Через хаос у владі нас чекає затяжна депресія - екс-міністр економіки Володимир Лановий

- Наскільки за півтора місяці карантинного періоду реально постраждала економіка України, і скільки часу знадобиться для її результативного виведення з реанімаційних умов?

- Дійсно, це питання зараз цікавить і хвилює людей навіть більше, ніж зведення з коронавірусних полів. Що ми маємо на сьогодні? Ось уже майже два місяці закрита велика частина магазинів і підприємств, які продають товари і/або надають послуги кінцевим споживачам. Тобто, вже зараз на око можна прикинути, що відсотків на 30-35 в середньому (а в деяких сферах і на 90%) зменшився обсяг послуг для населення, а це - реальні втрати. Втрати також несуть галузі, які спеціалізуються на експорті товарів, тому що впав попит на наші сировинні вироби, оскільки в багатьох країнах спостерігається падіння виробництва.

Падіння виробництва і продажів в споживчому секторі зменшує платоспроможність і ресурси цього сектора по відношенню до виробництв постачальників. Іншими словами, продовольчі товари, інші продукти, що надаються кінцевим споживачам, стрімко втрачають попит. Ми всі бачили, як, наприклад, фермери викидають свою продукцію і так далі. В цілому, я виходжу на 7-10% падіння середнього обсягу товарів і послуг, вироблених в країні і це досягне в результаті до 35% ВВП.

- Прогнозна картина ясна і цілком очікувано є не надто райдужною. А що буде відбуватися в економіці після того, як повністю відкриються ринки, кафе, готелі, гіпермаркети техніки і так далі?

- Припустимо, відкрилися ці всі заклади, і що? Люди відразу ж підуть розслаблятися в ресторанах, купувати автомобілі або телевізори? Ні, звичайно ж, тому що карантинні місяці, це, крім іншого, знищення доходів громадян, які сиділи без роботи. Тому всі ці підприємства, які були закриті на період карантину не зможуть тут і зараз відновити навіть ті обороти, які були в кінці минулого року. Тобто, ми протягом приблизно шість місяців будемо поступово приходити в себе. А може і довше, з урахуванням того, що наш уряд діє хаотично і непродумано. Ось, Трамп, що сказав? По тисячі доларів роздати всім американцям. І тут не тільки мова про США, багато інших країн беруть ідентичні рішення.

- Питання в тому, чи має Україна хоча б мінімальний ресурс для тих компенсацій населенню, про які ви говорите?

- Звичайно, є, тільки ось бажання, схоже, немає! У нас у багатьох видатних діячів місячні зарплати по 700 і більше тисяч бюджетних гривень. Тобто, для цієї армії обраних мільйони є незрозуміло за яку роботу, а по тисячі для всіх українців немає? Смішно. Ресурси є, і тут все залежить більшою мірою від політичної позиції влади, особливо від її моральної складової. Ось, вони переглядали бюджет і збільшили на 200 мільярдів витрати, збільшивши тим самим дефіцит. Зрозуміло, що це неодмінно вплине на інфляцію. Уряд прогнозує рівень інфляції 10-11%, а я думаю, цей показник буде більшим.

Можна було при перегляді бюджету знайти гроші для споживачів, скажімо, пенсіонерів, безробітних, інших соціальних категорій, а не вливати кошти, куди не попадя. Наприклад, кинули (а точніше, поділили між кланами) 25 мільярдів на будівництво доріг. Чи не могли почекати кілька місяців, треба ось прямо зараз дороги будувати, проблем серйозніших немає? Словом, у влади свої кон'юнктурні пріоритети, тоді як ситуація вимагає зовсім інших рішень, головне з яких - всебічна підтримка споживачів.

Так, багато хто говорить, мовляв, у нас інші обставини, ніж в інших країнах. Інші, а як же. Розвалили банківський сектор, інакше можна було б розробити програми, щоб за участю держави надавалися на справедливих умовах споживчі кредити. Але у нас зараз і цієї можливості немає, тому що у нас банки просто крутять гроші з НБУ, а підприємствам і споживачам грошей не дають. А якщо дають, то під 60%. Що це? Це - зашморг.

