Діалоги з вагіною. Про що розповів знайдений фрагмент еротичної поеми XIV століття

Der Rosendorn — досить відома німецька середньовічна поема, текст якої дійшов до нас у двох варіантах — один рукопис зберігався у Дрездені, другий — у Карлсруе.

Оповідання йде від імені безіменного оповідача-чоловіка, що став свідком незвичайної сцени. Якась дівчина збирає росу з рожевого куща (звідси і назва поеми), розмовляючи при цьому з... власною піхвою. Суперечка йде про те, хто більше приваблює чоловіків — жіноча краса або вагіна, яка здатна доставити справжнє задоволення, попри скромну зовнішність її власниці.

Щоб раз і назавжди розв'язати це питання, суперечниці вирішують розділитися і спокушати чоловіків поодинці. Це виявляється помилкою — попри наполегливість дівчини, чоловіки цураються її, а піхвою, навпаки, користується кожен бажаючий, що викликає явне несхвалення літописця. Зрештою, не без допомоги чоловіка-оповідача дівчина возз'єднується зі своїм органом.

До недавнього часу вважалося, що поема датується початком XVI століття, але знахідка Христини Гласнер з Інституту середньовічних досліджень Австрійської академії наук змусила переглянути цю версію. Філолог виявила у бенедиктинському монастирі на північному сході країни ще один фрагмент Der Rosendorn — пергамент XIV століття довжиною 22 і шириною 1,5 сантиметра, що містить 60 рядків, який, ймовірно, використовували для скріплення сторінок більш пізнього манускрипту.

Автентичність тексту вже підтвердив фахівець із середньовічної німецької літератури Натанаель Буш з університету Зігена.

Мотив вагіни, що існує поза жіночого тіла, досить поширений у французькій і німецькій середньовічній літературі, особливо в куртуазних романах. Роза в даному випадку є символом жіночої сексуальності, а місце дії нагадує про інший твір — французьку поему XIII століття «Роман про троянду», де ліричний герой закохується у бутон троянди.

Щоправда, на відміну від багатьох текстів на цю тему, безіменний автор Der Rosendorn не бере ніяких моральних уроків з історії, тому дослідники вважають «Шип троянди» однією з перших у світі еротичних поем. В якій, до речі, широко використана нецензурна лексика, що навмисно переступає соціальні табу.

Що стосується знайденого у монастирі фрагмента тексту, то він був акуратно видалений з манускрипту і зараз вивчається фахівцями Марбурзького університету — одного з найстаріших у Європі.

Максим Суханов, Lenta.UA

На ілюстрації: фрагмент поеми «Шип троянди», знайдений у монастирі міста Мельк. Фото: Melk Abbey