Імітація діяльності: чому "професійні активісти" рушили в політику

Після Революції гідності політики та експерти мало не одноголосно прогнозували, що трагічні події на Майдані стануть поштовхом до формування в Україні громадянського суспільства. Однак у подальшому склалася парадоксальна ситуація: незважаючи на медійну активність з боку цілої «армії» активістів, особливої ​​їх ефективності українці так і не побачили. 

Надія на те, що громадські активісти виявляться здатні не тільки зіпсувати кров чиновницькій раті, знищуючи корупцію під корінь, але й стати каталізатором реформ в Україні, розбилася об прозу життя. Україна явила світові феномен професійного «активізму», який за останні роки придбав воістину потворні форми. Ці симулянти громадянського суспільства можна умовно розділити на дві основні течії - «грантоїдів» і «бюджетників». 

Почнемо з останніх. Напевно, багато хто чув про існування громадських рад при численних міністерствах і відомствах. На жаль, незважаючи на оновлення цих структур, принципи, за якими вони працюють, залишилися ті ж, що і за часів президентства Ющенка та Януковича. І навіть у чомусь стали цинічнішими. 

У чому полягає схема роботи таких «профактивістів»? Представники «правильних» громадських організацій, що входять до громадської ради, виступають публічними захисниками міністерства. Якщо у глави відомства раптом виникають якісь проблеми, у ЗМІ відразу ж з'являються публікації і заяви від тих чи інших суспільних діячів на підтримку чиновника. Мовляв, саме він і тільки він - кращий керівник усіх часів, а всі претензії до нього - наслідок підступництва недоброзичливців або супротивників реформ. 

В обмін на свою лояльність громадські працівники «вибивають» гроші на свої ГО з міністерських фондів на різні програми. При чому боротьба за цей грошовий потік іноді призводить до силових протистоянь між активістами. Яскравий приклад - ситуація в міністерстві оборони, де в 2017 році були проведені «вибори», у результаті яких до громадської ради не зміг потрапити цілий ряд реальних, діючих волонтерських організацій, які зробили для АТО вельми немало. Замість них до ради потрапили організації, що засіли там ще за Януковича. Ось лише кілька назв ГО, які опинилися в громадській раді Міноборони - «Фонд генералів Львівщини», «Фонд героїв Радянського союзу», «Релігійна громада повного Євангелія «Ранкова зірка» в Голосіївському районі». Тоді «вибори» закінчилися бійкою - один з ветеранів АТО вдарив главу громадської ради, генерал-полковника ЗСУ і екс-главу ГУР України Віктора Палія, якого викрили в кремлівських зв'язках і проросійських настроях. У цю історію навіть довелося втрутитися міністрові Степану Полтораку, заспокоюючи «старих» і нових активістів. 

Проте, ні бійки старих з новими, ні будь-які інші форми впливу в цілому не дають відчутного результату. Як розповіли Lenta.UA джерела в деяких громадських радах, на них списуються колосальні кошти. « Через громадських «відмиваються» десятки мільйонів гривень щорічно. І ці схеми нікуди не зникли. Причому це стосується не тільки центральних органів влади, а й аналогічних структур в регіонах, наприклад, на рівні обласних державних адміністрацій і нижче. Більше того, у деяких випадках «громадські працівники» навіть шантажують керівництво організації: якщо не допоможете матеріально, то отримаєте критику на свою адресу», - повідомив один із поінформованих джерел.

Не менш мудрою є схема роботи «грантоїдних» організацій, які в ідеалі за гроші міжнародних донорів повинні були займатися виключно громадською діяльністю. Тим більше, що гроші на різні проекти виділяються чималі. На жаль, багато хто з керівників таких проектів сприйняли це, як можливість до старту своєї особистої політичної кар'єри. У результаті вже в 2014 році до Верховної Ради відправився серйозний «десант» з громадських працівників, які повинні були поставити новий тон українській політиці. У результаті в парламент зайшли майбутні «єврооптимісти» - журналісти Сергій Лещенко і Мустафа Найєм, колишній керівник руху «Чесно» Світлана Заліщук, а також чимала кількість представників «реанімаційного пакету реформ», таких як Ганна Гопко. Від «Громадянської позиції» Анатолія Гриценка тоді балотувалися до Верховної Ради керівник Центру протидії корупції Віталій Шабунін, але партія не подолала п'ятивідсотковий бар'єр. 

До чого призвела поява громадських активістів в стінах ВР? За великим рахунком, ні до чого. Уже через кілька років виявилося, що Лещенко купив собі елітну житлову площу в центрі Києва, а Заліщук неподалік від Софійської площі подарували квартиру. Показово й те, що в ряди «єврооптимістів» затесався нардеп Олексій Мушак, двоюрідний брат найбільшого аграрного магната Андрія Веревського - власника компанії «Кернел», що може свідчити про те, що нардепи-активісти вже давно перестали бути просто активістами. 

Як би там не було, але «єврооптимісти» вже зараз перебувають у пошуках продовження своєї кар'єри. Заради цього вони намагаються домовитися з Анатолієм Гриценком і навіть Володимиром Зеленським. Мета зрозуміла - в обмін на публічну підтримку вони хочуть, щоб ті дали їм місце в списку. Також ходять чутки про те, що керівник Transparency International Ukraine Ярослав Юрчишин розраховує взяти участь у політичному проекті співака Святослава Вакарчука і теж відправитися в парламент. 

Дискредитацією активістів-антикорупціонерів мимоволі займаються й інші персонажі з цієї «тусовки», які бажають зайнятися політичною діяльністю. Скандалом обернулося висунення в президенти журналіста-«громадського діяча» Дмитра Гнапа. Виявилося, що він «зажав» своїм колегам за програмою «Слідство.Інфо» премію в розмірі близько 9000 євро. 

На жаль, поява професійних «активістів» - лише один із прикладів знищення громадських інституцій в Україні. Аналогічні процеси приблизно тоді ж відбулися з появою на телеканалах «балакучих голів», які називають себе експертами, які почали масово запускати різні меседжі, вигідні тим чи іншим політикам. У політичну гру влізли й блогери в соцмережах, з яких у перспективі могли б вирости повноцінні громадські діячі, рівновіддалені від політичних структур. Але, на жаль, ближче до осені багато хто з колишніх фронтменів громадянського суспільства рушать до Верховної Ради, залишаючи за собою випалене поле громадського активізму ...

Читайте також: Президентські вибори: дерево для одного або сад для всіх

Дмитро Крижак