Так починався Афган. 40 років тому до влади в Кабулі прийшов «скажений» Хафізулла Амін

Виходець із невеликого пуштунського племені харуті Хафізулла Амін народився 1 серпня 1929 року поблизу Кабула, у сім'ї начальника тюрми. Закінчив Кабульський університет, отримавши ступінь бакалавра фізмат наук, кілька років вчителював, дослужився до директора столичного ліцею «Ібн Сіна».

У 1957 році здібну молоду людину відправили до знаменитого Колумбійського університету у Нью-Йорку, де Хафізулла став лідером афганського земляцтва. Вочевидь, в США майбутній диктатор захопився марксизмом, що не завадило співпраці з ЦРУ — про це згадує ряд істориків.

Повернувшись на батьківщину, Амін вступив до Народно-демократичної партії Афганістану, приєднавшись до її радикального крила. У 1969-му політик став єдиним кандидатом від НДПА, обраним до парламенту країни.

У 1977 році Аміна обирають до ЦК НДПА — в цей час партія бере курс на повалення правлячого режиму Мухаммеда Дауда, на якого стали косо дивитися в СРСР. У квітні 1978-го офіцери — члени НДПА очолили військовий переворот, розстрілявши президента Дауда і 18 його родичів.

Країна отримала нову назву — Демократична Республіка Афганістан (ДРА) і новий орган вищої влади — Революційну раду, яку очолив Нур Мохаммад Таракі. У країні почалися масштабні реформи і одночасно став насаджуватися культ особистості Таракі — на кожних зборах вивішували не менше п'яти його портретів, у будинках, де він жив, з'явилися музеї. На засіданнях уряду найближчий соратник — Хафізулла Амін — називав вождя «Великим мислителем», «Генієм Сходу», «Тілом і душею партії».

Тим часом в країні зростало невдоволення новим режимом, а весною 1979-го заколотники контролювали вже кілька провінцій Афганістану — починалася повномасштабна громадянська війна. На цьому тлі Таракі зв'язався телефоном з Головою Ради Міністрів СРСР Косигіним і попросив ввести радянські війська. У Кремлі подумали і... відмовили.

Тим часом загострилися відносини між главою держави і нещодавно призначеним прем'єр-міністром Аміном. 14 вересня у резиденції Таракі сталася перестрілка охоронців першої і другої особи в країні, а через два дні пленум ЦК НДПА виключив Нур Мохаммада Таракі з партії за організацію замаху на прем'єр-міністра. У той же день Амін очолив Революційну раду і доля його патрона, якого Хафізулла нещодавно славословив, була вирішена.

Згідно з офіційними повідомленнями, Таракі помер 9 жовтня 1979 року «в результаті серйозного захворювання», насправді його просто задушили подушками за наказом Аміна.

Втім, і новому лідеру залишалося недовго. Він продовжив репресії, розпочаті попередником, в тому числі і проти опонентів у власній партії, і за кілька місяців пережив два замахи. Прорахувати його дії було неможливо — у Москві підозрювали, що Хафізулла, попри запевнення у вірності соціалістичному курсу, співпрацює з ЦРУ. У Політбюро вирішили не ризикувати і виконати, нарешті, прохання афганських товаришів, відправивши до неспокійної країни військовий контингент. А водночас ліквідувати Аміна, що з'їхав з котушок.

27 грудня 1979 року 700 бійців спецназу КДБ в афганській формі взяли штурмом палац Тадж-Бек у Кабулі. Тієї ж ночі кабульське радіо повідомило, що за рішенням революційного суду Амін засуджений до смертної кари. Тіло великого друга СРСР завернули у килим і винесли з палацу. Почалася десятирічна війна, що забила один з останніх цвяхів у кришку труни Радянського Союзу...

Максим Суханов, Lenta.UA

На ілюстрації: Хафізулла Амін. Фото: alchetron.com