Паралелі місцевих виборів: у Макрона «позеленіло», у Зеленського «зеленого» зменшиться

Молодий 40-річний кандидат, сяючий чарівною посмішкою і не замазаний іміджевим брудом попередніх режимів, вийшов на старт президентської гонки за підтримки нової, спеціально створеної «під вибори» партії.

Він щедро роздавав виборцям найрізноманітніші обіцянки, приправлені неабиякою часткою популізму: підвищити соціальні стандарти і рівень життя, провести докорінні реформи, забезпечити мир і безпеку, побороти корупцію і т.д. і т.п. Він нещадно критикував попередників, привів в політику нових облич і розставив їх на ключові посади в системі влади, отримавши переконливу перемогу і на парламентських виборах за рахунок свого високого особистого рейтингу.

Читайте також: Зеленський подав у Раду подання про відставку Смолія

Але з виконанням широкомовних обіцянок не склалося, молодий президент чи то не міг, чи то не хотів, чи то і те, і інше. Соцстандарти знизилися, корупція нікуди не поділася, нові обличчя виявилися нітрохи не краще старих. У суспільстві наростало невдоволення президентом і його політичною силою, яке посилила пандемія коронавірусу і її катастрофічні наслідки для економіки і соціальної сфери.

Через розбіжності в правлячій партії президент вже не міг ефективно контролювати більшість у парламенті, і в кінці кінців його партія розгромно програла місцеві вибори. Партія влади не змогла провести свого мера ні в одному великому місті. У столиці від влади почали висуватися відразу кілька кандидатів, заплутали виборця і в результаті переміг діючий мер.

Все вищевикладене в рівній мірі відноситься як до Франції, так і до України, як до Парижу, так і до Києва, як до Франсуа Макрона, так і до Володимира Зеленського. І, відповідно, до їх партій «Вперед, республіка!» і «Слуга народу».

Правда, в останньому реченні щодо Зеленського слід поміняти минулий час на майбутній: Макрон, як стало остаточно зрозуміло після недавнього другого етапу, вже зазнав на місцевих виборах нищівної поразки. Тим самим, поставивши під серйозне питання свої політичні перспективи і переобрання на другий термін за 2 роки. Економіка Франції скоротилася за 1-й квартал 2020 року на 5%, і це найгірший показник по Євросоюзу. Рейтинг Макрона скоротився за період епідемії на 11%.

А Зеленському виборче «задоволення» ще належить в кінці жовтня. Причому всі експерти і соціологи, за винятком тих, що перебувають на зарплаті в Офісі президента, одностайні в прогнозах краху «Слуги народу» на місцевих виборах. Прогноз - в масштабах країни: «Слуга народу» не набере і третини депутатів місцевих рад, скоріше - близько чверті, а з мерами великих міст взагалі очікується серйозний провал.

А значить, доведеться формувати в місцевих радах коаліції, які, природно припускають торги і розподіл посад, повноважень і фінансових потоків.

При всіх очевидних паралелях в ситуаціях для президентів України та Франції є і серйозні відмінності. По-перше, Макрон прийшов до «втоми» суспільства від себе через 3 роки. Зеленський тут сильно «випередив» колегу: динаміка мінус 7-9% довіри виборців за місяць з'явилася вже через рік з хвостиком. Можливо, свою роль зіграла та обставина, що Зеленський перед обранням не мав ані найменшого політичного досвіду, а Макрон, незважаючи на молодість, встиг отримати досвід заступника генерального секретаря за президента Олланда, а також був міністром економіки.

По-друге, принципово важливо, до яких політичних сил перетікає електорат партій влади в обох країнах. У Франції безпрецедентний успіх святкувала партія «Європа. Екологія. Зелені», яка провела мерів в Ліоні, Бордо, Страсбурзі, Безансоні та низці муніципалітетів подрібніше. І це при тому, що в Національній асамблеї «зелені» не мають жодного мандата.

Цей процес відбувається в рамках загальноєвропейського тренда «позеленіння»: в новому Європарламенті «зелені» мають четверту за чисельністю фракцію. І від захисту навколишнього середовища та протидії пандемії державі вже точно ніякого збитку не буде, тільки користь.

Інша річ - Україна. Тут, вибачте за каламбур, «зелені» (асоціюється у нас із Зеленським, а не екологією) зменшаться, зате в політичній палітрі на місцях сильно додасться кольору «колорадо». І багато в чому прогнозований успіх ОПЗЖ навіть не в базових регіонах відбудеться саме «завдяки» політиці «какая разница!», яку проводить офіс Зеленського. А також внаслідок високої активності інформаційних телеканалів, газет і сайтів холдингу Медведчука, яку ніхто навіть не намагався загальмувати. Про «користь» для держави і говорити не доводиться.

І ще одне. Схоже, місцеві вибори у Франції виростили Макрона небезпечного конкурента на президентських виборах. Прем'єр-міністр Едуар Філіп, виходець з правоцентристської партії "Республіканці", переконливо виграв вибори мера портового міста Гавр і набрав чимало політичних очок. Зараз він буде вибирати: залишатися на чолі уряду або перебратися в Гавр (раніше законодавство дозволяло поєднання таких посад). Обидві площадки для старту на президентські вибори цілком зручні. І тоді Макрона буде протистояти не лідер «Нацфронту» Марін ле Пен, одіозний радикальний політик, який став зручним суперником для Макрона на минулих виборах.

Якщо з горнила місцевих виборів в Україні теж вийде новий і динамічний лідер, здатний консолідувати широкі верстви електорату, то це може нівелювати мало не останній політичний козир Зеленського - ілюзію безальтернативності.

В такому випадку перед ним постане навіть не те питання, яке стоїть перед Макрона: чи обереться він на другий термін. Перед Зеленським може встати інше питання - чи досидить він до кінця першого терміну...

Олександр Качура (не є депутатом), для Lenta.UA

Читайте також: Зеленський провів консультації з банкірами щодо кандидатури нового глави НБУ