Містер Гелікоптер. Як "батько вертольота" став найвідомішим киянином у США

Юність хлопчика пройшла в особняку по вулиці Ярославів Вал, 15-б, яким володіла родина Сікорських. Батько — Іван Олексійович — відомий психіатр, професор Київського університету Святого Володимира, мати — Марія Стефанівна — лікар-терапевт, якій син зобов'язаний тонким смаком і любов'ю до музики та літератури. Настільною книгою маленького Ігоря став роман Жюля Верна «Робур-завойовник», де описано літальний апарат важчий за повітря, що віддалено нагадує вертоліт. Таке ж захоплення дитини викликало і креслення гелікоптера великого Леонардо. Кажуть, перший свій вертоліт з двигуном на гумці майбутній конструктор спорудив ще в 12 років.

Провчившись кілька років у 1-й Київській гімназії Ігор, за прикладом старшого брата, вступив в Морський кадетський корпус у Санкт-Петербурзі, який залишив три роки по тому з вердиктом: «не моє». Недовго юнак протримався і в Технічній школі Дювіньо де Лано в Парижі, звідки в 1907-му повернувся, щоб стати студентом Київського політехнічного інституту.

Ідея вертольота (хоча і слова такого ще не було) не дає Ігорю спокою, і влітку 1909 року у дворі рідного дому студент збирає свій перший апарат. Машина хороша всім, тільки... не літає. Друга модель виявилася більш вдалою, але перше визнання молодому винахіднику принесли аеросани, які він продемонстрував взимку 1910 року офіцерам Генерального штабу. У новинці знайшли застосування гвинти, придумані для апарату з вертикальним зльотом.

Справжня популярність до 22-річного конструктора приходить в 1911-му, коли на своєму біплані С-5 Сікорський, який отримав ліцензію пілота, встановив чотири всеросійських рекорди. На той час мотор потужністю 50 к.с., що дозволяв розвивати швидкість до 125 км/ч., виглядав досить переконливо.

У наступному році він представив свою нову машину С-6 — з більш потужним двигуном і тримісною кабіною, на якій в березні 1912-го встановив світові рекорди швидкості. Це був тріумф, підкріплений Великою золотою медаллю Московської повітроплавної виставки та медаллю Російського технічного товариства. Студент-недоучка отримує неймовірну пропозицію — зайняти пост головного конструктора повітроплавного відділення «Російсько-Балтійського вагонного заводу» (РБВЗ). Тут він створює перший у світі двомоторний літак «Гранд» і його модернізований варіант — «Російський витязь» з чотирма двигунами. Машині передрікали повний провал, мало хто вірив, що вона злетить, але саме ця розробка поклала початок важкому літакобудуванню.

Його наступний біплан — гігантський «Ілля Муромець» — встановив 12 лютого 1914-го свій перший світовий рекорд, взявши на борт шістнадцять пасажирів і пса Шкаліка. На цій же моделі був побитий світовий рекорд по дальності перельоту, коли 16 — 17 червня 1914 року Сікорський здолав маршрут Санкт-Петербург — Одеса з однією посадкою в Києві, на честь чого ця серія літаків отримала назву київської.

Годі й казати, що Київський політехнічний інститут видав герою дня заслужений диплом інженера, закривши очі на те, що повний курс навчання він так і не пройшов.

По суті, «Ілля Муромець» став першим у світі пасажирським літаком — тут вперше салон був відділений від кабіни пілота, і навіть були спальні місця і туалет. В іншій своїй модифікації літак вважається першим важким бомбардувальником — в роки Першої світової було випущено близько вісімдесяти таких машин.

У 1915 році конструктор представив С-16 — перший у світі винищувач супроводу, а всього до 1917 року їм було розроблено понад два десятки різних літаків.

Після Лютневої революції всі роботи на РБВЗ практично зупинилися — в повітрі реяла смута, і Сікорський — як переконаний монархіст і хрещеник великого князя — міг стати однією з перших її жертв. Жовтень усе розставив по своїх місцях — молода дружина Ольга з головою поринула в революцію, кажуть, її навіть бачили з маузером на Хрещатику, а Ігор через Архангельськ назавжди покинув більшовицьку Росію.

