ПолітикаВлада

Кричуща тиша: коли українці і світ дізнаються правду про Іловайський котел

16:09 31 сер 2020.  426Читайте на: УКРРУС

Минула субота, 29 серпня, пройшла в нашій країні під знаком Дня пам'яті захисників України. У різних регіонах відбулися заходи-реквіуми, об'єднуючою ланкою яких була віддача пошани воїнам, які поклали життя у російсько-українській війні на Донбасі. День пам'яті свої указом затвердив в 2019 році незабаром після інавгурації президент Зеленський. Датою було вибрано 29 серпня, оскільки саме в цей день в 2014-му в Іловайському котлі загинуло найбільша кількість бійців. Рік тому глава держави публічно заявляв, що в трагічній історії, будуть зрушення в плані розслідування, однак за цей період не змінилося нічого. У тому, чому так відбувається, розбиралася Lenta.UA.

«Чому ніхто не сидить за Іловайськ і Дебальцеве?!». Саме в такому формулюванні на підвищених тонах кандидат в президенти Володимир Зеленський звернувся до діючого на той момент гаранту Петра Порошенка під час знаменитих стадіонних дебатів. Тепер те саме запитання можна адресувати і самому Зе. Незважаючи на те, що за рік змінився вже другий висунутий новим президентом генпрокурор, справа по самому розгромному котлу Збройних сил України лежить мертвим вантажем.

Про Іловайськ на найвищому державному рівні, як і раніше згадують лише в символічні дати. Щодня, а, точніше, щохвилини пам'ятають про страшну трагедію родичі і близькі загиблих бійців. У суботу багато з них прийшли з мовчазним протестом спочатку під стіни російського посольства, а потім і на Банкову - до Офісу президента. Дружини і матері воїнів, загиблих внаслідок російської агресії на Донбасі, тримали в руках портрети загиблих чоловіків і синів, речі рідних, все ще зберігають сліди крові, а також зв'язки соняшників - символ Іловайскої трагедії. Квіти і закривавлене взуття були залишені біля огорожі диппредставництва РФ в Києві, а письмові нагадування про те, що в трагедіях Іловайська і Дебальцевого потрібно, нарешті, поставити крапку - біля входу в ОП.

Читайте також: Лише б не було катастрофи: як громадську думку привчають до нових поступок Путіну

Бої за Іловайськ - найбільш драматична сторінка російсько-української війни. 18 серпня 2014 року в ході запеклих боїв українські силовики, що складаються в основному з добровольчих батальйонів, взяли частину міста під свій контроль. Але вже через кілька днів російські війська зайшли їм в тил. Нібито з метою уникнення бойових втрат особисто Путін звернувся до «сил ополчення» відкрити гуманітарний коридор для виходу українських військ з оточення. Вихід по коридору смерті почався вранці 29 августа...

Сепаратисти, яким активно допомагали російські війська, заявили, що «зелений коридор» вони готові дати тільки за умови виходу без техніки, але українське командування на це не погодилося і пішло фактично на героїчну смерть, не маючи ніяких домовленостей з противником.

29 серпня 2014 року захисники України зазнали найважчих втрат за всю війну - 222 бійця ВСУ, НГУ, МВС і ще 18 осіб, які до цього дня вважаються зниклими без вести. Всього в ході Іловайської операції в період з 7 по 30 серпня загинуло 368 українських вояків. Тоді був майже повністю знищений весь південний фланг сил АТО, а Україна була змушена піти на перші Мінські угоди, укласти перемир'я і взяти зобов'язання надати Донбасу особливий статус.

«Якою б гіркою правда не була, правоохоронні органи повинні показати результат. Я знаю, що в Генеральній прокуратурі був створений департамент війни саме для того, щоб розслідувати такі гучні, і на жаль, криваві справи. Будемо сподіватися, що вони будуть в цьому напрямку крокувати вперед», - заявив в минулий уїк-енд в спеціальному відеозверненні глава держави.

«Навряд чи ми можемо сподіватися, що така рана на тілі історії України, така рана на серці батьків всіх загиблих коли-небудь затягнеться. І українська влада повинна робити все, щоб кожне ім'я не було забуте. І щоб кожен рік розповідали не тільки дітям загиблих, не тільки батькам, які втратили своїх дітей, а щоб розповідали всім, що такі трагедії в країні були, такі герої в Україні були і є, які віддають своє життя. Розповідати треба, і мені здається, що це наш головний обов'язок - нести крізь історію України історію наших героїв», - цитує Володимира Зеленського президентська прес-служба.

Видимість активності створили і в Офісі генпрокурора, де «під дату 29 серпня» під головуванням заступника генпрокурора Гюндуз Мамедова була проведена робоча зустріч «з розслідування трагічних подій в районі міста Іловайськ в серпні 2014 року». За підсумками наради абсолютно нічого нового так і не прозвучало. На Різницькій лише повторили вже відомі тези кримінального провадження розслідування обставин, причин і наслідків трагедії під Іловайськом, зокрема, те, що єдиним фактором, який призвів до трагічних подій є військова агресія ВС РФ. Також у відомстві Ірини Венедиктової вкотре нагадали, що вся інформація про військові злочини під час Іловайського котла передана в суд Гааги.

