Час вдови: чи зможе Юлія Навальна замінити чоловіка на політарені

На черговій зустрічі глав МЗС держав Євросоюзу був розлогий порядок денний. Зокрема, дипломати мали обговорити конфлікт на Близькому Сході, а також пов'язані з цим проблеми гуманітарного штибу. Також було попередньо заявлено про те, що за кілька днів до другої річниці початку війни необхідно «предметно обговорити українське питання та по відеозв'язку обмінятися думками з головою МЗС України Дмитром Кулебою». Цей пункт йшов другим номером у програмі засідань і передбачав переважно дискусію щодо чергового, 13-го за ліком пакету санкцій проти путінської Росії, доля яких до останнього моменту залишалася неясною – традиційно через позицію сусідньої Угорщини в особі її відомого прем'єра Віктора Орбана. Тим часом раптова смерть у колонії росопозиціонера Олексія Навального, про яку стало відомо минулої п'ятниці, 16 лютого, внесла серйозні корективи до програми засідання і тема санкцій щодо РФ стала ключовою.

Перед початком засідання верховний представник ЄС з міжнародних справ та безпекової політики Жозеп Боррель заявив наступне: «На обох фронтах – політичному та військовому – ми повинні продовжувати надавати підтримку Україні та російському народу, який хоче жити в умовах свободи. І щоб віддати шану пану Навальному та вшанувати його пам'ять, я запропоную міністрам перейменувати наш глобальний режим санкцій у галузі прав людини на його честь. Ми назвемо його «Режим санкцій у галузі прав людини імені Навального», щоб його ім'я назавжди було вписано у роботу Євросоюзу із захисту прав людини». Головний євродипломат також пообіцяв розглянути питання запровадження окремих санкцій через смерть Олексія Навального та висловив сподівання, що варіанти обмежувальних заходів запропонують держави-члени ЄС. За його словами, об'єктом санкцій виявиться серед іншого пенітенціарна система Росії.

Читайте також: Світ здувається: що показала Україні Мюнхенська конференція з безпеки

Що стосується в цілому 13-го пакету антиросійських санкцій, який включає обмеження щодо близько 200 фізичних і юридичних осіб, то раніше його затвердження наполегливо блокувала Угорщина. 19 лютого глава тамтешнього МЗС Петер Сійярто дав зрозуміти, що Будапешт і цього разу заблокує обмеження. За його словами, Євросоюз «страждає на військовий психоз і хоче задовольнити Вашингтон», а «на порядку денному немає пропозицій щодо встановлення миру». Проте вже надвечір Сійярто повідомив: «На етапі підготовки 13-го пакету санкцій вдалося виключити з нього всі елементи, які суперечили економічним інтересам Угорщини. З цього погляду використовувати вето не мало сенсу. Однак я думаю, що ЄС ухвалює неправильне рішення». Що чи кого конкретно вилучили із санкцій, скандальний угорський дипломат не уточнив. Тим часом Жозеп Боррель після засідання провів зустріч із Юлією Навальною та пообіцяв їй «надавати підтримку російському громадянському суспільству та незалежним ЗМІ». Дещо пізніше у спеціальній заяві пан Боррель також зажадав від Росії «міжнародного та прозорого розслідування обставин раптової смерті» росопозиціонера. Коментуючи новини з Брюсселя, путінський спікер Пєсков заявив: «Поки що результати цього розслідування (обстав смерті Навального – ред.) не були оприлюднені і про них невідомо. Тому в умовах, коли немає жодної інформації, виступати з відверто хамськими заявами, ми вважаємо абсолютно недозволеним. Це не личить державним діячам».

Дуже примітно, що на зустріч із лідерами Євросоюзу – головою Європейської ради Шарлем Мішелем та верховним представником ЄС із закордонних справ та політики безпеки Жозепом Боррелем вдова Навального прийшла з нинішньою керівницею Фонду боротьби з корупцією, створеною її чоловіком - Марією Певчих та її попередником на цій посаді Волковим. А незадовго до рандеву з євролідерами Юлія Навальна виклала до мережі дев'ятихвилинний ролик. У своєму емоційному виступі вона звинувачує Путіна у вбивстві свого чоловіка і каже, що разом з ним було вбито половину її серця та половину душі. «Але в мене залишилася друга половина, і вона нагадує мені, що я не маю права здаватися. Я продовжуватиму справу Олексія Навального і продовжуватиму боротися за нашу з вами країну. Я закликаю вас стати поруч зі мною. Розділити не лише горе та нескінченний біль, який огорнув нас і не відпускає. Я прошу вас розділити зі мною лють, злість, ненависть до тих, хто насмілився умертвити наше майбутнє», - говорить Навальна у своєму ролику.