Тобто, ситуація вкрай погана і після завершення карантину - країна буде перебувати в стані депресії, як мінімум, півроку. І це я говорю про споживчому секторі. Якщо зупинитися на інвестиційних, промислових, інших галузях, це все затягнеться набагато довше, оскільки удар дійсно дуже сильний. Ситуація ускладнюється ще й тим, що, на жаль, наш уряд не бачить далі власного носа. Кажуть, мовляв, після 11 травня виходимо плавно з карантину. Ну і що далі? Де реальний, структурний план по економіці? Немає його, зате є слайди з яскравими картинками і взятими зі стелі цифрами.

- Чи може Україна в умовах, що склалися обійтися без позик Міжнародного валютного фонду (МВФ), кредитів Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), Світового банку тощо?

- Ми всі повинні чітко розуміти і усвідомлювати: кредитна допомога МВФ потрібна для того, щоб розрахуватися за зобов'язаннями, тобто, для повернення попередніх кредитів і виплати відсотків. Сума, в общем-то велика: $ 9-10 мільярдів за зовнішніми кредитами. Ясна річ, що потрібно брати, щоб віддавати або треба було раніше думати - викуповувати погані кредити з високими ставками, реструктуризувати, словом, робити хоч щось. Тепер же ці гроші підуть туди ж, звідки прийшли, і зовсім ніяк не вплинуть на нагромадження коштів у країні. Коштів, яких вже немає на споживчому рівні. Потрібно було на цей період відкласти платежі по житлово-комунальним послугам і так далі. Але ніхто ж нічого не робить... Уряд все влаштовує, у них високі зарплати і всілякі преміальні нарахування, при цьому вони сидять і чекають, що люди будуть їм аплодувати. Мріяти, як то кажуть, не шкідливо, але ці їхні мрії гранично скоро розіб'ються об рифи реальності.

- Те, що заборгованість по сплаті послуг ЖКГ з кожним днем зростає, як снігова куля - факт. А чого чекати в сфері сплати кредитів? Звідки люди, які залишилися без роботи або сиділи за свій рахунок, будуть брати кошти?

- Почнемо з того, що у нас немає кредитування в принципі. Я навіть слів не можу підібрати, щоб це все якось більш-менш культурно охарактеризувати. Візьмемо, приміром, «Приватбанк» - державний, весь такий класний і прегарний. І що? Видає споживчі кредити під 60%. Це хіба кредит? Ні, це називається сокирою по шиї. Особливо ця сокира«доречна», якщо ви берете кредит на ліки, операцію... До речі кажучи, тут потрібно подивитися і з іншого боку. У нас стрімко спустошуються депозити. Ще до карантину, за підсумками січня, депозити громадян зменшилися на 500 мільйонів, а за лютий - на мільярд. Тобто, одні люди забирають гроші, іншим нічим платити за кредитами, а уряд грається в слайдікі.

- І яким в цій ситуації має бути посткарантинне фінансове «меню» Кабміну?

- Складно сказати, тому що нашу банківську систему перетворили в якийсь незрозумілий бульйон, фарш, каламутну суміш поєднання непоєднуваного... Сьогодні, наприклад, повідомлялося, що «Ощадбанк» просить уряд, щоб його докапіталізувати. Що це означає? Вони просять мільярд доларів просто так на збільшення капіталу. Кого тоді, питається, вони підтримують і кредитують, якщо вони без бюджетних дотацій, або лопнуть, як мильна бульбашка, або розійдуться по швах від всіляких дір? І що робить в цих умовах Національний банк? А НБУ каже банкам: «Давайте свої гроші нам, а ми вам будемо по 20% нараховувати. Дамо вам сертифікати, а ви з ними будете діяти як грошима». Тобто, банки перестали працювати на економіку. Вони працюють на Нацбанк, який потім цими грошима допомагає викуповувати облігації уряду, якими Кабмін покриває дефіцит бюджету. Де взяти кошти НБУ? Він бере у комерційних банків... Але це взагалі нонсенс, щоб Національний банк брав у комерційних гроші і платив їм 20%! Навіщо тоді взагалі, питається, комерційні банки? Назвіть їх відділеннями НБУ, зберіть під одним дахом, а потім акумулюються всі в один фонд і розподіляйте по країні.

