"Проблема 3 тіл": чим американський варіант відрізняється від китайського

Як писав знавець Сходу, знаменитий англійський поет і прозаїк Ред'ярд Кіплінг ще за часів Британської імперії: "Захід є захід, Схід є Схід, і разом їм не зійтися". Щоправда, у нього йшлося насамперед про Індію, а в даному випадку піде про Китай, але це правило підходить і тут.

Одразу скажемо. що хоча рекламне просування варіанта від Netflix йшло під гаслом "творці "Гри престолів" екранізували знаменитий китайський науково-фантастичний роман і навіть використовували в ньому колишніх акторів", "Проблема 3 тіл" від Netflix за художнім рівнем набагато нижче за Game of Trones. І майже напевно такого ж урожаю телепремії "Еммі" ніколи не збере, хоч і виконала вимоги західної політкоректності – наприклад, якщо у китайській версії головний герой – чоловік, то в американській – молода жінка. Що стосується акторів, то від "Гри" в "Проблемі" лише Джон Бредлі, та й того вбивають у середині серіалу.

Коли американський телесеріал тільки-но вийшов, ми писали про те, що деякі фанати трилогії китайського письменника Лю Цисіня, екранізацією якої є серіал, незадоволені тим, що його дію перенесли з Китаю до Лондона. Однак після перегляду обох версій приходиш до висновку, що головна формальна відмінність полягає в іншому - при приблизно рівному обсязі подій, китайським творцям знадобилося для цього 30 епізодів майже по годині, а Netflix - тільки вісім.

Сказати, який варіант кращий, складно. З одного боку, наприклад, у китайському варіанті про те, що причиною незрозумілих подій на Землі є результатом діяльності інопланетян, стає відомим лише наприкінці першого сезону – і тому для того, щоб доглянути його до кінця, потрібне терпіння. (Уявіть, наприклад, що розповіді про Шерлока Холмса стали б романами про Шерлока Холмса - ось тут приблизно те саме).

Американський варіант, де це ясно вже у другій серії, звичайно, динамічніше. Але тут ще ясніше стає те, що шоураннерам Девіду Беніоффу і Д.Б. Уайссу закидали за "Гру престолів" - відсутність часом зрозумілих логічних зв'язків, про які йдеться лише натяком або не йдеться зовсім. Зазначимо заодно, що це екранізація лише першої книги з трилогії Лю Цисіня з частковим використанням сюжетів другої та третьої – тобто довша китайська версія є і автентичнішою.

Ну і, нарешті, з "Проблемою 3 тіл" проблема та сама, що, наприклад, з "поттеріаною" або "Відьмаком" (не будемо чіпати Толкіна, бо це вже класика). А саме - скажи хтось свою особисту думку, що це нудно, надумано і розтягнуто, і фанати накинуться на нього з усіх боків. Але якщо говорити саме про літературно основу, то це справжня "мильна космічна опера", де в першій книзі земляни ще тільки почнуть боротися з прибульцями, а далі, в другій і третій, почнуться нові і нові повороти сюжетів і смислів, які хоч і цікаві, але могли б продовжуватися до безкінечності. Так, до речі, вже було – наприклад, Френк Герберт після успіху першої "Дюни" розтягнув "Хроніки Дюни" до шести книг і планував написати ще сьому, але не встиг.

Можна, звичайно, було б тут згадати і того ж таки Джорджа Р.Р. Мартіна, у якого "Гра престолів" стала лише першою книгою серії "Пісні льоду та полум'я". Але Джордж Мартін не просто "письменник-фантаст", а справжній письменник з ні на кого не схожими персонажами, розвитком характерів у часі (візьміть, наприклад, Дейєнеріс та Ар'ю на початку та фіналі епопеї) та яскравим історичним тлом. Порівняно з тією самою "Проблемою 3 тіл" це гра в іншій, вищій, літературній лізі.

Фото: Wikipedia