ІсторіяЦей день в історії

Adieu, Одеса! Чому сто років тому французи втекли з Південної Пальміри

07:00 05 кві 2019.  1629Читайте на: УКРРУС

Кавалерійські частини отамана Григор'єва, що зайняли місто, уп'ятеро поступалися чисельністю французькому експедиційному корпусу.

Ще наприкінці 1917 року країни Антанти прийняли рішення про допомогу Білому руху і відправку військових контингентів в басейн Чорного моря. У Франції — найбільшого іноземного кредитора Російської імперії — був додатковий резон — в Парижі хотіли повернути інвестовані в Росію капітали.

У грудні 1918-го, після відкриття Чорноморських проток, в Одесу прибули перші солдати Антанти. Після чотирьох років, проведених в окопах Першої світової, вони не дуже розуміли, що роблять на чужій громадянській війні.

Французькі патрулі на вулицях міста, зима 1918-1919 рр.

Совети, навпаки, вміло скористалися ситуацією, і як тільки Україну стали залишати німецькі війська, почали планувати наступ на південь. Паралельно в частинах союзників велася антивоєнна агітація, а серед місцевого населення розпалювались більшовицькі настрої. Одеса в цей час стає одним з центрів Білого руху, але представляє собою «тераріум однодумців». Добровольча армія зазнавала критики з усіх боків, а в Одеській міській думі правили бал соціалісти.

Ситуацію загострили величезні потоки біженців — безробіття сягнуло 67%, а кримінальна обстановка, що і раніше не відрізнялася стабільністю, вийшла з-під контролю. «Одесі в наш божевільний час випала виняткова доля: стати притулком всіх кримінальних прапорів і ватажків злочинного світу, які втекли з Катеринослава, Києва, Харкова», — заявляв в «Одеських новинах» військовий губернатор міста Гришин-Алмазов. Незважаючи на вжиті заходи, аж до розстрілу грабіжників на місці злочину, перемогти бандитизм владі так і не вдалося, що аж ніяк не додавало їй симпатій в очах населення.

Анрі Фрейденберг

У березні 1919 року французький військовий консул Еміль Енно був відкликаний з Одеси, реальна влада перейшла до начальника штабу сил Антанти на Півдні Росії, уродженця Одеси полковника Анрі Фрейденберга. Хоч якось об'єднати місцевих лідерів Білого руху йому не вдалося, в результаті французи повністю розчарувалися в Добровольчої армії.

Більшовицька агітація, тим часом, посилилася — тираж тільки франкомовної версії нелегальної газети «Комуніст» досягав 7000 примірників. І це не рахуючи листівок, де французьких солдатів закликали до бунту проти офіцерів.

13 березня 1919 року, після того, як частини отамана Григор'єва взяли Херсон і Миколаїв, в Одесі було оголошено стан облоги. Тоді ж вперше постало питання про евакуацію союзників — французи жахнулися жорстокості червоних в боях за Херсон і Миколаїв і, з огляду на ворожість місцевого населення, побоювалися подібних звірств в Одесі.

Суди на рейді в дні евакуації

20 березня Фрейденберг змалював своєму начальству апокаліптичну картину, мовляв, на Одесу йде Григор'єв з місцевими комбатантами, чия загальна чисельність доходить до 40 тисяч. А в самому місті 50 тисяч робочих готові підняти більшовицьке повстання з передбачуваними для французів наслідками. Сьогодні очевидно, що небезпека була явно перебільшена, але вже 23 березня генерал д'Еспере відбив телеграму до Парижа з пропозицією відвести війська в Бессарабію. Любителі теорій змови вплітають в цю історію величезний хабар, який нібито отримав від більшовиків Фрейденберг за евакуацію з Одеси.

Так чи інакше, 2 квітня 1919 французи оголосили про евакуацію протягом 48 годин. В ході операції було задіяно 112 судів, але все одно вона часом нагадувала втечу. Журналіст Кантеровіч залишив опис вступу в місто григор'євських частин 6-го квітня:

Населення висипало на вулицю, щоб побачити на власні очі море солдатських голів, ліс багнетів і т. д. Але яким було здивування, коли незначними частинами кінноти і піхоти вичерпана була вся армія «переможців». Вона не перевищувала трьох тисяч чоловік. Одягнені не по сезону (вже було по-весняному тепло) в шапках і рваних сіряках, ...партизани вражали ...невідповідністю тій зовнішній пишності, якою засліплювала зникла тільки що французько-грецька компанія.

Кавалерійські частини отамана Григор'єва на вулицях Одеси

Вже через добу поки що червоний отаман наклав на одеську буржуазію контрибуцію в 500 млн рублів. Сума ця була явно непідйомною, зате неможливість її виплати відкривала широкий простір для репресій. В історії міста починалася нова сторінка. Втім, це вже зовсім інша історія.

Максим Суханов, Lenta.UA

На ілюстрації: Французькі танки «Renault FT» в районі Олексіївської площі, Одеса

Михайло Гольд

Найпопулярніше