла бути тільки службове відрядження.

Читайте також: Офіс генпрокурора прийняв відставку заступника Костіна

Очевидно, що імпульсом для такого рішення Ради безпеки став скандал із заступником генпрокурора Олексієм Симоненком, який під завісу 2022-го поїхав на десятиденну новорічну відпустку в іспанську Марбелью, використавши машину бізнесмена Григорія Козловського, більш відомого в народі, як «нікотиновий барон». Сьогодні стало відомо, що опальний заступник генпрокурора став чиновником із приставкою «екс». Подейкують, прохання про звільнення він попросив після привітання з Банковою. До речі, дуже показово, що не врятувала іспанського мандрівника і тісна дружба з Татаровим — дуже токсичним персонажем з президентського Офісу.

Ще одне нове рішення РНБО ухвалено щодо людей у рясах. «Це стосується нашої духовної незалежності, яку ми посилюємо та посилюємо. Введено санкції проти 22 осіб – громадян Росії, які, прикриваючись духовністю, підтримують терор та геноцидну політику», - зазначив Володимир Зеленський.

У цьому списку опинився племінник московського патріарха Кирила та ще два з хвостиком десятки так званих священнослужителів. Михайла Гундяєва тут слід виділити окремо, оскільки цей персонаж, обіймаючи посаду представника РПЦ при Всесвітній Раді Церков та інших міжнародних організаціях у Женеві, з моменту старту путінської «спецоперації» справді проводить антиукраїнську дезінформаційну діяльність на глобальній церковній ниві. Втім, як казав класик, гірше за москальські воші можуть бути лише українські гниди. І вони, на жаль, є...

Так, учора відзначився один із нардепів від пропрезидентської фракції «Слуга народу» Павло Халімон, який досі був так званим ноунеймом із табору монобільшості або, простіше кажучи, безмовною кнопкою для голосування.

Як виявилося, цей «слуга народу» у розпал повномасштабної війни купив собі дорогий маєток у центрі Києва (а саме на Печерських пагорбах біля Ботанічного саду імені Гришка, де земля особливо дорога), оформивши його при цьому на іншу людину. Тобто парламентар хотів приховати багатомільйонну угоду, щоб вона надалі не «світилася» у його персональних деклараційних даних і не викликала запитання у співробітників відповідних служб щодо природи походження коштів на купівлю нерухомості.

Саме після того, як Халімон-гейт викликав хвилю цілком обґрунтованої критики суспільства, керівник СН у парламенті Давид Арахамія заявив: «Якщо ти народний депутат і є кілька зайвих мільйонів гривень, то ти маєш допомогти своїй країні. Тому, звісно, етична складова цього вчинку суперечить нашим цінностям та нашому баченню того, чим під час війни має займатися народний депутат». Також Арахамія, закликавши правоохоронні органи розпочати розслідування та дати юридичну оцінку діям нардепа, додав: «Якщо було порушено закон – значить, за це потрібно покарати. Але за такий вчинок Павла Халімона буде звільнено з посади заступника голови нашої фракції».

Водночас, на офіційному сайті партії йдеться, що голова СН Олена Шуляк прийняла відставку Халимона з посади керівника чернігівської організації «Слуги народу».

Усі ці рухи керівників «зеленої» політсили - хоча вони сталися вже після скандалу, що розгорівся - з натяжкою, проте можна було б вважати похвальними, якби не одне «але». Очевидно ж, що після початку повномасштабної війни керівництво правлячої партії, яка має монобільшість у єдиному законодавчому органі країни, мало б ретельно «прополоти» свої ряди. І якби це було зроблено, то Халімон зі свистом злетів би з керівних партійних посад миттєво. Хоча б тому, що у 2015 році, коли вже точилася війна на Донбасі, цей персонаж балотувався до Чернігівської облради від проросійської партії «Наш край» на чолі з екс-регіоналами Шаховим та Кіссе. Більше того, у липні 2020 року надбанням громадськості стали так звані «плівки Халимона», на записах яких людина з голосом, схожим на голос опального нардепа, вимагає хабар у розмірі сорока мільйонів гривень за сприяння у веденні аграрного бізнесу на Чернігівщині. Тоді детективи НАБУ, попередньо вивчивши записи, звернулися до генпрокурора Ірини Венедиктової з проханням порушити кримінальну справу, проте екс-партійна соратниця Халимона, яка зараз працює на позиції посла України в Швейцарії, поклала папку під сукно «до кращих часів».

Загалом, з якого боку не підійти, постать Халимона ще до «каламутної» по суті своєї купівлі ним у розпал війни дорогого маєтку мала звернути увагу керівництва «Слуги народу». Тому всі ці пафосні реляції Арахамії не більше, ніж струс повітря. Тим більше, що парламентарій, що «зашкварився», втратив формальні партійні пости, але залишив у кишені мандат нардепа.

Але, як кажуть, не Халімоном єдиним. Днями НАБУ затримало першого заступника міністра розвитку громад та територій Василя Лозинського при отриманні хабара у розмірі $400 тис. Ці кошти тепер уже екс-заступник міністра отримав для «сприяння укладенню договорів на закупівлю обладнання та техніки за завищеними цінами». Йшлося, як виявилося пізніше, серед іншого, і про такі потрібні сьогодні воюючій Україні генератори...