Модель, коли НБУ забирає гроші і крутить з бюджетом, облігаціями, є неприйнятною. Так, вони (влада - Ред.) задоволені і розповідають, мовляв ми звели бюджет, хоча у нас 20 мільярдів діра від податківців, митниці і так далі. Але вони звели і все, крапка. Не додали нічого й при цьому 600 млрд. Будуть витрачати на погашення зовнішніх боргів. У підсумку банки фактично не працюють, все зорієнтоване на якісь ефемерні державні інтереси і незрозумілого походження борги. Навіщо набиралися цих боргів в минулому році під 20%?

- Ну, борги не тільки торішні, а й попередників, а також попередників попередників...

- Добре, тоді давайте, називати речі своїми іменами. Порошенко знищив всю банківську систему, а разом з нею нашу фінансову стабільність. Ми все і все втратили, ставши найбіднішою країною Європи. Половину банків він (Петро Порошенко - Ред.) забрав, придумав якийсь Фонд гарантування вкладів, який відбирає у банків права власності. Це що таке взагалі? Централізовано все, що можна, вони там крутять мільярдами, грабуючи щомиті. Просто фантастика якась! І це все почалося після Революції Переваги. 2014 рік - і пішло-поїхало. Вони щорічно хапали зовнішні кредити у приватних компаній під будь-які відсотки на свої потреби, на потреби по виведенню капіталу і маскування його в офшорах. Якийсь бездонне падіння, не інакше.

- Що ви можете сказати щодо так званого «антиколомойського» закону, навколо прийняття якого зараз тривають гострі дискусії в парламенті і експертних колах?

- Ну, почнемо з того, що нам ніхто цілком і повністю не показує цей закон. У нас влада чомусь геть забула про те, що необхідно по суті інформувати громадськість щодо своїх законодавчих ініціатив. Як я розумію ситуацію? Адміністративний суд прийняв рішення, що націоналізація «Привату» була неправильною і колишнім власникам необхідно повернути певну суму грошових коштів. Треба розуміти, що суд не може ось так взяти і на рівному місці зайняти сторону Коломойського. Йому потрібні обставини. А обставини були. Хто так, питається, проводить націоналізацію? Це не націоналізація була, а конфіскація. Тільки Сталіна і Леніна не вистачало, а так все атрибути присутні.

З іншого боку, Коломойський і компанія спочатку вивели кошти, віддали банк, а тепер кажуть, що відібрали незаконно і вимагають компенсацій. Тобто, тут така плутанина, що, вибачте, чорт ногу зломить. А ось, чому з так званим «антиколомойським» законом на наш уряд тисне Захід, цілком зрозуміло. Тому що у Коломойського в США, скажімо так, непорядок. Там якісь відмивання, відхилення і так далі. Ось вони і говорять, що не можна такій особі щось повертати, компенсувати, необхідно розбиратися більш комплексно. Тобто, ситуація така, що Коломойський напаскудив в США і тепер з ним хочуть розбиратися американці, застосовуючи всі можливі і неможливі важелі.

- До речі, про важелі. Як би ви оцінили ідею екс-міністра фінансів Уманського про необхідність термінової зупинки експорту критично важливих товарів?

