Завіса: яку дипломатичну трагікомедію і чому розігрує Путін

Фокус уваги світових лідерів та медіа у ці новорічно-різдвяні дні прикутий до Мар-а-Лаго – приватної резиденції президента Трампа у Флориді, куди він у неділю, 28 грудня, запросив українського колегу Володимира Зеленського. Обидва лідери, нагадаємо, назвали переговори щодо припинення російсько-української війни дуже успішними, хоча систематичні загравання голови Білого дому з кремлівським диктатором дозволяють ставити це під велике питання. Взагалі, Путін і Трамп зараз спілкуються телефоном чи не щодня, а під час крайнього дзвінка в понеділок, 29 грудня, правитель РФ, схоже, влаштував господареві Овального кабінету щось на зразок істерики. Зокрема, він поскаржився Трампу про нібито дронову атаку України на його резиденцію на Валдаї. І тепер у Москві вустами голови росМЗСу Лаврова, по-перше, говорять про неминучу помсту, а, по-друге, «про зміну позиції щодо української кризи».

«Якщо коротко аналізувати заяву Лаврова, то йдеться про зрив переговорів через начебто недоговороспроможність українського керівництва. Але то вершина айсберга. Ми не знаємо, куди і коли Росія спрямує свій ракетний удар помсти. Більш важливим, як мені здається, є те, що після цього Росія розчехлить свою «нову зброю»: «нелегітимний Зеленський не може знову балотуватися в президенти». Логіка росіян проста: із нелегітимним Зеленським вони зараз нічого не підпишуть, а вибори з ним вони не визнають. Такий підхід посилюватиметься інформаційними атаками, розрахованими, зокрема, на наших корисних ідіотів. Також, ця історія матиме важливі наслідки всередині Росії: адже росіянам потрібні нові пояснення: навіщо продовжувати війну. І «напад» на Путіна і необхідність перезавантажити «терористичну Україну» можуть стати в нагоді», - коментує ситуацію, що склалася, політолог Вадим Денисенко.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

При цьому на переконання експерта, Дональд Трамп не має достатніх важелів впливу на Путіна. «Насправді, не він (глава Білого дому – Ред.) не хоче, він просто не може. І це одна з наших найбільших проблем», – резюмує Вадим Денисенко.

Водночас його колега з експертного цеху Кирило Сазонов робить наступний акцент: «Ну, Путін, звичайно, це чмо. Опустився до того, що наскаржився на Трампу, мовляв Зеленський бомбив його резиденцію. Трампу вже журналісти прямо кажуть, що не було такого, а він відповідає, може, й не було, але Путін скаржився. Загалом Путін увійде в історію, як і мріяв. Але не страшним воєводою, а жалюгідним і боягузливим щуром. Гідний вождь для Росії. Жалюгідний, боягузливий, жорстокий... і тупуватий. Просто тіло від тіла свого народу. Коли вони ще такого знайдуть.

Не шкодує «компліментів» на адресу російської влади та заступник Агентства моделювання ситуацій (АМС) Олексій Голобуцький. «Різдвяний цирк у прямому ефірі «Рятуйте, мою резиденцію атакують!». Що ж, Трампа знову водять за ніс – традиційно, так би мовити. Варіантів причин для цієї постановки небагато. Перший - Путін реально не хоче до весни чекати на остаточні домовленості та припинення бойових дій - йому потрібно, щоб війська були виведені найближчим часом. Тому він і натиснув на Трампа вигадкою про атаку на резиденцію та про смертельну загрозу собі особисто – те, до чого Трамп дуже чутливий. Мовляв, тисніть жорстко на Україну! У цей же варіант добре вписується особиста нетерпимість Путіна до Зеленського та переконання, що без Зеленського легко вдасться де-факто анексувати Україну «м'якою силою». Варто лише його прибрати. Наприклад, примусом до негайного підписання мирної угоди з особистою відповідальністю за весь негатив – жодних референдумів та перекладання рішення на виборців, бо жодного припинення вогню для голосування. Спочатку під жорстким тиском Трампа підписання всіх умов перемир'я, а потім припинення вогню та вибори, до яких Зеленський втратить весь рейтинг. Після чого просте вирішення питань із наступником. Цілком можливо, Путіна переконали, що вони легко проведуть лояльного кандидата під гаслами «за мир і відновлення дружби, як було».

Тим часом, на думку політолога, можливий і протилежний варіант: «Путін відчув, що якісь домовленості справді цілком можливі вже найближчим часом. І йому не відволіктися від перемир'я без серйозної сварки з Трампом. А якщо з останніми економічними звітами Путін остаточно перестав уявляти, як утримати контроль над країною без війни та нинішніх жорстких інструментів, завершення війни – останнє, чого він потребує. І також він не зацікавлений у якнайшвидшому перемир'ї, якщо радники його переконали в шалених успіхах армії Росії. Тобто, Путін справді вірить, що навесні чи влітку буде значно кращий плацдарм для угод на своїх умовах і без поступок, бо завоює купу територій, зруйнує економіку та енергетику України, зміняться настрої суспільства... Коротше, вигідніше відкласти домовленості. І тому Путін підібрав такий емоційний ключ до настрою Трампа».

Зазначимо, що реакція власне пана Трампа на всю цю постановочно-істеричну витівку Кремля певною мірою вражає, оскільки президент як би наймогутнішої країни протягом десяти хвилин каже абсолютно суперечливі речі. Зокрема, відповідаючи на запитання журналістів, голова Білого дому спочатку заявив, що йому нічого не відомо про нібито атаку Києва на путінський бункер на Валдаї, а потім із дитячою безпосередністю констатує, мовляв, кремлівський правитель сам особисто йому про це розповів ще вранці.

Благо, незважаючи на всі кричущі підстави, офіційний Київ не «стартував» на Трампа, вказуючи на його очевидну політичну неадекватність. Реакція України звелася до гранично лаконічної заяви президента Зеленського про чергову цинічно-викликаючу брехню Москви, яка, слізно заявляючи про нібито атаку на путінську обитель, банально превентивно прикриває заплановані атаки на Київ.

Як би там не було, наступна зустріч Дональда Трампа та Володимира Зеленського може відбутися у Вашингтоні вже у січні. Як повідомив у понеділок, 29 грудня, секретар Ради безпеки Рустем Умеров, домовленості про це досягнуто під час консультацій делегацій двох країн. Тактика путінської Росії при цьому цілком зрозуміла: потрібно, щоб Трамп більше і жорсткіше тиснув на Зеленського і змусив його віддати території. Але при цьому, що не може не тішити - Трамп не всесильний: сам він, мабуть, дуже навіть не проти кинути переможні паси Путіну, але є громадська думка в США, опозиція в особі демократів, та й його власна партія не в захваті від «зливу» України. Тому 79-річному голові Білого дому доводиться лавірувати на межі (а іноді й за нею) фолу. Однак на сьогодні і сліпому видно - затягування переговорного процесу вигідне Путіну, для якого припинення війни в Україні схоже на політичну, а, можливо, фізичну смерть. Тим часом нинішній американський лідер, на жаль, завзято і із захопленням продовжує розглядати під збільшувальним склом у дипломатичних калюжах бруд агресора, а не зірки героїчного у всіх сенсах українського опору. І, зважаючи на все, поки з боку Кремля за океан не прилетить «чорний лебідь» у вигляді відвертого плювка Путіна в обличчя Трампа, глава Білого дому не зніме рожеві окуляри.

Читайте також: Трамп не вірить у напад Китаю на Тайвань

Читайте також: Зеленський анонсував зустріч «Коаліції охочих»