Цього дня 1967 року в Нью-Йорку відбулася прем'єра першого конткультурного мюзиклу

Якщо зараз шукати якесь коротке визначення мюзиклу "Волосся" саме на даний момент, то найвірогідніше було б назвати його "контркультурний протест, присипаний нафталіном". Усі теми та прийоми, які були використані у мюзиклі, давно вже стали у театрах усього світу звичними. Втім, і тоді все було не так однозначно.

Наприклад, в Лондоні коротка сцена, коли учасники вистави виходять на сцену оголеними, була першою сценою такого роду в історії британського театру, і лорд-камергер, який тоді виконував роль цензора, відмовився ліцензувати спектакль. Але в Копенгагені, де, як і у Швеції, ставлення до публічної еротики було зовсім іншим, вирішили, що публіку вразить лише якщо оголені актори пройдуть на сцену через зал. А в Парижі з його сторічними традиціями кабаре ця сцена так і зовсім вважалася прохідною.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

До речі, на цьому прикладі відразу можна сказати про двох з багатьох особливостей мюзиклу. По-перше, "Волосся" були чимось на кшталт "Лего", де в різні роки та в різних країнах можна було додавати нові сцени та вилучати старі, чому сприяла розмита структура постановки. По-друге, навіть старі сцени можна було інтерпретувати по-різному - наприклад, якщо в початковій постановці нагота акторів символізувала свободу, то у постановці 2005 року в Лондоні нагадувала про іракську в'язницю Абу-Грейв, жорстокі фотографії з якої розійшлися по ЗМІ всього світу.

Взагалі, якщо говорити про тематику саме первісної постановки, то для глядачів 1967 року вона була, так би мовити, введенням у культуру (вірніше - конткультуру, термін виник саме тоді) хіпі у стилі традиційної "комуни" у США тих років. Події вистави відбуваються саме в такій комуні і з їх змістом можна ознайомитись у Вікіпедії, оскільки переказувати їх тут довго та нудно.

Відповідно, вперше на театральній сцені йшло про так зване вільне кохання (причому пісня "Содомія" в нью-йоркській постановці, якщо вірити опису, виконувалася на тлі фотографії П'єти Мікеланджело), заборонені галюциногени тощо. Знову ж таки сьогодні, після, наприклад, "Південного парку" цим нікого не здивуєш.

Інші особливості нью-йорської прем'єри – непрофесійна гра багатьох учасників, нецензурна лексика, взаємодія з глядачами (іноді – агресивна) – були на кшталт авангардного театру того часу, але для значно ширшої аудиторії.

Щодо професійної критики, то її реакція на мюзикл була вкрай поляризованою. Комусь він дуже подобався, комусь не подобався зовсім. Наприклад, видатний композитор минулого століття Леонард Бернстайн, який був у захваті від The Beatles, про музичну частину "Волосся" відгукнувся із зневагою.

Але так чи інакше, а до 1970 року "Волося" мало величезний фінансовий успіх, і його постановки у 19 країнах світу приносили майже мільйон доларів кожні десять днів. Втім, різні варіанти мюзиклу ставлять у різних країнах і сьогодні.

До речі, сама назва мюзиклу наочно демонструє, чому він став архаїкою. У 60-ті роки в США все ще були модні короткі чоловічі стрижки - і довге волосся наочно символізувало свободу від суспільних норм. (В Україні серед наших хіпі та їхніх наслідувачів це повторилося на початку 70-х). Але кого зараз здивуєш довгим волоссям – чи, навпаки, відсутністю волосся взагалі?

Фото: норвезька постановка мюзиклу Вікіпедія