Винуватцем тієї страшної трагедії частина експертів вважає Петра Порошенка, а також командування ЗСУ, яке не вжило належних заходів для деблокади військ. Інша частина вважає, що головна провина лежить на тодішньому командуючому групою українських військ під Іловайськом генерала Руслані Хомчак (нині - командувач ВСУ), через прорахунки якого війська нібито потрапили в смертельну пастку.

У свою чергу, відомий журналіст Юрій Бутусов впевнений, що вина за розгром під Іловайськ цілком лежить на українському військовому командуванні і перш за все на начальника Генштабу України Віктора Муженко, який «кинув оточених напризволяще».

Відзначимо, що розслідування подій в Іловайську повністю завершено Генеральною прокуратурою в 2017-му році, коли посаду генпрокурора займав Юрій Луценко. Однак майже за чотири роки настільки резонансна справа так і не дійшла до суду. «Мені було незрозуміло, якщо чесно, чому Порошенко забороняв Луценку передавати справу до суду - він повірив Путіну, він діяв під тиском наших вимагають мирних рішень західних союзників, і це коштувало б чесно викласти на суді як про причину трагічних рішень. З таких трагедій, з дурних самовпевнених рішень треба робити висновки, щоб ставати сильнішими, щоб перетворити Іловайськ в символ викриття путінської агресії. Разом з тим, варто зазначити, що за Порошенка прокуратура підготувала справу для передачі в суд, і щоб почати його розгляд не вистачає всього лише політичної волі», - пише у себе на Facebook Бутусов.

Зараз, на його переконання, «справа Іловайська» з подачі чинного президента, зупинено наглухо. «Проблема не тільки в якихось внутрішньополітичних розкладах. Проблема у відносинах з Росією. Якщо Порошенко і Муженко на суді розкажуть про спілкування з керівництвом РФ, то заочний вирок доведеться виносити не якимось російським генералам. Заочне звинувачення у вбивстві і зникнення безвісти українців 29 серпня 2014-го доведеться пред'явити президенту РФ Путіну. Тобто людина, з якою Порошенко підписав Мінськ, а Зеленський намагається подивитися в очі, повинен бути звинувачений в організації агресії, на яку наша держава не відповіло оголошенням війни. Путіну повинен бути оголошений заочний вирок у вбивстві українців, що по суті знищує будь-які мирні переговори. І ставить питання - а чому у нас ще зберігаються дипломатичні відносини з агресорами? Справа Іловайська - це справа про розрив відносин з РФ. Іловайськ - це клеймо, яким ми повинні на століття затаврувати ворога. І це медаль Пошани, якою ми зобов'язані удостоїти всіх загиблих і тих, що вижили, хто віддав життя, здоров'я, хто втратив друзів. Це біль і подвиг нашого народу, про які брехати неприпустимо», - резюмує Юрій Бутусов.

Відзначимо, що ще влітку минулого року авторитетне видання The Guardian оприлюднило доповідь британської дослідницької групи Forensic Architecture, де наводяться докази безпосередньої участі Росії в боях під Іловайськом. Тамтешні фахівці зібрали і каталогізували численні знімки із супутників, що зображують збройні конвої РФ на території України, а також фотографії танків Т-72Б3, які в той час були на озброєнні тільки у російській армії. Ці дані планується використовувати при розгляді «Іловайського справи» в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ), де в ролі позивачів виступають бійці-добровольці, які в 2014 році, потрапивши в полон, піддавалися жорстоким тортурам.

Незважаючи на те, що ні ЄСПЛ, розташований у французькому Страсбурзі, ні Гаазький міжнародний суд, який базується в Нідерландах, м'яко кажучи, не відрізняються оперативністю, ситуація видається такою, що всі крапки над «і» в Іловайській трагедії саме ці інстанції розставлять швидше, ніж українська Феміда. Причин багато, ключова - одна: очевидна незацікавленість у встановленні істини на увазі політичної кон'юнктури української влади. До речі, вельми і вельми показово, що в минулу суботу, коли вся країна схиляла голови перед подвигом українських воїнів під Іловайськ, корпорація «Roshen», що належить родині колишнього президента Петра Порошенка, з помпою відкрила на території київської кондитерської фабрики новий світло-динамічний музичний фонтан. Це - лакмусовий папірець, який демонструє відношення всієї вітчизняної влади до трагічних сторінок новітньої історії України.

Наталія Ромашова

Читайте також: Заяви Фокіна про загальну амністію і особливий статус для всього Донбасу не відповідають національним інтересам, - Аваков

Крижак Дмитро

Найпопулярніше