Газават по-кремлівськи: чим закінчиться енергетична «дієта» Путіна для України і всієї Європи

Ціни на газ в Європі вранці у вівторок, 14 вересня, знову побили рекорд. Вперше в історії вони перевищили позначку в $ 800 за тисячу кубічних метрів. До обіду середи стало відомо, що ціна доросла до 900 доларів. Стрімке зростання ціни можна порівняти зі злетом котирувань до тисячі доларів за куб в березні 2018-го, коли в Європі проходив холодний фронт «Звір зі Сходу».

Вартість блакитного палива, на думку експертів, стрімко зростає, перш за все через невеликі запаси в підземних європейських газових сховищах. Зараз, зазначимо, вони заповнені на 70,5%, що майже на 16% нижче середнього рівня за останні п'ять років.

Читайте також: Росія спільно з Білоруссю готова «рішучим ударом напоумити будь-якого ворога»

Свою «лепту» вносить і Росія, яка, розуміючи всю складність ситуації, істотно скоротила поставки блакитного палива в Європу.

Ціни на газ в Європі почали зростати навесні. Ще наприкінці квітня - на початку травня оператор ГТС України виставив на місячний аукціон додаткові потужності для транзиту російського газу в Європу - в обсязі 63,7 млн кубів на добу. Однак «Газпром» ці потужності бронювати навідріз відмовився. Через місяць, наприкінці травня, вітчизняний оператор ГТС оголосив аналогічний аукціон, але заявки на потужності компанія, якою багато років рулить сумно відомий Олексій Міллер, знову не подала.

На тлі цього ціна газу планомірно поповзла вгору. Станом на 15 червня ціна на європейських майданчиках досягла 29 євро за МВт/год - це був максимум за 4-5 років. Ну, власне, з цього моменту і пішло-поїхало з нинішньої зупинкою (не факт, що кінцевою) в $ 900 за тисячу кубів.

Тим часом блакитне паливо за захмарною ціною в Європі купують далеко не всі: близько 75% споживачів отримують газ за двосторонніми договорами, а там ціни в рази нижче. Однак в Україні - зовсім інша ситуація. Ціни на газ у нас прив'язані саме до біржових котирувань, і, чим вище вони злетять, тим дорожче доведеться купувати газ.

Аналітики стверджують, що Росія посилила дефіцит поставок газу в Європу за рахунок «тихого» обмеження продажів, що і призвело до рекордного за 13 років зростання цін. В умовах пікового попиту і найвищих з 2009 року спотових цін «Газпром» знизив поставки в західному напрямку на 20% до рівня перед пандемією. Хоча в самій російській компанії заявляють, що «поставляють газ в точній відповідності із запитами споживачів». Словом, РФ не зраджує собі, називаючи очевидно чорне - білим...

Російський газовий монополіст, як стверджують профільні експерти, утримує високі ціни на блакитне паливо, щоб стимулювати сертифікацію газопроводу «Північний потік-2». «Газпром» фактично говорить Європі: «Дайте нам зелене світло для Nord Stream-2, і ми відправимо вам весь необхідний газ. Якщо ні - то ні. Ми не збираємося направляти додатковий газ через Україну, і ви бачили, що це означає для оптових цін на жорсткому глобальному ринку», - пише у себе в Twitter аналітик американської консалтингової компанії ICIS Том Марзец-Мансера.

Раніше експерти прогнозували, що ціни на газ в Європі перестануть рости і перейдуть до зниження на 15-20% після запуску «Північного потоку-2», про завершення будівництва якого днями відрапортував «Газпром». Тоді з РФ прозвучали заяви, що газ по новому газопроводу піде вже з 1 жовтня, а до кінця цього року обсяги поставок досягнуть 5,6 млрд кубів.

Утім, з повноцінним стартом ПП-2 можуть виникнути серйозні проблеми. Справа в тому, що німецький регулятор - Федеральне мережеве агентство «Bundesnetgentur» - вже повідомив, що отримало документи на сертифікацію дочірнього підприємства «Газпрому» Nord Stream-2 AG як незалежного газотранспортного оператора, але їх розгляд і прийняття рішення може зайняти близько чотирьох місяців.

Де-юре німецький регулятор - це незалежне агентство, але де-факто воно так чи інакше підпорядковане федеральному уряду в особі Міністерства економіки та енергетики ФРН на чолі з дуже близьким до фрау Меркель і другим після неї офіційним лобістом ПП-2 Петером Альтмаєр. Проте, в дипломатичних колах кажуть: з урахуванням того, що Ангела Меркель є «кульгавою качкою», її побажання по ПП-2 в тамтешньому уряді виконувати не поспішають.

«На тлі рекордних газових цін заяви про терміни сертифікації «Північного потоку-2» приблизно до січня 2022 року звучать не сильно оптимістично, адже закачування газу для опалювального сезону закінчується до 10-15 листопада. Тому, швидше за все, нас чекає подальше зростання цін, цілком ймовірно, що вони перейдуть поріг в $ 1000 за тисячу кубометрів», - підкреслює експерт з енергетичних питань Олег Попенко.

Закономірно, що зростання цін на євроринках відобразиться і на Україні, оскільки, як ми вже зазначили вище, наше ціноутворення пов'язано з аналогічним кейсом на європейських газових хабах. Разом з тим, як зазначає президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар, сьогодні поставлена мета, щоб в газових сховищах було не менше 17 млрд кубів, «а оскільки цього нам вистачало в минулі роки, якихось серйозних проблем бути не повинно, хоча промисловим споживачам доведеться складніше».

