Першому комп'ютеру на перфокартах виповнилося 130 років

Майбутній винахідник з'явився на світ 29 лютого 1860 в сім'ї німецьких емігрантів в Буффало (штат Нью-Йорк). Закінчив гірську школу при Колумбійському університеті, після чого отримав роботу в Бюро з перепису населення в Вашингтоні. Тут юний Герман знайомиться з майбутнім тестем - д-ром Джоном Біллінгсом. Біллінгс, що займався обліком книг (по суті, він заснував Національну медичну бібліотеку США), запропонував молодому колезі розробити механізм реєстрації даних на спеціальних перфорованих картах.

Ідея перфокарт до цього вже застосовувалася в ткацьких верстатах Жаккар і обчислювальній машині Беббіджа, але до винаходу Холлерита підштовхнула ... робота кондуктора. Тоді в США кондуктори фіксували деякі характеристики пасажирів (колір волосся, наприклад) компостером в певній частині квитка. 

Перфокарта Германа відрізнялася принципово - вона була зроблена з щільного картону і мала 12 рядків, в кожній з яких можна було зробити 20 отворів, які строго відповідають певній інформації. Відомості заносилися вручну за допомогою перфоратора, потім карти завантажувалися в спеціальний пристрій, що зчитує дані і передавати їх на табулятор.

У 1890 році в країні повинен 

був пройти черговий перепис населення, і Холлерит пропонує владі використовувати свій табулятор, що обробляє 1000 перфокарт на годину. Бюро перепису оголошує тендер, в якому, крім Германа, беруть участь винахідник і статисти Чарльз Піджин і ще один конкурент - Вільям Хант. Завдання просте - обробити за мінімальний час дані, внесені на 10 491 карту. Краще за всіх з цим впорався електричний табулятор Холлерита, показавши час 5 годин 28 хвилин проти 44 години 41 хвилини у Піджина і 55,5 годин у Ханта. 

В результаті Бюро орендувало сотню машин і не прогадало - дані про 62 622 250 громадян США були начорно оброблені Холеритом і його помічниками всього за шість тижнів, а повністю підсумки перепису вдалося підбити за два роки. В ході минулого перепису аналогічна робота зайняла сім років, і виконували її п'ятсот клерків.

Економія склала близько $ 5 млн. Для порівняння: пара пристойних туфель коштувала в ті часи один долар, як і джинси Levi's. Журнал Electrical Engineer не скупився на похвали: «Цей апарат працює так само безпомилково, як машини безсмертних богів, але набагато перевершує їх за швидкодією».

Незабаром табулятори Холлерита закупили для проведення перепису населення в Канаді, Австро-Угорщині, Німеччині, Італії та Франції. Росія придбала для свого першого перепису в 1897 році 70 американських табуляторів і 500 перфораторів за $ 67 571, а ще 35 машин взяла в оренду. Сам Холлерит неодноразово приїжджав в Санкт-Петербург для консультацій. 

У 1896 році винахідник заснував власну компанію Tabulating Machine Company, яка зайнялася удосконаленням табуляторів, перфораторів і сортувальних машин. Правда, в 1910-му Бюро перепису позбавило ТМС монополії, передавши дві третини робіт по обробці результатів нового перепису конкурентам.

У 1911 році «батько трестів», мільйонер Чарльз Флінт запропонував Холлериту $ 1,21 млн і посаду інженера-консультанта на 10 років в разі злиття ТМС з його - Флінта - профільними компаніями. Герман погодився і став насолоджуватися багатством, не залишаючи винахідництво. Свій останній - 31-й - патент Холлерит отримав в 1919 році, а в 1924 році компанія, заснована на базі його ТМС, була перейменована в IBM. 

Так батько табулятора проклав дорогу світовому гіганту цифрових технологій, а «його» перфокарти залишалися основним носієм комп'ютерної інформації до 1970-х років 

Максим Суханов, Lenta.ua

На фото заставки: перший табулятор Германа Холлерита