Політика Війна

Башти Кремля: чи зважиться Путін на повномасштабну атаку

13:11 09 кві.  2098 Читайте на: УКР РУС

У п'ятницю, 9 квітня, завершується дводенний візит президента Володимира Зеленського на Донбас. У зоні ООС президент відвідав передові позиції, де останнім часом внаслідок ворожих обстрілів гинуть українські захисники. У істотному загостренні на фронті весь цивілізований світ синхронно звинувачує Росію, однак у Путіна наполегливо «переводять стрілки» на офіційний Київ. Як довго в Кремлі чорне будуть називати білим, і чи зважиться РФ, що стягла свої війська до українських кордонів, почати широкомасштабні бойові дії, розбиралася Lenta.UA.

В умовах, коли український Донбас знаходиться в епіцентрі уваги всього світового політ істеблішменту, було б, м'яко кажучи, дивно, якби Володимир Зеленський, як ні в чому не бувало, залишався в робочому кабінеті, розташованому на четвертому поверсі головної будівлі на Банковій. Тому рішення глави держави відвідати найбільш «гарячі» точки ООС цілком логічне у всіх сенсах. Правда, візит гаранта на лінію фронту не погасив киплячі там пристрасті. За повідомленням штабу Операції об'єднаних сил, тільки за минулу добу було зафіксіровано 11 фактів порушення режиму припинення вогню з боку збройних формувань РФ, з яких 9 ударів були нанесені безпосередньо по позиціях українських захисників. Ще двом обстрілам поблизу Пєсков і Водяного піддалася цивільна інфраструктура. Тут від отриманого поранення в голову загинув 22-річний уродженець Миколаївщини, морпех Денис Юшко...

Безпосередньо перед візитом Зеленського в зону ООС, президентський Офіс повідомив, що мета поїздки глави держави - підняття бойового духу українських військових. Чи вдалося йому це зробити - питання спірне, оскільки на відеокадрах, які надійшли в інформпростір в буквальному сенсі з окопів, гарант виглядав досить втомленим і невпевненим в собі.

Володимир Зеленський побував на позиціях військових, які розташовані в 80 метрах від противника. «На цій ділянці фронту українських захисників постійно обстрілюють ворожі снайпери, а територія навколо замінована», - повідомили в ОП. Судячи з усього, все побачене на фронті, спонукало Зе до ідеї відправляти на передову мешканців Печерських пагорбів.

«Ті, хто має владу в Україні, повинні бути на Донбасі, хоча б по черзі... Це дуже важливо. Важливо, в першу чергу, для бійців. Важливо розуміння, що їх підтримує влада, що влада не ховається, а знаходиться там, де дійсно складно і там, де люди-герої. Там, де дійсно люди вирішують долю України, захищаючи її кордони. Хто буде працювати потім в високих кабінетах, якщо кордони не буде кому захищати?», - заявив президент, в який раз підкресливши, що Україна докладає максимальних зусиль для того, щоб де-факто повернути умовний режим тиші в зону бойових дій.

Заради досягнення цієї мети, українська делегація в мінській ТКГ, звернулася днями до ОБСЄ з проханням організувати екстрене засідання. Ключове завдання - вирішити питання про продовження режиму припинення вогню, оголошеного в кінці липня минулого року. За підсумком сторони не змогли узгодити текст відповідного комюніке.

Речник української делегації Олексій Арестович стверджує, що переговори починалися конструктивно і на старті всі підтримали ідею перемир'я: «На тексті заяви ми забуксували. Російська сторона почала чіплятися за всякі дрібниці в формулюваннях... Торгувалися за окремими словами, пунктам, комплексу заходів. Ми позначили, що готові до компромісу. Запропонували залишити бюрократію в спокої до моменту, поки не перестануть гинути люди з обох сторін. Давайте, мовляв, зараз забезпечимо припинення вогню, як це було в липні-серпні, коли дійсно майже повністю припинилася стрілянина. Ми прямо запитали російської сторони: ви зацікавлені в тому, щоб люди не гинули? Вони кажуть: ну, ми хочемо, щоб сторони виконували домовленості...».