- Це фундаментальне питання, яке безпосередньо пов'язане з тим, що ми - сировинна експортна економіка. З цим дійсно потрібно щось робити, шукати комплексні підходи, а у нас поки що всіляко стимулюють вивіз сировини. А потрібно ту ж руду, зерно, метал, примітивні міндобрива не випускати за кордон, а переробляти глибше і тоді вже реалізувати більш високотехнологічну продукцію з урахуванням доданої вартості і так далі. Для мене абсолютно очевидним є факт того, що не можна нараховувати ПДВ на сировинну продукцію. Але що робить наша управлінська система? Одні добувають руду, за яку повинні заплатити ПДВ. Повинні, але насправді вони продають її іншим фірмам-експортерам або посередникам, які, показують на кордоні, що оплатили внутрішній ПДВ, купуючи цю сировину безпосередньо в Україні. А ПДВ при вивезенні продукції за кордон, як відомо, повертається. Тобто, ніякої доданої вартості немає, а сировину вивозять. Це дуже вигідно: нічого не роби, тільки копай і викидай. Точно також і зерно: посіяли, зібрали, вивезли і отримали свої 20% на суму експортованих товарів. Це величезний прибуток, понад звичайні доходи від ренти, заниження вартості оренди землі тощо. Навіщо їм при таких розкладах займатися якимось там виробництвом, інвестиційними питаннями, будівництвом, розширенням? Їх абсолютно все влаштовує.

- А в підсумку на сторінках провідного іспанського видання «El Pais» під заголовком «Привид банкрутства ширяє над Україною», ми читаємо статтю авторства президента Зеленського, де він розповідає, що наша країна так і не змогла змінити сировинну економіку і зараз перед нею стоїть загроза економічної кризи, тому, давайте, рятуйте нас негайно.

- А на нас там дивляться і думають: «Ви про що взагалі, чим ви займалися всі ці роки?». Тобто, ми виглядаємо в очах світової громадськості, скажімо так, божевільними. Ситуацію потрібно змінювати, проте необхідно розуміти, що за всім цим стоїть потужний олігархічний тил. Олігархи зубами будуть рвати все навколо, але ніколи не допустять, щоб їм не повернули ПДВ, тому що це мільярди. Це те, з чого вони платять хабарі, з яких живуть податківці та інші чиновники різних рівнів. Ці всі політики і чиновники будуть захищати олігархічні клани як тільки можна, тому що вони з цього живуть і живуть так, як нам з вами навіть в самому чарівному сні не присниться. В умовах, що склалися, як ніколи потрібна сильна влада, готова обрубати всі «хвости», не враховуючи інтересів усіх цих олігархічних, фінансових кланів і політико-чиновницьких груп. І як би пафосно це не звучало, але потрібно вже, нарешті, розривати це порочне коло і починати думати про людей.

- А люди зараз, крім іншого, намагаються зрозуміти суть, яку набрав вчора законопроект про фінансовий моніторинг, яким втричі знижується планка для анонімних (без ідентифікації) грошових переказів і платежів: з 15 тисяч грн до 5 тисяч грн. З якою метою, як вважаєте, це робиться?

- Не хотілося б, звичайно, так говорити, але... все як і раніше робиться для того, щоб країну просто розтягнули по шматках. Ми вже говорили про те, якими схемами займається НБУ, банки, для чого вони взагалі працюють, та й в принципі - існують. Щоб просто так ганяти туди-сюди гроші, накручуючи відсотки.

Зараз наживатися нема на чому, ось і сидять, думають, як би придавити, притиснути, щоб дихати було неможливо. Ну, що це таке за ставлення, що за мораль така збочена... Я не розумію. Навіщо, ось навіщо, ми знову і знову змінюємо владу, а вона приходить, і як попередня гнобить людей, настільки, наскільки вистачає нездорової фантазії? На жаль, ми повинні бути готовими до того, що некомпетентність, безвідповідальність, недалекоглядність влади, призведе до хаосу і прірви, а яким чином потім звідти виходити, сьогодні хіба що одному тільки Богу відомо.

Наталія Ромашова