Політика Влада

Юрій Романенко: Зеленський може повторити шлях Ердогана

18:55 23 лип.  482 Читайте на: УКР РУС

Про те, хто стане прем'єр-міністром, яка подальша доля Арсена Авакова, а також про майбутні місцеві вибори, читайте в інтерв'ю Lenta.UA експерта з міжнародної та внутрішньої політики «Українського інституту майбутнього» Юрія Романенка.

Незважаючи на те, що Центрвиборчком ще не оприлюднив офіційні дані недільного волевиявлення, вже очевидно, що пропрезидентська «Слуга народу» правитиме бал у Верховній Раді нового скликання. Про те, які ризики в собі несе ймовірна монобільшість «слуг» і чому олігархи і громадськість недооцінили фігуру Зеленського, виданню Lenta.UA розповів політолог, експерт з міжнародної та внутрішньої політики «Українського інституту майбутнього» Юрій Романенко.

- Як ви вважаєте, чим обумовлений провал «еліт» на парламентських виборах на місцях? Чому, наприклад, провалився «УДАР» Кличка, Труханов з Кернесом, а також такі «мастодонти» як Литвин, Жеваго, які підсапували «свої» округи десятиліттями?

- Насправді це цілком зрозуміло. Всі вони настільки дістали, що люди готові голосувати за фотографів, аніматорів тощо, аби тільки ці пики зникли з горизонту. Тобто, «еліта» зазнала системний провал, тому що протягом 28 років вона топила країну, грала виключно в особистих інтересах і як наслідок люди, як тільки з'явилася можливість проголосувати за того, хто не пов'язаний з істеблішментом, зробили це.

- Іншими словами, люди, піддавшись певному романтизму, зробили сліпу ставку на невідомість?

- Саме так. Люди ніколи не приймають рішень на основі якихось розрахунків - холодних і чітких. Це все міф, причому міф, який стосується не тільки України, але і будь-якого електорального процесу, що в Штатах, що в Європі. Люди - емоційні. Люди піддаються стереотипам. Тому розмови про те, що люди всі холодно зважують... скажімо так, не мають нічого спільного з реальністю. Ніхто насправді нічого не зважує. Для того, щоб розібратися в хитросплетіннях політичних програм потрібно бути професійним аналітиком або хоча б мати базові уявлення про аналіз. Але оскільки у нас їх не дають ні в школах, ні у вузах, у людей просто немає інструментарію.

У підсумку, був і зберігається високий рейтинг довіри до Зеленського. Але головне ось що. Зеленському вдалося перенести великі очікування людей з президентських виборів на парламентські, що дуже рідко вдається. Тут і час, безумовно, зіграв свою роль, і те, що він публічно шмагав чиновників останнім часом. Звичайно ж, людям це подобається. Чому? Тому що люди хочуть відплати і справедливості в їхньому розумінні. І ось цей вектор руху, який позначив Зеленський, коли почав влаштовувати публічні прочуханки чиновників, став хорошою відповіддю на очікування людей. Тому тут не варто шукати якусь глибоку змова або щось ще. Це просто реальна «оксамитова революція», як правильно сказав Антон Геращенко (нардеп від «Народного фронту» і радник глави МВС - Ред.), коли є можливість прибрати істеблішмент абсолютно легітимним способом.

- Яку, з урахуванням викликів, що стоять перед Україною, ви бачите оптимальну коаліційну конфігурацію, яка представляла б собою систему стримувань і противаг?

- Я вважаю, що в новообраній Раді буде найкраща за всі роки незалежності конфігурація, яка в принципі здатна щось реально змінити в країні. Те, що в минулому році ще було під великим питанням - маю на увазі процес запуску зміни еліт - сьогодні стало реальністю. Цього року було перейдено рубікон. Якби не був запущений процес радикального оновлення еліт, то країна почала б розпадатися: інфраструктурно, управлінські... Тому що стара еліта просто бездарна. Тому те, що вони («Слуга народу» - Ред.), найімовірніше, взяли монобольшість - і це великий плюс в умовах, коли необхідно приймати дуже жорсткі і непрості рішення.

