Шапран Сергій Валентинович – успіх всупереч очікуванням

Хтось варить пиво, хтось шиє пальто, але лити метал і тоннами експортувати його, відраховуючи мільйонні податки в казну, можуть далеко не всі. Безумовно, поваги заслуговує кожен, хто зумів організувати свою справу з нуля і досягти успіху. Але ще більше поваги заслуговує той, хто взявся за справу з «глибоким мінусом», вивів його в прибуток і отримав статус авангарду металургійної індустрії. Знайомтеся – Шаран Сергій Валентинович – директор Броварського алюмінієвого заводу, власник концерну Алюмета, меценат, бізнесмен, юрист і просто хороший сім'янин.

Усе найкраще – з дитинства

Вважається, що основа майбутнього життя закладається в дитинстві. У випадку з Сергієм Шапраном так і було. Принаймні, про себе він саме так і каже. На його думку, саме приклад батьків – військовослужбовців із вродженою дисципліною і силою волі – навчили його не відступати перед труднощами, приймати виклики, справлятися з будь-якими неприємностями та йти до перемоги. У випадку в Броварським заводом так і сталося – і ця історія заслуговує на окрему розповідь.

А життя ж Сергія Валентиновича показує, що бути спадкоємцем імперії зовсім необов'язково, щоб стати власником імперії. Потрібно володіти діловою хваткою, цілеспрямованістю, отримати достойне виховання і гарну освіту. Все це у молодої людини було і є.

Сергій Шапран, а починалося все так

У 1984 році в Дніпрі в родині військовослужбовця народився син. Про те, що хлопчик виросте справжнім героєм свого часу, батьки і не мріяли – просто виховували достойну людину. Сергій закінчив школу, переїхав до Києва, вступив до Національного інституту внутрішніх справ на факультет правознавства. Можливо, пішов би по стопах батька – але час вимагав рішучих змін, а гідну заробітну плату потрібно було ще пошукати.

Шапран пішов шляхом юридичної практики. Два роки був керівником юридичної компанії Імператор. Потім ще п'ять років займався управлінням інвестиційно-юридичної компанії «Перший український міжнародний траст-капітал».

Паралельно придивлявся до інших сфер діяльності, шукав шляхи для розвитку, щоб реалізувати свої здорові амбіції та стати гідним сином своїх батьків.

Саме такою сферою і стала металургія. Хоча в цьому була і воля випадку. У 2009 році Сергій Шапран обіймає посаду начальника юридичного відділу ТОВ «Виробничо-торгова компанія Металлопласт». Робота була не з легких, але багато чому навчила молоду людину. Тому, коли трапилася можливість заснувати власну справу і розвивати її – не сумнівався ні хвилини.

Так в травні 2011 року з'явилася компанія ТОВ «Інвестиції третього тисячоліття», і трохи пізніше – Броварський алюмінієвий комбінат. Саме з цього безперспективного на думку більшості напрямку й почався зліт і Сергія Валентиновича Шапрана, і всієї алюмінієвої галузі України.

Броварський алюмінієвий комбінат – символ наполегливості та завзятості

На початку 2000 більшість підприємств металургійної (та й майже будь-якої іншої) галузі занепадали. Все що можна було порізати, вивезти і продати, порізали і вивезли. Залишилися стіни, та й ті мали вельми примарні перспективи. Таке становище не обійшло стороною Броварський алюмінієвий комбінат – потенційний банкрут був в жахливому стані й не працював уже три роки.

Саме тоді Сергію Валентиновичу запропонували ризикнути та спробувати відновити підприємство. Затія, прямо скажемо, не для людей зі слабкими нервами. Але звичку багато працювати, не пасувати перед труднощами і доводити почате до кінця Сергій добре засвоїв з настанов батьків. І ризикнув. І, за його власними словами, не пошкодував жодного разу. Так, були безсонні ночі, цілодобова робота, реставрація заводу по крупинках, пошук кращих кадрів, постійні інвестиції – але все це окупилося сторицею.

З 2011 року Броварський алюмінієвий завод (http://braz.ua/) впевнено йшов до п'єдесталу та нарешті посів перше місце серед собі подібних. А потім і значно випередив конкурентів, ставши найбільшим виробником і експортером товарів з алюмінію Україні:

•  Завод входить до складу групи компаній Алюмета груп – сучасного міжнародного промислово-інвестиційного холдингу, який займає перше місце в Україні.

•  Продукція експортується в 30 країн.

•  На базі заводу безперебійно працюють 5 цехів, власна лабораторія, п'ять пресових ліній.

•  Тут працює штат із 800 висококваліфікованих співробітників, чиїй заробітній платі можуть позаздрити топ менеджери

•  Протягом року тут виробляють понад 20 тисяч тонн алюмінієвого профілю;

•  За рік тут переплавляють більше 30 тис. тонн алюмінієвих сплавів.

Важко повірити, що ще 10 років тому Броварський алюмінієвий комбінат був в стані занепаду і не мав ніяких перспектив. Сьогодні це процвітаюче підприємство – справжня гордість країни. А Сергій Валентинович Шапран став обличчям не просто нового капіталізму, а символом меценатства.

Меценат Шапран Сергій Валентинович: в дітях і спорті – наше майбутнє

У всьому світі великий бізнес цінують не тільки за податки, сплачені в казну, а й за участь у благодійних акціях. Нарешті ця практика з'явилася і в Україні. Адже одна справа – мати репутацію сильного бізнесмена, і зовсім інша – залишатися при цьому справжньою людиною.

Шапран С.В. – один із серйозних українських меценатів. Саме він заснував футбольний клуб «Бровари», який через деякий час вийшов на самоокупність і допомагає талановитим спортсменам проявляти себе, мати постійну роботу і хорошу зарплатню. За допомогою настанов Сергія Валентиновича клуб вийшов на самоокупність і самостійно оплачує всі свої рахунки. А в країні стало на один хороший футбольний клуб більше.

Але справжня його слабкість – діти. Здорова і щаслива нація починається зі здорових і щасливих дітей. Тому Сергій Шапран активно бере участь в реконструкції дитячих медичних установ. Так, саме він став основним спонсором та ідейним натхненником капітального ремонту боксу інфекційного відділення Броварської дитячої лікарні.

Хочеться вірити, що попереду у цієї чудової людини ще багато звершень, здобутків і особистих рекордів – адже поки йому трохи за 35. А значить, Україна ще не раз почує ім'я Шапран Сергій Валентинович.