Відзначимо, що в 2020-му «Укргазвидобування» рапортувала про видобуток 14,2 мільярдів кубометрів газу, з яких 8,2 млрд використовували побутові споживачі, 4,7 млрд отримали ТКЕ для потреб населення, 0,4 млрд - бюджетні установи. Тобто, Україні дійсно повністю вистачає газу власного видобутку, щоб покрити потрібні бюджетної сфери та побутових споживачів. З промисловцями - окрема історія.

Набагато більший ризик, ніж ймовірне лавиноподібне збільшення вартості газу для населення, експертів турбує транзитна доля України.

«До зими газ може подорожчати ще більше, нехай навіть хабівська премія для «Газпрому» складе 500+ доларів. Очевидно, що чим менше обсяг прокачування, тим вище ціни. Якщо «Газпром» повністю перекриє транзит по території України, він втратить трохи більше одного мільярда доларів, виплачених нам за нездійснений транзит. Для компенсації цієї суми, йому потрібно продати на своїй електронній площадці з премією 500+ всього кілька мільярдів кубів газу (зазвичай він продає до 1 млрд. з термінами постачання добу/місяць). У такому випадку, за неіснуючий транзит по українській ГТС заплатить європейський споживач (за допомогою надвисокої хабівської ціни). Ну і частково - наш. Цим пояснюється і той факт, чому Газпром почав «сушити» свої ПСГ, попутно доводячи європейцям потрібність і критичну важливість для континенту ПП-2. Загалом, використання нас наосліп в самому розпалі», - констатує енергетичний експерт Олексій Кущ.

У свою чергу Максим Білявський, директор по інтегрованим комунікацій «Нафтогазу» акцентує: «Сьогодні «Газпром» хоче повернути систему довгострокових контрактів, щоб впливати на політичну ситуацію на європейському континенті. Таким чином Росія вже використовує газ як інструмент впливу, як зброя, тому у США є достатньо підстав, щоб ввести санкції. «Команда «Нафтогазу», розуміючи поточну і майбутню цінову кон'юнктуру європейського ринку, активно працює над завданням нарощування видобутку природного газу. Незважаючи на аномальне зростання цін на європейських газових хабах, «Укртрансгаз» виконує план із закачування блакитного палива в ПСГ, - щодоби понад 30 млн. кубометрів. Очікуємо, що до початку опалювального сезону в сховищах буде зберігатися близько 20 мільярдів кубометрів природного газу».

Коли профільні експерти та чиновники говорять про використання Росією газу в якості зброї, вони, крім іншого, мають на увазі наступну схему, яку, судячи з тенденцій, Кремль активно і поки що цілком успішно впроваджує в життя. Суть наступна: «Нафтогаз», як і передбачено чинними контрактами, отримає гроші за транзит в обсязі, визначеному в 40 млрд кубів на рік. Однак для «Газпрому» важливо інше - створити прецедент зриву виконання українською стороною угоди, щоб це послужило причиною дострокового її розриву після сертифікації Nord Stream-2.

Згодом картина може виглядати наступним чином: певну (далеко не всю, хоча проплата буде в повному обсязі) «дозу» блакитного палива «Газпром» пустить по нашій трубі. Таким чином у Німеччині, як гаранта збереження транзиту через територію України будуть відсутні аргументи навіть формально «наїжджати» на РФ. Однак неповна завантаженість - це не тільки розбалансований режим роботи вітчизняної ГТС з усіма наслідками, що випливають, а й зрив Києвом транзитного функціоналу. Судячи з усього, саме цього домагається Кремль - як раз перед стартом опалювального сезону «всіх собак» повісити на Україну і прискорити таким чином сертифікацію «Північного потоку-2».

Тепер кілька вельми красномовних цифр. Нинішній обсяг фізичного потоку на виході з нашої ГТС знаходиться з початку вересня в коридорі 90-93 млн кубів на добу. Якщо перша нитка ПП-2 буде запущена з 1 жовтня, як кажуть окремі кремлівські спікери, до кінця року вона прокачає 5,6 млрд кубометрів газу, це означає мінус 61 «кубик» в добу від транзиту через українську газотранспортну систему.

Але і це ще не все. У разі, якщо з першого дня другого місяця осені через Угорщину піде частина поставок по 2-й лінії «Турецького потоку», це ще мінус 9,5 млн кубометрів на бюджетну копилку Києва щодня. У сухому залишку отримуємо близько 20-24 мільйонів кубів добового транзиту, що є, м'яко кажучи, символічним обсягом, в десяток разів меншим того, який повинен йти.

Для порівняння: восени зразка 2019 року добовий обсяг транзиту становив 249,8 мільйонів «кубиків». Різниця, і, відповідно, очевидні наслідки - на лице. Проте, у чинної влади, судячи з усього глобально з цього приводу «голова не болить».

«У нас є гарантії Німеччини про продовження транзиту навіть після запуску ПП-2», - зазначає в розмові з Lenta.UA нардеп від правлячої «Слуги народу», що входить до парламентського Комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг.

Однак наш співрозмовник, концентруючи сьогохвилинні виклики, свідомо чи ні не дивиться в недалеке майбутнє. А воно, на жаль, може бути далеко не привітним. Глава МЗС Росії Лавров нещодавно заявив, що як тільки запуститься «Північний потік-2», країни, через які раніше йшов транзит газу, змушені будуть конкурувати між собою. Тобто він вже недвозначно натякає, що Україна може не розраховувати на продовження договору в 2024-м. Схожа ситуація була і в 2019 році, коли росіяни встали в позу, але тоді вирішальну роль зіграли американські санкції, буквально змусили РФ укласти п'ятирічний договір з «Нафтогазом». Крім цього, на Росію в той час досить активно тиснули в рамках Нормандії Берлін і Париж, тоді як зараз розклад сил в де-факто мертвому форматі - це троє проти одного. Точніше, однієї - України...

Читайте також: Росія проводить бойові стрільби в окупованому Криму