Пробити дно. Як була підірвана яхта Гітлера

Еліягу Ріка, якому на той момент виповнилося 18 років, емігрував до Ізраїлю з Дамаска за чотири роки до описуваних подій, — пише Офер Адерет в ізраїльській газеті «Гаарец». — Через характерну зовнішність і знання арабської мови юнак служив у спецпідрозділі під назвою «містаарвім» (букв. «псевдоараби»), що брав участь у всіляких диверсіях.

У розпал Війни за незалежність Ізраїлю Еліягу викликали в штаб, де він побачив розкладені на столі карти і аерофотознімки бейрутського порту. Серед них виділялося фото з обрисами великого судна. Це була «Ігріс» — приватна яхта, яка належала Гітлеру. «Її потрібно потопити», — такий був наказ.

У ЦАХАЛі побоювалися, що «Ігріс» можуть продати Єгипту, і вирішили пустити її на дно. «Якби єгипетський флот дійсно поповнився цим судном, наші військово-морські сили навряд чи змогли б йому протистояти», — визнав згодом головком ВМФ Ізраїлю, контр-адмірал Шломо Харель.

Озираючись назад, можна з упевненістю сказати, що ця місія була самогубною. Попри юний вік, відсутність досвіду і професійної підготовки Ріка відправили на човні до «Ігрісу», щоб встановити вибухові пристрої. Перед цим його забезпечили фальшивим посвідченням особистості ізраїльського араба і придумали легенду, згідно з якою він втік до Бейрута разом з палестинськими біженцями після того, як ЦАХАЛ увійшов до Хайфи. В речах «біженця» ретельно заховали дві міни, начинені п'ятьма кілограмами вибухівки кожна.

У день Х диверсант піднявся на борт судна, яким командував Харель. Коли судно, нарешті, підійшло до берегів Бейрута, Еліягу сіл в гумовий човен і дістався до берега. Трохи пізніше він приєднався до своїх товаришів з секретного підрозділу, який доставив його до точки. «Все від початку до кінця таїло в собі смертельну небезпеку, — згадує Ріка. — Район стоянки судна висвітлювався прожекторами, так само, як і сам корабель. Мене в будь-який момент могли помітити». Друзі забезпечили його таблетками амфетаміну на випадок, якщо сили його покинуть, — він повинен був повернутися в Ізраїль в той же день, а також пляшкою рому, з якої він повинен був ковтнути, перш ніж увійти в воду.

Пляшка вислизнула з рук і розбилася прямо на березі. Один з механізмів, що призводять в дію міни, зламався. Проте, хлопець відправився в шлях. «На щастя, ніхто не помітив мою дивну фігуру в купальному костюмі з ластами, в камуфляжній сітці, з мінами, прикріпленими до грудей», — говорить він. Диверсант поплив до корабля, що стояв  за півкілометра від берега.

Спочатку він подряпався водоростями, які прилипли до днища корабля, а потім прикріпив міни, встановивши таймер, і поспішив назад до берега. «Тільки б корабель не вибухнув, поки я пливу», — молився ізраїльтянин.

Він благополучно повернувся в Ізраїль, але ...з Лівану не надходило жодних повідомлень про вибух на колишній яхті Гітлера. 17 грудня вибуховий пристрій все ж спрацював. Ліванська преса повідомляла, що полум'я, що охопило судно, досягло тридцяти метрів у висоту. Одні вважали, що корабель наткнувся на плавучу міну, інші, що в «Ігріс» потрапила торпеда, випущена підводним човном. Ніхто не міг навіть припустити, що мова йде про диверсію, здійсненої ізраїльтянами. У будь-якому випадку, продаж яхти Єгипту була зірвана.

Сам диверсант навіть через сімдесят років не дуже розуміє, чому саме його обрали для виконання такого складного завдання. «Мабуть, командири вирішили, що в разі виникнення проблем, у мене буде більше шансів впоратися з ними, ніж у інших людей», — вважає він.

Після цієї операції Еліягу виконував секретні місії в рамках спецпідрозділу 131 — в Єгипті, Лівані, Йорданії та Європі, а потім працював в Моссаді.

Тільки в 1965 році ЦАХАЛ розсекретив операцію зі знищення яхти Гітлера. Що ж сталося з самим кораблем? Його відремонтували і відправили в США, де судно стало туристичною визначною пам'яткою.

На початку 1950-х яхту демонтували і розпродали колекціонерам по частинах.

На ілюстрації: яхта Гітлера «Ігріс»