«Найстрашніше, що такі хабарі відбуваються під час війни. Але є й інший бік цієї жахливої корупції. Якщо такі хабарі відбуваються у «бідному та скромному» Міністерстві «розвитку» інфраструктури, громад та територій, то які тоді хабарі у найбагатших міністерствах та відомствах України – МВС, МО, податковій, митниці? І куди цей гігантський потік хабарів рухається далі? Виходить так, що якщо попередні президенти Янукович та Порошенко створювали досконалу вертикаль елітної корупції у мирний час, то зараз чиновники Офісу президента України, зосередивши всю повноту виконавчої та законодавчої влади, зуміли змусити працювати цю вертикаль елітної корупції у воєнний час. Ця «корупційна магія», яка загрожує і може перемогти Україну швидше за будь-якого агресора, бо українці навчилися чинити опір і перемагати ворога на фронтах війни, але вони беззахисні перед монстром української корупції», - коментує скандал із колишнім високопоставленим спійманим урядовцем Лозинським відомий політолог Віктор Небоженко.

У свою чергу його колега з експертного цеху Олександр Кочетков зазначає наступне: «Складається враження, що окремі персонажі всерйоз уявили себе рятівниками Вітчизни. Не ті герої, хто зараз під Бахмутом та на інших ділянках фронтів, не шкодуючи життя, стримують атаки агресора, а саме кабінетні щури, що перекладають папірці та наживаються на стійкості українських воїнів та витримці українських громадян. Питання у мене лише одне: невже на Банковій не здатні зрозуміти, що некарені корупційні справи під час війни здатні поховати у громадській думці всі реальні успіхи влади щодо відображення агресії? І тоді ніякі політтехнологічні викрутаси, що з Володимиром Зеленським, що з Олексієм Арестовичем, що з Сергієм Притулою, не вбережуть нинішню владу від краху після перемоги? На нас чекають чотири найскладніші місяці. Нам необхідна повна концентрація сил всього суспільства, щоб вистояти і завдати недоімперії нищівного удару. Корупція під час війни – це гірше та небезпечніше за наслідками, ніж шпигунство на користь агресора. Або влада негайно тверезіє і припиняє неприпустиме, або у нас біда, яку не перекриють найяскравіші відеозвернення».

Влада, мабуть, таки вирішила протверезіти, ну, або щонайменше створити видимість «приземлення». Чому видимість? Тому що внаслідок гучного скандалу в Міноборони, коли главу цього відомства Олексія Резнікова після його реально дурних пояснень щодо держзакупівель військовим обсміяли в соцмережах, «цапом-відбувайлом» вирішили зробити його заступника В'ячеслава Шаповалова, який сьогодні подав у відставку, добро на яке дало найвище керівництво МОУ. Але чи задовольнить суспільство, яке у такий непростий час особливо прагне справедливості таке кадрове жертвопринесення? Навряд чи. Тому що під час війни відставок замало. Потрібні реальні підозри, арешти та публічні суди для тих, хто мародерствує, купує кубометрами яйця тощо. Тому, поки всі персонажі, що «зашкварилися», від влади не перебувають на допитах у СБУ, НАБУ, САП чи ДБР – у них все чудово, незважаючи на втрату насиджених крісел.

До речі, про них. Ще одна гучна відставка відбулася сьогодні. Ключів від кабінету заступника голови ОП втратив Кирило Тимошенко. «Дякуємо президенту України Володимиру Зеленському за довіру та можливість робити добрі справи щодня та кожної хвилини. Дякую кожному керівнику обласних військових адміністрацій. Ми з вами змогли збудувати потужну команду в країні. Ви справді круті. Ви справжні воїни світу!», - написав Тимошенко у соцмережах, демонструючи написану від руки заяву на звільнення.

«Звільнення заступника керівника офісу Кирила Тимошенка обговорюватимуть активно в інформаційному просторі. Більшість, напевно, буде задоволена відставкою. Деякі вимагатимуть розслідування його діяльності та покарання. Справді, було багато різної інформації у ЗМІ, розслідування журналістів щодо різних корупційних схем, до яких нібито мав відношення Кирило Тимошенко. Але насправді лише правоохоронні органи можуть підтвердити чи спростувати цю інформацію. Принаймні в Офісі президента залишився лише один центр впливу. Фактично керівник ОП не має ані конкурентів, ані опонентів на вулиці Банковій», - зазначає політолог Віталій Бала.

Про те, що Кирила Тимошенко «з'їсть» його ж безпосередній шеф Єрмак, у кулуарах говорили вже кілька місяців до ряду, проте сам Тимошенко називав ці чутки «маячнею». Ну що ж, бачимо, «маячня» стала дійсністю... До речі, Тимошенко у своєму проханні про відставку, вийшовши за протокольні рамки, написав, додавши смайлик із серцем наступне: «Честь маю! Слава ЗСУ!».

Зрозуміло, що про справжні причини відставки Кирила Тимошенка ми дізнаємося (і можливо, з перших вуст) дещо пізніше, проте цей пафосний прощальний жест заслуговує на окрему увагу. Тепер уже екс-заступник голови ОП на старті повномасштабної війни загубився десь у закарпатських нетрях, потім повернувся і взяв під своє «крило» керівництво регіональними військовими адміністраціями, забороняючи, як подейкують, ВЦА публікувати будь-яку важливу інформацію доти, доки вона не буде оприлюднена у його персональних соцмережах. Свою особисту впізнаваність Кирило Тимошенко активно «розкручував» і в рамках телемарафону, на який виділено 2 млрд бюджетних гривень. Одним словом, прощальне «честь маю» - це не про Кирила Тимошенка, який у військовому 2022-му, придбавши собі елітний особняк та модний Porsche, привласнив надане американськими союзниками для гуманітарних цілей «Шевроле Тахо». Тому всі ці «Честь маю!» та «Слава ЗСУ!» у його виконанні звучать як глузування з тих, хто сьогодні сидить в окопах і кому українське суспільство скидається на авто та інші потрібні на передовій речі…

Читайте також: Зеленський прийняв відставку заступника Єрмака