Чому в Стародавньому Римі скасували Олімпійські ігри

Олімпіади втратили свою популярність задовго до того, як були офіційно скасовані в Римській імперії. Проте вони регулярно проводилися раз на чотири роки, поки цьому не поклав кінець останній імператор єдиної Римської імперії Феодосій I Великий.

До кінця IV століття Рим вельми толерантно ставився до численних культів, поширеним серед громадян імперії. Але 27 лютого 380 року, новий імператор Феодосій видав едикт de fide catholica («про вселенську віру»), зафіксувавши християнство як єдино допустиму релігію для своїх підданих.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Згідно з едиктом Феодосія від 391 року, заборонялося не тільки поклоніння язичницьким богам в храмах, а й язичницькі жертвоприношення у будинку. На Олімпійські ігри не була накладена пряма заборона, але оскільки їх покровителем вважався Зевс, або Юпітер, а церемонія супроводжувалася жертвопринесенням язичницьким богам, то проведення їх стало неможливо. Це відповідало християнським догматам, які засуджували «гріховну тілесність», в той час, як на Олімпіадах панував справжній культ тіла.

Важко сказати, як маси сприйняли припинення ігор, у всякому разі, хроніки про це мовчать. Ясно лише, що едикт Феодосія I ставив язичництво і його атрибути поза законом: «Кожен повинен знати, що Наш закон забороняє вхід в язичницькі храми, і, якщо хто-небудь спробує ...здійснити ті чи інші культові дії стосовно богів, то ...йому не вдасться уникнути покарання, навіть скориставшись особливими знаками імператорської прихильності». Зрозуміло, багато знатних сенаторів в Римі продовжували традиційно дотримуватися язичницьких поглядів, але про публічне виконання обрядів не могло бути й мови.

Що стосується Олімпійських ігор, то вони відродилися лише 16 століть по тому — в 1896 році — і, зрозуміло, не носили того «язичницького» відтінку, який так бентежив Феодосія.

На ілюстрації: фрагмент давньогрецької вази із зображенням олімпійців