Концентрація влади дозволяє не кивати вбік і взяти всю відповідальність на себе. Відповідно, якщо Зеленський не буде правильно розпоряджатися цим кредитом довіри, то його зненавидять, а його рейтинг впаде як у Порошенка і у всіх інших.

Насправді те, що зараз відбувається, дуже нагадує мені ситуацію в Туреччині після парламентських виборів 2002 року, коли Ердоган набрав 37 з копійками відсотків голосів, отримав більшість в парламенті і зумів запустити серйозні економічні реформи, які за першу каденцію збільшили ВВП Туреччини більш ніж в два рази. Фактично за час правління Ердогана Туреччина зросла до рівня доходів Іспанії. Тобто, вона перетворилася в розвинену країну з відносно високим рівнем доходу, в якій проявився свій стійкий середній клас. І тільки на останніх етапах Ердоган став звалюватися в авторитаризм, бо зіткнувся з викликами для своєї власної персони.

У цьому плані те, що зараз відбувається із Зеленським, мені нагадує історію Ердогана. Я ще взимку говорив, що Зеленський може бути нашим Ердоганом. Просто не потрібно дивитися на нього як на клоуна, а потрібно дивитися як на топ-менеджера, який збудував серйозну конкурентоспроможну на світовому ринку медійну імперію з високим рівнем прибутковості. Зеленський відразу, коли отримав важелі управління, показав зуби, приймаючи самостійні рішення. Тому вся ця історія має під собою велику недооцінку особистості Зеленського.

Я вважаю, що недооцінка масштабів викликів і відношення простих людей до держави, (звідси, як наслідок, високі очікування, спроектовані на особистість Зеленського), привели еліту до катастрофи.

- Тобто, серйозних загроз в існуванні монобольшості в Раді ви не бачите?

- Ми 28 років проіснували в умовах, коли у нас постійно були якісь нестійкі коаліції. Навіть коли була «Партія регіонів», у неї була коаліція з Компартією. Такі коаліції завжди проходили через низку криз, які не давали змогу проводити радикальні реформи, тому що завжди якась маленька сила зі своєю «золотою акцією» могла заблокувати важливі процеси. Тому ми нікуди не могли рухатися. Ми зигзагом пропетляли 28 років і, як наслідок, тепер перебуваємо біля розбитого корита.

У нас же як завжди відбувалося? На початковому етапі новий президент отримував високу легітимність, яка трималася півроку. А потім, внаслідок «договорняків» з олігархами легітимність влади стрімко падала. У підсумку це все призвело до застою і деградації нашої держави - економіки, соціуму і всього іншого.

А взагалі, на мій погляд, ключова дилема перед Зеленським полягає в визначені вектора правильних кроків, які він повинен зробити. І головне - пояснити, чому суспільство має за них заплатити. Зеленському потрібно переломити ту більшість, яка за нього проголосувала і переконати її зрозуміти, що саме зараз необхідно руйнувати усталені норми, які не дають змоги країні рухатися вперед.

Суть кризи, яку ми маємо - це не економіка чи політика, а гостра криза соціальних відносин, в яких дуже багато консерватизму, недовіри і подвійної моралі. У такому суспільстві дуже важко впроваджувати будь-якого роду інновації. Зеленський повинен буде нав'язувати суспільству (як свого часу Ататюрк) єдино правильну модель поведінки, яка включала б у себе відмову від практик, пов'язаних з подвійними стандартами, корупційністю, кумівством тощо. Це вкрай важливо, якщо ми дійсно хочемо, щоб країна почала повноцінну модернізацію.

- Попередник Зеленського неодноразово називав його маріонеткою одного з відомих олігархів. Наскільки новий президент самостійний у прийнятті рішень, як вважаєте?

