60 років тому в Москві винесли вирок американському пілотові

Майбутній льотчик народився в штаті Кентуккі в родині шахтаря, закінчив невеликий коледж в Теннессі, а в травні 1950 року вступив в школу ВПС.

Після закінчення курсу старший лейтенант Пауерс служив на різних військово-повітряних базах, в 1956-му вже у званні капітана покинув ВПС і перейшов в ЦРУ. Проходив спеціальну підготовку в пустелі штату Невада, де освоював висотний літак Lockheed U-2, оснащений обладнанням для перехоплення радіосигналів.

Через кілька місяців пілота відправили на авіабазу Інджірлік поблизу турецького міста Адана на півдні Туреччини. У його завдання входили розвідувальні польоти вздовж кордонів Радянського Союзу з Туреччиною, Іраном і Афганістаном.

1 травня 1960 року Пауерс вилетів на чергове завдання, метою якого була, в тому числі фотозйомка полігону Байконур і закритого міста Арзамас-16, де розташовувався перший в СРСР ядерний центр. Політ починався на військово-повітряній базі в Пешаварі, проходив над територією Афганістану і повинен був продовжитися на максимальній висоті над СРСР.

О 8:53 під Свердловськом пілотований Пауерсом U-2 був збитий ракетою ЗРК С-75, яка пошкодила двигун і хвостову частину. Всього було випущено 8 ракет, про що на суді не згадувалося, причому однією з них випадково збили радянський винищувач МіГ-19, піднятий на перехоплення порушника. Пілот — старший лейтенант Сергій Сафронов — загинув, його товаришеві на другому МіГ-19 вдалося ухилитися від ракети. Крім того, на перехоплення U-2 був піднятий Су-9, пілот якого — Ігор Ментюков отримав наказ таранити супротивника, не маючи жодного шансу на порятунок (через терміновість вильоту льотчик не надів компенсаційний костюм і не міг безпечно катапультуватися).

Втім, таранити американця не довелося. В результаті попадання ракети на висоті понад 20 км хвостова частина літака була зруйнована, машина увійшла в штопор і почала падати. На висоті приблизно 10 тисяч метрів Пауерс покинув літак, перевалившись через борт, потім, за п'ять кілометрів від землі, смикнув за кільце парашута.

Льотчика затримали місцеві жителі, виявивши при ньому пістолет з глушником, мисливський ніж, надувний рятувальний човен, запас харчування і води, освітлювальні ракети, компас, радянські рублі, золоті кільця і кілька золотих годинників, а також шовковий плакат з текстом на 14 мовах: «Я не несу зла вашому народу. Якщо ви мені допоможете, то отримаєте нагороду».

Незабаром Пауерса доставили в Москву, де він постав перед судом і 19 серпня 1960 був засуджений до 10 років позбавлення волі. Покарання американець відбував у Володимирському централі для особливо небезпечних державних злочинців. Втім, лише через півтора року пілота обміняли на берлінському мосту Глініке на викритого в США радянського шпигуна Вільяма Фішера (він же Рудольф Абель).

У США співвітчизника зустріли прохолодно, проте після розслідування сенатського підкомітету у справах збройних сил зняли з нього всі звинувачення. З 1963 по 1970 роки Пауерс працював у фірмі Lockheed льотчиком-випробувачем.

У 1970-му пілот написав книгу «Операція «Переліт»: спогади про інцидент з U-2», яку навіть видали в СРСР обмеженим тиражем з грифом «Поширюється за спеціальним списком».

У 1970-ті Пауерс працював пілотом вертольота в агентстві новин KNBC в Лос-Анджелесі. 1 серпня 1977 року він загинув з оператором телекомпанії Джорджем Спірсом, повертаючись зі зйомок гасіння пожежі в околицях Санта-Барбари. Є версія, що в останній момент пілот помітив дітей на місці ймовірної посадки і направив вертоліт в інше місце.

Гері Пауерс поховали на Арлінгтонському кладовищі, а у 2000 році його посмертно удостоїли Хреста за видатні льотні заслуги. 12 червня 2012 року начальник штабу американських ВПС генерал Нортон Шварц передав онукові і внучці Пауерса «Срібну Зірку» — третю за значимістю військову нагороду США.