За словами Арестовича, розмова пішла по колу і текст заяви Мінської групи так і не вдалося узгодити. У Бориса Гризлова, представника Росії в ТКГ своя версія події: «Пропозиції щодо зниження напруженості були заблоковані Києвом».

Пропозиції - це чергова спроба Кремля, який як і раніше жорстко дотримується формули «їх там немає», кров з носа юридично оформити прямі переговори України і так званих «ЛДНР».

До речі, багато російських експертів схильні до думки, що саме з метою підштовхнути Зеленського до прямого контакту з сепаратистами, що дозволить Росії залишитися над сутичкою, виступаючи в ролі «миротворця», пов'язані нинішні маневри військ РФ поблизу українських кордонів. Однак очевидно, що Київ на подібний «прогин» не погодиться ні за яких обставин. Тим більше, в умовах, коли весь світ вказує Путіну, що Москва має пряме і безпосереднє відношення до війни на Донбасі.

Учора до плеяди зарубіжних лідерів, які закликали Кремль зменшити військово-бойовий запал, приєдналася і німецький канцлер. Під час телефонної бесіди з Путіним Ангела Меркель, про що йдеться в офіційному повідомленні уряду ФРН, прямо закликала російського президента «скоротити військову присутність біля кордонів України». Кремль же передав суть розмови в абсолютно іншій інтерпретації: «Президент Росії і канцлер ФРН висловили стурбованість у зв'язку з ескалацією напруженості на південному сході України». Хто повірить в чергову і відверту інформаційну маніпуляцію Російської Федерації - питання риторичне.

Однак, незважаючи на критику на адресу Кремля, відгомони якої звучать буквально у всіх куточках світу, у Путіна продовжують розігрувати постановку «моя хата скраю».

Учора заступник голови путінської адміністрації Дмитро Козак, який змінив Владислава Суркова в ролі «куратора» постсоветкого напрямки, дав прес-конференцію, під час якої зробив низку гучних і неоднозначних заяв. З одного боку, він виявив припущення, що ніякої великої війни не буде, а що відбуваються зараз події - «піар» України. З іншого - прямо заявив, що РФ втрутиться, якщо Київ піде у наступ на Донбасі.

«Коли у них щось там випадково загориться, передбачити важко. Сьогодні все залежить від того, який масштаб буде у пожежі. Якщо там буде, як каже наш президент, Сребрениця (місто, де під час війни в Югославії вбили тисячі мирних жителів - ред.), Ми, мабуть, будемо змушені встати на захист», - заявляє Козак. При цьому, говорячи про збройних формуваннях «ЛДНР», він підкреслив, що вони «вже досить загартовані в боях і в змозі утримувати атаку». Треба розуміти - до підходу російських сил...

Козак також зазначив, що Україна нібито пропонувала додати в делегацію замість сепаратистів представників обраних місцевих властей до 2014 року. Як відомо, востаннє вибори до місцевих рад на непідконтрольних Донбасі проводилися в 2010-му і там перемогли представники Партії регіонів. На таку пропозицію, як запевняє заступник голови АП російського президента, він відреагував пропозицією ввести в переговорний процес і президента, обраного в 2010 році (тобто Януковича), на що пішов категоричну відмову. В українській делегації заперечують навіть сам факт розмови подібного змісту.