З її слів випливає, що вона має намір замість з прихильниками побудувати «вільну, мирну, щасливу, прекрасну Росію майбутнього», про яку мріяв її покійний чоловік. «Тільки така немислима жертва, яку він приніс, може стати недаремною. Боріться і не здавайтеся. Я не боюся, і ви нічого не бійтеся», - підсумувала вдова Навального, яка довгі роки послідовно вважала за краще бути дружиною політика, а не політиком.

Проте західні політики та ЗМІ вже кілька років кажуть, що саме Навальна після арешту, а тепер і загибелі чоловіка, здатна стати новим лідером російської опозиції. При цьому, Навальна, що виїхала після арешту чоловіка з РФ, у справах розопозиції у вигнанні не брала участі і про політику зазвичай практично не висловлювалася. Іноді це призводило до скандалів. 25 січня 2022 року вийшов фільм «Навальний» - він розповідав про отруєння політика та причетність до цього російської ФСБ. Через кілька місяців після прем'єри фільм був номінований на головні кінопремії у світі – багато з них картина зрештою отримала. У лютому 2023 року Навальна разом із командою опозиціонера виходила на отримання BAFTA. А за кілька тижнів після цього вийшла на червону доріжку «Оскара», а потім і на сцену – за призом за найкращий документальний фільм. Під час церемонії Навальна вимовила коротку промову. «Мій чоловік у тюрмі лише за те, що говорив правду. Мій чоловік у тюрмі лише за те, що захищав демократію. Олексію, я мрію про день, коли ти станеш вільним і наша країна стане вільною. Тримайся, моє кохання», - сказала тоді вона.

Цей лаконічний виступ обурив багатьох наших із вами співвітчизників, яким здавалося, м'яко кажучи, неправильним, що дружина Навального нічого не сказала про горезвісну путінську «спецоперацію». На негативну реакцію впливала і колись вимовлена Навальним фраза про те, що «Крим – це не бутерброд» (після початку повномасштабної війни він кілька разів наголошував на тому, що підтримує повне відновлення кордонів України станом на 1991 рік).

Сама Юлія Навальна ці закиди не коментувала. У великому інтерв'ю Der Spiegel, яке вона дала невдовзі після перемоги «Навального» на «Оскарі», ще раз наголосила, що головне у її житті – це листи до чоловіка та турбота про дітей. У цьому ж інтерв'ю вона згадала про війну, яку розпочала Росія, але особливо не розповсюджувалася з цього приводу: «Путін не зупиниться ні перед чим, щоб зберегти владу та гроші. Після повномасштабного вторгнення в Україну, гадаю, це стало очевидним для всіх. Це неможливо пробачити. Він навіть зайшов так далеко, що загрожує світові ядерною зброєю».

Під час цього інтерв'ю журналіст ще раз прямо спитав її: чи не хоче вона розпочати політичну кар'єру? «Я не думаю, що це та ідея, з якою я хочу загравати. Звичайно, я прочитала багато статей, присвячених цьому питанню. Але я розумію, що для того, щоб брати участь у виборах і стати політиком, потрібно цього захотіти. Немає особливого сенсу думати про це з погляду заміни: мій чоловік потрапляє до в'язниці, а я підміняю його», - заявляла вона.

Тепер після смерті Олексія Навального ситуація, як бачимо, кардинально змінилася. До речі, один із найвідоміших філософів сучасності Френсіс Фукуяма, який працював із командою Навального в коментарі Financial Times, заявив наступне: «Я думаю, що навіть віддалено немає нікого, хто міг би зайняти його (Навального – ред.) місце. Але Юлія – дуже вольова жінка. Можливо, вона зможе ухвалити естафету».

Фукуяма при цьому зазначив, що всім тільки доведеться дізнатися, чи має Юлія Навальна ті важливі якості, якими мав її чоловік – наприклад, «унікальне почуття гумору» та вміння «розмовляти зі звичайними людьми».

