ОХУ-ин, Оросорсаг або Ньгя. Як називають Росію у ближньому і далекому зарубіжжі

Раша або Русланд — до подібних іноземних назв Росії ми вже звикли, — пише Ярослав Горбунов на сайті Сyrillitsa.ru. Вони дуже логічні, оскільки утворені від коренів «рус» і «рос». Але в багатьох мовах ці звичні звукосполучення набули абсолютно невпізнаваних відтінків.

Лише у XVI столітті, за Івана Грозного, для солідності було еллінізоване слово «Русь» і в майже сучасному вигляді «пішло» в Європу. Раніше використовувався термін «Московія». Згодом, за Петра I, було затверджено єдине написання — Росія. До цього ж рівною популярністю користувалися Росія і Русія (майже завжди з однієї «с»).

Варто зауважити, що визначення «Русь» відпочатку стосувалося лише території, підконтрольної великокняжому місту Києву, яка обіймала землі найближчих до нього слов'янських князівств - за виключенням віддалених князівств Залісся з переважно фіноугорським населенням, які данину Києву платили, але Руссю не вважалися. Тому вчені-історики більш пізніх часів (XIX-XX ст.), говорячи про події IX-XIII ст., і стали називати ці землі за періоду Середньовіччя Київською Руссю - для зручності. Насправді ж такої назви - Київська Русь - не існувало.

Регіон Русі охоплював території тільки нинішньої Центральної України: сучасні Київську, Житомирську, Сумську і Чернігівську області, а також частини Вінницької, Черкаської та Полтавської областей. Проте, російські історики вперто вживають не тільки назву «Русь» в значенні «Росія», а й «Росія» в значенні «Русь», в той час як середньовічні джерела ніде не ставлять знак тотожності між цими поняттями. До того ж, «Росія» — це держава, що виникла на початку XVIII в. на основі Великого князівства Московського, яке здобуло незалежність від ординських ханів у 1480 р., хоча й продовжувало сплачувати данину кримському ханові як прямому спадкоємцю династичного спадку Орди аж до настання царювання у Московії Петра Першого,   — прим. Lenta.UA

Для багатьох східних мов, в основному тюркського походження, звуки «о» і «у» виявилися не дуже зручними. Тому башкири і казахи, наприклад, говорять Ресей. А калмики пішли далі, додавши приголосну спочатку, — Ересе. Втім, аналогічно вчинили і угорці — дарма що європейці, але мова-то дивна. Вони називають РФ Оросорсаг. Тут «орос» означає «російський», а «Орсаг» — «країна».

Китайці взяли за основу корінь «рос», але, оскільки у китайській немає звуку «р», його замінили на більш звичний «л», звідки і утворилася назва Елоси.

Але далеко не всі народи використовують такі звичні корені. Так, наприклад, фіни називають Росію Венайя, а естонці — Венемаа. Просто історично з пращурами сучасних фінів і естонців були сусідами племена венедів, які згодом стали одними з пращурів росіян.

До речі, у фінській мові корінь «рус» все ж можна відшукати — в назві Швеції. Руотсі — так фіни звуть свого західного сусіда. Історики пов'язують це з самоназвою варязьких племен, які називали себе просто «веслярами» — «русами». Ще один зразок подібної назви — Кріевія. Так буде Росія латиською. В пращурів латишів були сусідами кривичі, одне зі слов'янських племен, і пам'ять про це збереглася до сих пір.

Ще далі пішли в'єтнамці, які не стали винаходити власну назву для далекої північної імперії, а просто взяли китайську, записану ієрогліфами. І прочитали ці ієрогліфи по-своєму. Вийшло Ньгя-ла-ти — довго і не дуже милозвучно. Тому в'єтнамці ще й скоротили цю назву до більш зручного в усному мовленні Ньгя.

Напевно, найнезвичайніше ім'я Росія носить у монголів. У просторіччі вони вживають слово Орос, що означає «країна». Але на письмі і в офіційних зверненнях використовують скорочення ОХУ (Оросин Холбоони Улс — Російська Федерація), додаючи до нього спеціальний суфікс для подібних абревіатур — «Ин». Так що, якщо монгол говорить росіянинові: «ОХУ-ин», — це зовсім не привід для образи.

На ілюстрації: карта Vkraine ou Pays des Cosaques (Україна — козацька держава), на сході — Frontieres de Moscovie (кордони Московії), Гійом Сансон, 1674 р.