Найбільш недооцінений кінорежисер Голлівуду Абель Феррара відзначає сьогодні день народження

70 років - вік, коли вже прийнято озиратися назад. І Абелю Феррара як професіоналу в цьому сенсі не на що скаржитися. Він досі знімає фільми щороку, в гіршому випадку - раз на два роки. (Правда, після «Пазоліні», про якого піде мова далі, перерва була трирічною). І якщо судити за гамбурзьким рахунком (за легендою початку минулого століття циркові борці збиралися раз на рік в Гамбурзі, щоб там за зачиненими дверима, без глядачів, з'ясувати в чесних поєдинках, хто з них найсильніший), як мінімум, один видатний фільм у нього є .

Називається він «Поганий лейтенант», вийшов на екрани в 1991-му році, а головну роль у ньому грає Харві Кейтель, про якого ми також писали, як про самого недооціненого актора Голлівуду - тут два цих аутсайдера зійшлися разом, що буде ще не раз . І хоча це вже звучить як тавтологія, доведеться вжити словосполучення »найбільш недооцінених» втретє - вже кажучи про сам фільм. Для Голлівуду «Поганий лейтенант» занадто складний, для Європи - занадто незвичний, оскільки змішує «низький» і «високий» кіножанри. Кейтель грає в ньому поліцейського (по голлівудської термінології - «поганого поліцейського», звідси і назва «Поганий лейтенант»), який абсолютно загруз у вадах - пияцтві, наркоманії та сексуальній залежності. (Причому все це показано на екрані виключно в рамках 18+). До того ж він ще й ігроман, який не може зупинитися, що в фіналі призводить його до загибелі від кулі гангстера-букмекера.

Своєрідність фільму Феррари (він там і автор сценарію) в тому, що герой Кейтеля сам йде до цієї пулі, оскільки віддає свої «брудні гроші» хлопчакам, які згвалтували прямо в церкві черницю, з тим, щоб вони виїхали з Нью-Йорка і почали нове життя. Причиною цього було те, що черниця їх пробачила, що перевернуло ставлення героя Кейтеля до власного життя. Розуміючи, що самого себе йому врятувати вже не вдасться (не тому, що він не може розплатитися з букмекерів, а тому, що вже не може змінити свою суть), він дає цей шанс цим хлопчакам-насильникам. У переказі така концепція виглядає досить спірно - але фільм взагалі не про це, а про людську самотність та почуття поразки в житті, які Феррарі вдалося передати, як мінімум, на рівні кращих фільмів Мікеланджело Антоніоні та Інгмара Бергмана.

Ми не випадково згадали тут ці імена - роком після «Поганого лейтенанта» Феррарі зняв «кіно про кіно», фільм «Небезпечна гра» (друга назва - «Зміїні очі»), де той же Харві Кейтель грає режисера, що знімає стрічку про те, як розпадається сімейна пара. Головну жіночу роль там грає Мадонна, причому на диво добре, що ще раз говорить про майстерність Феррари як режисера. Герой Кейтеля в цьому фільмі, як і в «Поганому лейтенантові» - персонаж по-справжньому негативний. Втім, і весь світ кіно за версією Феррари - це огидний світ перевернутих цінностей, де актори вечорами п'ють, вживають наркотики і займаються випадковим сексом, хоча та ж Мадонна грає у фільмі щиро релігійну жінку. А герой Кейтеля в цьому світі, як і належить режисерові - майстерний маніпулятор, який користується акторами як шаховими пішаками (причому саме що пішаками, ферзь і король - він сам) не тільки на знімальному майданчику, а й у житті, щоб добитися від них потрібних йому емоцій. І при цьому розумно і точно міркує про мистецтво.

Так що зовсім не дивно, що в 2014-му році Феррара зняв ще одне «кіно про кіно» - фільм про останні дні великого і скандального, що загинув насильницькою смертю, італійського кінорежисера П'єра Паоло Пазоліні, який в реальному житті був такий же, м'яко кажучи, неоднозначний, як герої двох вищезгаданих фільмів. Причому Феррара приділив особливу увагу останньому фільму Пазоліні «Сало, або 120 днів Содому», вільній екранізації маркіза де Сада, яку хтось називає нудотною, а хтось - геніальною. Любить Феррара цю неоднозначність, тому і залишається вічним одинаком в світі Голлівуду, де для успіху треба обов'язково прибитися до якогось берега, а не плисти поодинці проти течії.

Фото: Pinterest