- Всі розмови про маріонетку - нісенітниця, яка народилася в голові Петра Олексійовича і тих «порохоботов» і піарників, які його оточували. Подивіться, зараз відбувається тотальне знесення старої еліти в регіонах. Про які «договорняки» може тут йтися? Коломойський? .. Ну, Коломойський не має такого впливу на Зеленського, який йому приписують. Всі ключові рішення, такі як, наприклад, розпуск парламенту, Зеленський ухвалював сам. Коломойський, нагадаю, був категорично проти розгону ВР.

Скільки людей Коломойського опиниться в новому парламенті? Я думаю, чоловік тридцять, і це у фракції, яка налічуватиме 240-250 чоловік. Питання: який вплив в такий фракції матиме Коломойський? Відповідь очевидна.

Але проблема ще й у тому, що багато журналістів і експертів мислять старими шаблонними категоріями. Подивіться, що вони пишуть в соцмережах: «А-ха-ха, Богуслаєв програв на мажоритарці якогось фотографу від «Слуги народу». Можна подумати, що Богуслаєв був таким світочем менеджменту і у нього такі шалені успіхи, що країна прямо позбулася такого «великого» парламентарія і тому просто гряде катастрофа. Ніколи, підкреслюю, ніколи не можна змінити стару систему старими підходами, які сидять в головах у старих еліт. В цьому і суть революційної ситуації в Україні. Така революційна ситуація вирішується або насильницьким шляхом, або за допомогою «оксамитової революції», яка зараз спостерігається у нас і яка була, наприклад, в Чехословаччині в 1989 році.

Нам потрібно відходити від стереотипів і просто зрозуміти, що, то, про що багато хто давно мріяли, початок, нарешті, відбуватися.

- Який тимчасової кредит довіри у нової влади, зокрема у Зеленського?

- Це буде залежати від того, що він буде робити. Якщо він, як днями заявив, дійсно почне саджати (Порошенка, інших персонажів), то з рейтингом у нього буде все в порядку і він зможе спокійно рухатися далі. Якщо ж він піде шляхом «договорняків» з цієї всієї братією... Ну, тоді зрозуміло, що вже через півроку його рейтинг почне просідати, а через рік, коли вдарить світова криза (а вона вдарить) ситуація може бути ще важчою. Зараз для Зеленського немає ніякого іншого виходу, крім як бігти швидше за всіх інших.

- Ви уявляєте собі картину Зеленський - президент, Вакарчук - прем'єр?

- Ні, не уявляю, хоча б через неброзичливість Вакарчука до Зеленського. У Зеленського в майбутній Раді, судячи з усього, будуть всі можливості для формування такої владної вертикалі, яку він бачить. Навіщо, питається, йому залежати від недовірливого і інфантильного Вакарчука? Ось ви б, піймавши кураж так, як зловив його зараз Зеленський, ризикнули б зв'язуватися з Вакарчуком? Особисто я - ні, ні за яких обставин.

- Хто, на ваш погляд, може стати новим прем'єр-міністром?

- Новим главою КМУ може стати Владислав Рашкован (колишній заступник глави Національного банку, представник України в Міжнародному валютному фонді, - Ред) або, скажімо, Олексій Гончарук (заступник голови Офісу президента - Ред.). Зеленський, думаю, буде чітко гнути лінію, щоб на таких ключових позиціях були абсолютно нові люди.

Що стосується розмов про можливе прем'єрство Авакова... Я вважаю, максимум, на що він може претендувати - це пост міністра оборони, але в МВС він точно не втримається. Ще кажуть про Коболєва як про потенційного глави уряду, але я вважаю, що це теж нереально.

- Чи можливе «перезавантаження» влади на регіональному рівні, тобто, дострокові місцеві вибори?

- Вважаю, що у Зеленського постараються піти на дострокові місцеві вибори. Не знаю, правда, як вони це зроблять відповідно до закону, тому що тут є нюанси. Але для них це було б продовженням бліцкригу, таким собі третім туром президентських виборів, що дає змогу одним махом вибудувати всю владну вертикаль від «А» до «Я». З високою часткою ймовірності - даю 90% - нас чекають дострокові місцеві вибори десь в листопаді.

Наталія Ромашова

Новости

Самое читаемое