Серфінг виник в Китаї ще тисячу років тому

Батьківщиною серфінгу традиційно вважають Полінезію, але дослідження італійського китаїста Нікола Занелла свідчить, що культура катання на хвилях була відома в Піднебесній ще в епоху династії Сун. Італієць натрапив на відповідні описи в класичній китайській літературі, — повідомляє South China Morning Post.

Головною локацією для любителів подібного проведення часу було не тропічне узбережжя, а бурхливі води річки Фучуньцзян, відомої найбільшою у світі приливної хвилею, яка доходить до 5-9 метрів. Зараз тут — у міста Ханчжоу на південному сході країни — проходять змагання з екстремального серфінгу — Битва у Срібного дракона. Мало хто з учасників знає, що багато століть тому китайський імператор спостерігав, як його піддані катаються на цих же хвилях, а поети складали вірші про майстерність і відвагу сміливців.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

У 2006 році в буддійському храмі Занелла побачив барельєф із зображенням групи архатов — людей, що досягли просвітління. Один з них стояв в класичній позі серфера (задня нога витягнута, передня зігнута під кутом 45 градусів) — щоправда, не на дошці, а на гігантській рибі. Настоятель храму розповів, що цих людей називали «дітьми припливу».

Після цього історик засів за давньокитайські джерела, і виявив розповідь Чжоу Мі під назвою «Споглядаючи прилив». Чжоу описує епізод Свята середини осені, під час якого імператор Сун і придворні спостерігають за приливної хвилею в Ханчжоу — тодішній столиці Китаю.

«Сотні хоробрих водних вершників ...з розпущеним волоссям і татуюваннями, з кольоровими прапорами в руках, мчать до води ...вони рухаються назустріч набігаючим хвилям ...потім підхоплюються і роблять сотню маневрів, не замочивши хвости своїх прапорів. Так вони демонструють свою майстерність. За це придворні нагороджують їх срібними призами», — писав Чжоу.

І це не єдиний літературний твір, що описує те, що ми назвали б сьогодні серфінгом. Бао Сюпін, організатор Битви у Срібного дракона, каже, що хвилі під час припливу можуть досягати швидкості 30 км/год.

Серед іншого, Занелла перевів указ 1065 року губернатора Ханчжоу Цай Сяну під назвою «Заборона грати з припливом», де правитель вмовляє «вершників хвиль» не демонструвати свої навички над «прірвою, де бродять риби і дракони». Губернатор лякає адресатів указу тим, що їх душі «відправляться прямо в пекло», в той час, як їхні дружини і діти «плачуть і дивляться на водну гладь». За словами історика, подібні заборони, схоже, не дуже зупиняли сміливців. Лише монголам з династії Юань вдалося в кінці XIII столітті покласти край цій традиції, і з цього часу згадки про «вершників хвиль» майже зникають з літератури.

На ілюстрації: на змаганнях з серфінгу в Маверікс (Каліфорнія)