«Початок бойових дій - це початок кінця України. Це самостріл. Це постріл собі не в ногу, а в скроню. Потрібно відзначити, що пан Зеленський заявив, що єдиний шлях вирішення конфлікту на Донбасі - вступ України в НАТО. Де Україна, де НАТО? Це теж початок розвалу України буде, якщо українці спробують вирішити конфлікт таким чином », - сказав Козак, на заяви якого відреагував радник глави ОПУ Михайло Подоляк. «Ось чому нас точно вже не здивувати, так це загрожує риторикою з Москви. Для чого це їм потрібно? Дуже просто: їх машина пропаганди працює на посилення напруження ситуації і на посилення тиску. Важливо розуміти: це тиск не тільки на Україну, а й на інших учасників Нормандського формату, на всі ті країни, які підтримують нашу територіальну цілісність. А якщо вже в Москві продовжать згадувати трагедію в Сребрениці, то не зайвим буде щоразу уточнювати: чому ж Росія блокувала за допомогою свого права вето в Радбезі ООН відповідну резолюцію, в якій вбивство людей в Сребрениці класифікувався як геноцид», - підкреслив радник Єрмака. Він також запевнив, що Україна не зацікавлена в будь-якої ескалації військового протистояння: «Наша армія готова до будь-якого розвитку подій, але державний пріоритет залишається незмінним - це завжди ставка на пошук дипломатичного рішення для припинення війни. Україна цінує життя своїх громадян і тому для нас загострення ситуації на Донбасі - це дійсно серйозно. Це не риторика, що не пропаганда, і не дипломатичні ігри. А ось те, що Росія використовує загибель людей для чергових політичних маніпуляцій, - весь світ чітко бачить».

Слід зазначити, що заяви, які озвучив вчора Козак - не перші. Раніше в подібному тоні виявляв і глава російського МЗС Лавров, і путінський прес-секретар Пєсков. Однак найголовніше полягає в тому, що в Кремлі не можуть жодним фактом підтвердити обґрунтованість своїх голослівних звинувачень про прийдешню «атаці Києва».

Це не українські війська сьогодні збільшують свою присутність на лінії розмежування з так званими «республіками». Це російських військ стає все більше і більше поблизу українських кордонів, що підтверджується не тільки висновками вітчизняного військового і політичного керівництва, а й розвідувальними даними багатьох країн світу, на які посилаються, роблячи свої оцінки ситуації, в тому числі, в НАТО. Саме це - факт, але факти Кремлю не цікаві і там наполегливо продовжують спростовувати свою причетність до війни на Донбасі.

Більш того, в смертних гріхах у Путіна продовжують звинувачувати всіх, хто знаходить явні сліди російських злочинів на українській землі. З такими підходами необхідно усвідомлювати одну просту річ: щоб ми не пояснювали стороні РФ щодо її агресивних дій на кордоні з нашою країною, там ніхто і ніколи це не визнає. Тактика Кремля вже чітко проявилася і полягає вона в тому, щоб звинувачувати Україну, «яка готується до агресії». Навіщо вони це роблять? Військові експерти вважають, що для того, щоб якщо дійсно у російського керівництва дозріє ідея почати війну або більш масові бойові дії на Донбасі (а деякі кремлівські «вежі» - в тому числі, так звана «грушна», речником якої є Владислав Сурков - пропонують подібні концепції), була можливість звинувачувати у всьому Київ: мовляв, ми ж попереджали заздалегідь...

Росія традиційно звинувачує в агресії її жертву, тому ключове завдання українського керівництва - не дати масованій агресії відбутися і показати Путіну, що ціна його планів буде занадто високою в усіх відношеннях: як з точки зору реакції населення РФ, так і з позиції міжнародного співтовариства. Але в будь-якому випадку, очевидно, що на Путіна вже сьогодні необхідно здійснювати жорсткий превентивний тиск. І головна проблема Банкової полягає у відсутності чітко продуманої канви, внаслідок чого Україна лише рефлексує на поведінку агресора, здійснюючи тактичні оборонні кроки в різних сферах: військовій, інформаційній та дипломатичній.

Незважаючи на показову «гру м'язами» РФ, більшість військових експертів сходяться на думці, що якби Росія дійсно планувала повномасштабну атаку, вона нічого не демонструвала б на показ, діючи несподівано і максимально замасковано. Але це, звичайно ж, зовсім не означає, що загроза, яка існує все сім років неоголошеної війни, зникне сама собою...

Наталія Ромашова

Найпопулярніше