У Європі він опинився практично без гроша, не допоміг навіть рекомендаційний лист від начальника французької військової місії у Росії — війна закінчилася, і колись отримане замовлення на будівництво п'яти бомбардувальників, було анульовано.

Залишалася країна необмежених можливостей і навесні 1919 року Сікорський зійшов з борту пароплава на нью-йоркську пристань. Англійську інженер майже не знав, його ідеї здавалися дивними, роботи не було, як і засобів до існування. Один жалісливий емігрант прилаштував вчора ще європейську знаменитість викладачем математики у вечірній школі для російських робітників в Іст-Сайді. Кілька слухачів підчепили тут від вчителя «авіаційний вірус» і навіть погодилися безкоштовно будувати його майбутні літаки.

У 1923 році Сікорський з партнерами-емігрантами реєструє в Нью-Йорку невелику фірму Sikorsky Aero Engineering Corporation. Ім'я одного з її перших інвесторів відомо всьому світу, причому, далекому від авіації — композитор Сергій Рахманінов вклав в підприємство друга 5000 доларів (майже 100 000 за нинішніми цінами) і у свій час навіть значився віце-президентом корпорації.

Незабаром з курника на Лонг-Айленді виїхав перший американський біплан Сікорського — S-29, який відрізнявся великою вантажопідйомністю. Заробивши трохи повітряним перевезенням, конструктор продав літак пару років потому, а в 1928-му цю першу в Новому світі машину Сікорського ексцентричний Говард Хьюз задіяв у зйомках «Ангелів пекла».

Фірма стала на ноги, відкрила власний завод у Коннектикуті, а незабаром влилася до авіагіганта United Aircraft and Transport Corporation.

Лише в середині 1930-х п'ятдесятирічний Сікорський повернувся до дитячої мрії — створення вертольота. 14 вересня 1939 року Ігор Іванович відірвав від землі своє нове дітище — Vought-Sikorsky 300, побудований за схемою, розробленою ще в Києві тридцять років тому. Схема ця — з одним гвинтом, автоматом перекосу і хвостовим рульовим гвинтом використовується в 90% вертольотів, побудованих в усьому світі.

У 1942 році на основі експериментальної моделі був створений двомісний вертоліт R-4 — єдиний вертоліт, який встиг взяти участь у Другій світовій. Машина з вертикальним зльотом могла сідати на поверхню води, суші або палуби корабля.

Це стало початком нової епохи, а за Сікорським закріпилося прізвисько Містер Гелікоптер. Ще чверть століття маестро продовжував займатися улюбленою справою — в його активі 50 моделей вертольотів і 89 різних нагород, ряд яких були вручені американськими президентами. Останнім його дітищем перед відходом на пенсію став S-58, на якому президент Ейзенхауер прокатав радянського гостя — генсека Хрущова.

Саме на вертольотах Сікорського був здійснений в 1967-му перший у світі переліт через Атлантичний, а в 1970-му — через Тихий океан, правда, з дозаправкою у повітрі.

Винахідник зовсім не являв собою тип божевільного генія — Ігор Іванович ходив під вітрилом, грав на роялі, писав есе на філософські теми і займався стрільбою, збиваючи полум'я свічки кулею з десяти метрів.

Він тихо помер уві сні 26 жовтня 1972 року і був похований в містечку Істон, штат Коннектикут на місцевому греко-католицькому кладовищі Святого Іоанна Хрестителя.

Підприємство Sikorsky Aircraft в даний час належить корпорації Lockheed Martin, і до цього дня вважається одним з провідних у сфері вертольотобудування.

На батьківщині про великого земляка згадали відносно недавно — у 2011-му в столиці України назвали вулицю на його честь, ім'я Сікорського носить Авіакосмічний ліцей Національного авіаційного університету та аеропорт «Київ». Ось тільки будинок №15-б по вулиці Ярославів Вал занепадає — років десять тому тодішній президент Ющенко обіцяв відкрити тут Музей історії авіації, та тільки віз і нині там, і чорні діри вікон служать німим докором усім киянам.

Максим Суханов, Lenta.UA