«Юлія Навальна стає політичною фігурою, хоче вона того чи ні. Її слово зараз набуває особливої ваги і ваги в опозиційному середовищі. Їй цим ресурсом доведеться розпоряджатися», - написала російська політолог, яка нині проживає за межами РФ Тетяна Станова.

Про те, що багато хто після смерті Навального дивиться на його дружину як на постать з «політичним майбутнім», пише і New York Times. Газета звернула особливу увагу на спіч Юлії Навальної на Мюнхенській безпековій конференції, де вона виступила з промовою в день смерті свого чоловіка. Тоді, вдень 16 лютого, жодних подробиць про те, що трапилося з Навальним, ще до пуття не було. «Якщо це правда, я хочу, щоб Путін, все його оточення, путінські друзі, його уряд знали, що вони відповідатимуть за те, що вони зробили з нашою країною, з моєю родиною, з моїм чоловіком. І цей день настане незабаром. І я хочу закликати світову спільноту, щоб ми разом згуртувалися та перемогли це зло, перемогли жахливий режим, який зараз у Росії», - заявила Навальна. Цю промову помітили не лише преса та прихильники росопозиціонера, а й російська влада. Виступ прокоментував перший зампостпред РФ при ООН Дмитро Полянський. Появу Навальної на мюнхенській конференції він порівняв із «роялем у кущах», а ще поспішив наголосити, що вона не має жодного відношення «ні до політики, ні до безпеки».

«Олексій Навальний був символом можливості мирного транзиту влади – символом і для росіян, і для Заходу (про українців я мовчу, нас давно позбавили ілюзій). Путін дав усім зрозуміти, що жодного мирного транзиту не буде. У такій ситуації порожнеча на місці вбитого Олексія набагато краща, ніж спроба заповнити цю порожнечу Юлією, продовжуючи його справу пропаганди мирного транзиту, коли всьому світу, а не лише українцям, очевидно, що це неможливо. Я не даю оцінок Олексію, ні його життю, ні його смерті. Я не даю особисті оцінки Юлії. Я розглядаю виключно процес досягнення справедливого світу, необхідною умовою якого є наша перемога. Тому я цинічно поділяю росіян на корисних, шкідливих та неважливих. З цієї точки зору видно, що Юлія Навальна могла стати на шлях користі миру і свободі, а стала, що свідчать її останні публічні спічі, на шлях шкоди. Не знаю, чи могло бути інакше», - зазначає викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Валерій Пекар.

І подібні думки щодо смислового наповнення нині є домінуючими в українських соцмережах. До речі, саме через Facebook висловив свою позицію щодо смерті Навального у вівторок, 20 лютого ще один в'язень Кремля Ілля Яшин. У своєму посланні він, називаючи Путіна військовим злочинцем, зазначає серед іншого таке: «До таборового барака новини приходять повільно, і про загибель Олексія Навального я дізнався лише вчора. Важко передати моє потрясіння. Важко зібратися з думками. Біль та жах нестерпні. І все ж я не буду мовчати - скажу те, що вважаю важливим. Протистояння Навального та Путіна показало масштаб особистостей обох. Олексій залишиться в історії людиною виняткової мужності, яка йшла вперед за те, у що вірила. Ішов, зневажаючи страх і смерть. Ішов з посмішкою та гордо піднятою головою. І загинув героєм. Путін же так і залишиться маленькою людиною, яка випадково отримала величезну владу. Персонажем, який ховається в бункері, вбиває нишком і робить заручниками своїх комплексів мільйони людей. Але я не бажаю йому смерті. Мрію, щоб він відповів за всі свої злочини не лише перед Божим, а й перед земним судом. Олексій Навальний був моїм другом. Як і Борис Нємцов. Ми робили спільну справу і присвятили життя тому, щоб Росія стала мирною, вільною та щасливою. Тепер обидва мої друзі мертві. Я відчуваю всередині чорну порожнечу. І, звісно, розумію власні ризики. Я за ґратами, моє життя в руках Путіна, і воно в небезпеці. Але я продовжу гнути свою лінію і боротимуся з тиранією».

Тим часом вдова Навального зробила звернення до Євросоюзу, в якому закликала Брюссель не визнавати вибори в Росії, які відбудуться 17 березня. Уже завтра стане зрозуміло, чи дослухаються до цієї безумовно логічної ідеї - остаточно відправити Путіна в ізоляцію - західні партнери.

Читайте також: Спецзагони для виборів путіна завозять на ТОТ